Хочеться грати правою

28 грудня у Луцьку відбулося публічне тренування військових, які втратили свої кінцівки під час бойових дій. Але вони не здаються й продовжують на іншому полі. Змагатимуться за перемогу під час гри в ампфутбол.

Ампфутбол — вид спорту для людей з ампутаціями кінцівок. Гра відбувається на полі меншого розміру, ніж у традиційному футболі, учасники грають на милицях, протези використовувати не можна. Ампфутбол — це про те, щоб не залишатися наодинці з травмою.

Це тренування — перший такий захід у Луцькій територіальній громаді. Очікувань багато в усіх: і в дітей, і в міської влади, і у ветеранів. Усього в Україні є 4 ампфутбольні клуби. У Луцьку, сподіваються, вдасться організувати п’ятий. Власне, офіційно команди ще немає, але це тренування — перший крок до її створення та розвитку.

У 2024 році Українською асоціацією футболу був започаткований проєкт «Ліга дужих», в межах якого і розбудовують велику спільноту ампфутболу та закликають створювати команди у різних містах. Перша офіційна зустріч представників «Ліги дужих» з лучанами, які причетні до народження в місті окремої команди з ампфутболу для ветеранів, відбулася 11 грудня. За два тижні — перша пробна гра.

Почин

На футбольному полі галас й метушня. Доки вбрані по-діловому дорослі сходяться до спорткомплексу «Динамо», діти з футбольної команди «Універсал» (UFT Universal football team — mm) не гають час — тренуються. За пів години у них почесна місія — асистувати ветеранам з ампутаціями кінцівок, які прийдуть на перше тренування з ампфутболу.

Діти вишикувалися в рядок — дорослі зібралися. Серед них — міський голова Ігор Поліщук, тренер-викладач Волинської обласної дитячо-юнацької спортивної школи інвалідів з футболу Юрій Тимофеєв, директор департаменту молоді та спорту Володимир Захожий, голова Федерації футболу міста Луцька Василь Кохановський, радник з питань роботи з ветеранами Олег Кобилинський, керівник ветеранського хабу Тарас Сасовський, ветеран і керівник футбольної команди Волинь-АТО Віталій Манченко.

Тренер, який розвиватиме ампфутбол у Луцьку, Ігор Литвиненко ділиться, що перше тренування буде пробним, аби показати, як правильно рухатися, бігати на милицях:

— Це буде моїм почином, до цього ніколи не тренував спортсменів саме з ампутаціями. Але до нас приїхали допомогти тренери з «Покрови» (перша в Україні команда з ампфутболу для ветеранів, створена у Львові при громаді салезіян — mm), також тримаємо контакт з реабілітологами, лікарями. Власне, ампфутбол є гарною реабілітацією, адже йдеться про братерство, єднання хлопців під час гри. Крім того, це вид спорту, який зараз активно розвивається в Україні та світі. Хлопці з «Покрови» брали участь в чемпіонаті Польщі. Сподіваюся, ми також не будемо пасти задніх.

Герої серед нас

За першою луцькою грою спостерігали й учасники львівського футбольного клубу «Покрова». Зокрема до Луцька завітали гравці Юрій Сущ, Дмитро Щегельський та керівник команди Богдан Мельник.

— Казатиму іншим: «От дивіться, Луцьк почав, а ми тільки 2 тижні тому вели переговори». Буду інших мотивувати так, — ділиться Богдан.

Церемонія відкриття — у стилі подібних заходів. Хвилина мовчання. Гімн. Далі трішки традиційного пафосу, подарунки в білих пакунках для військових та дітей, життєствердні промови й дещиця казусних жартів.

Найдужче чути дітей. Коли музика на кілька хвилин перервалася через технічний збій, дитячий голос все одно лунав. Гучно та всупереч тиші.

— Герої не вмирають, герої стоять серед нас! — виголошує ведуча.

Серед гравців виділявся чоловік в мілітарі куртці та шортах (у повітрі пахло морозом, руки швидко червоніли). Це — Євгеній Лущакевич, начальник відділу управління майном міської комунальної власності ЛМР.

— У шортах, напевно чує весну, — жартував Ігор Поліщук.

Учасниками відкритого тренування стали Юрій Сущ, Дмитро Щегельський, Дмитро Ангельський, Ігор Пшеничний, Віктор Шемедюк, Павло Сокаленко, Павло Симонюк, Євгеній Лощакевич.

«Вісім років тренував дітей»

Не всі з гравців, які нині на полі, — лучани чи волиняни. Є й військові, які проходять реабілітацію у Луцьку, як от Павло Сокаленко родом Херсонщини. Павло (позивний Злий Бандера, бо брав участь ще в Революції гідності в Києві, Дніпрі та Кривому Розі, волонтерив, був з 2019 року в Херсонській Тро́) — боєць окремого штурмового батальйону «Арей» УДА 129 ОБрТро́. З перших днів лютого 2022 року чоловік на війні. Здолав довгий бойовий шлях, наприкінці якого опинився на Волині:

— У Луцьку пройшла моя ампутація та реабілітація. Зараз знаходжуся в реабілітаційному центрі для ветеранів. Два тижні тому до нас приїхали представники міського відділу спорту й запросили на тренування. Я сказав, що буду.

Павло має досвід гри у футбол, хоча для тих, хто хотів би доєднатися до цього луцького клубу, він зовсім не обов’язковий. Головне — бажання.

— Шість років я катав за «Динамо Київ Ультрас». І у своєму селі в Херсонській області вісім років тримав футбольну команду, тренував дітей. Це ж село було в окупації 33 дні, і мої рідні там також. Час від часу туди ще прилітає: балістика, шахеди, але принаймні немає арти, стволки чи ДРГ… Школа розбита, будинок культури розгромлений, тому вирішили перевезти родину в Кривий Ріг. Сам я батько-одинак, — розповідає Павло, сидячи на лаві після тренування.

— Ліве плече, праве плече! Імітація удару головою! Легенько підстрибнули й гоп! — виголошує під час тренування Юрій Сущ.

— Треба навчиться ходить, а ви хочете, щоб ми бігали, — жартує військовий.

Після розминки військові тренують передачу м’яча, пасують однією дітям, а ті — назад їм. Один з учасників грає лівою та жартує, що правою хочеться більше. Тренування проходить легко, хоч і не без падінь. Наприкінці кожен залишає свій автограф на футбольному м’ячі. Далі буде.

Наступне проведуть 4 січня. Долучитися може кожен охочий з ампутаціями. Ветеран чи ветеранка. Військові і цивільні. Місце зустрічі — спорткомплекс «Динамо» (вулиця Данила Галицького, 33).

Щоб потрапити на тренування, телефонуйте за номерами телефонів:

• +38 093 747 1699 — Віталій.

• +38 067 777 8054 — Ігор.