Рік, що минув

Чим ближче до 2025 року, тим частіше чуємо про втому, відчуваємо її. Цей матеріал ми публікуємо не для того, щоб її заперечити. Швидше навпаки — хочеться визнати наш загальний стан і сказати: «Так, ми втомилися і ми маємо право на цю втому. Але це не означає, що ми будемо опускати руки і не рухатися далі».

Жити у війну — ще той виклик, навіть якщо в твоє місто не прилітає щодня.

У світлинах misto.media ми хочемо розказати про силу і стійкість, про те, як ми вміємо шукати опору одне в одному, як ми продовжуємо рухатися попри біль та втрати і — як ми пам’ятаємо.

На одній зі стін у цеху підприємства Сергія Чурікова хтось написав крейдою: «Всі пішли на фронт». Сергій досі воює за нас. А ці слова стали назвою нашого спецпроєкту.

У читальному залі відділу мистецтв юнацької бібліотеки від початку великої війни облаштували волонтерський центр. Жінки плетуть маскувальні сітки, вʼяжуть «кікімори» майже третій рік.

Акція «Скажи НІ російській літературі». У луцькій книгозбірні збирають книжки, видані російською мовою, які потім здають на макулатуру. Отримані кошти передають волонтерам.

Випускники правничого ліцею танцюють вальс. Директор цього ліцею у війську, але щороку приїздить на останній дзвоник, щоб побачити своїх учнів.

Фестиваль робототехніки «BrainstormRoboFest 2024». На фото портрет Олени Пчілки та роботи, змайстровані школярами.

Оновлюють фотостенд пам’яті на Театральній площі. Це вимушений крок, оскільки забракло місця на колишньому для нових фотографій загиблих.

Зранку 26 серпня 2024 року Росія масово атакувала українські міста ракетами та безпілотниками. У Луцьку, зокрема, влучили у багатоквартирний будинок. Вікно під’їзду цього будинку.

Христина Чумаченко — дружина загиблого пілота: «Мені допомагало, коли мені казали, що Діма тепер янгол і завжди буде зі мною».

Акція підтримки військовополонених та зниклих безвісти. Луцьк щоп’ятниці о 16:00.

Ветерани російсько-української війни на першому тренуванні з ампфутболу в Луцьку.