Перші 100 днів секретаря Разумовського

Минає четвертий місяць, відколи Луцьку міську раду тимчасово очолює Андрій Разумовський. Він уже помітно змінив медійну та кадрову політику на Богдана Хмельницького.

Як у раді сталися зміни

Разумовського на посаду секретаря обрали депутати після кількох місяців керівництва Катерини Шкльоди.

Він — людина з будівельного бізнесу, у міській раді входить до депутатської фракції «За майбутнє»; від цієї ж політичної сили його обрали у 2020 році. Цією партією керував нардеп Ігор Палиця.

Нагадаємо: до цього посади міського голови несподівано зрікся Ігор Поліщук, якого лучани обрали очільником міста у тому ж 2020-му. Навесні 2026 року Поліщук склав повноваження зі скупим поясненням: «Обставини, які спонукали мене, деталізувати не вважаю за необхідне».

Неофіційно джерела кажуть про конфлікт із нардепом Ігорем Палицею, який свого часу посприяв тому, що Поліщук пішов у політику.

Крім цього, на початку 2026 року почалося відразу кілька гучних корупційних скандалів, в яких лунало прізвище колишнього мера. Мова йде про дії із земельною ділянкою під ковзанкою «Снігова королева». Пізніше плюсів до репутації не додала справа про начебто фіктивне бронювання у школах, в якій фігурують мати Поліщука та його брат.

А ще раніше Держаудитслужба провела аудит видатків Луцькради за 5 останніх років та виявила порушень на майже 400 млн грн.

За таких умов частина соратників дистанціювалася від Поліщука, а медіа, які пов’язують із нардепом Ігорем Палицею, стали відкрито критикувати діяльність колишнього міського голови, чого досі майже не траплялося.

Відтак Поліщука швидко змінили на Шкльоду, а за кілька місяців — на Разумовського.

Важливий нюанс: депутати місцевих рад мають повноваження та обовʼязки, але це неоплачувана робота. Натомість посади міського голови (якого обирають виборці) та секретаря міської ради (якого обирають депутати зі свого складу) оплачуються. Ці люди стають посадовими особами органів місцевого самоврядування. Вони, наприклад, не можуть займатися бізнесом.

Оскільки через війну в Україні виборчий процес під питанням, Андрій Разумовський може виконувати повноваження міського голови ще тривалий термін. Або доки не піде з посади — за власним бажанням чи рішенням більшості. Вона, як і досі, є стабільною, контрольованою.

Маємо, що маємо

Ситуація, в якій Разумовський прийняв посаду, має кілька ключових особливостей:

• воєнний стан та підготовка перед черговим непростим опалювальним сезоном;

• репутаційні виклики, повʼязані із корупційними звинуваченнями на адресу осіб із провладної команди;

• необхідність відновити стабільність після постійних призначень в мерії. Кризові ситуації, пов’язані з війною, зокрема через удари російських дронів, тільки збільшують запит на наявність у громаді ефективного менеджера, «мера, який наведе порядок».

Не просто «людина від Палиці»

Попри те, що Разумовського обрали до міської ради під прапорами провладної фракції «За майбутнє», депутат від початку зберігав статус автономного гравця.

Його політична вага спиралася не тільки на партійну дисципліну, а й на власні активи: бізнес, медіаресурси, минулий політичний досвід.

Більшу частину поточного скликання він очолював постійну комісію міськради з питань бюджету та фінансів, де, зокрема, публічно обговорювали та впливали на розподіл витрат у громаді.

Водночас до 2025 року вийшов на загал певний конфлікт між міським головою Ігорем Поліщуком та Андрієм Разумовським. Міський голова публічно звинувачував депутата у неголосуванні за важливі для нього рішення. І не безпідставно. За 2024–2025 роки Разумовський рідше голосував в унісон із Поліщуком, ніж навіть опозиційні фракції у раді.

Кульмінацією напруження стала відставка Разумовського з посади голови бюджетної комісії ради у січні 2026-го. Так він ще більше дистанціювався від міського голови.

Ще більшої політичної ваги Разумовському додало призначення у липні 2026-го новим прем’єр-міністром волинянина Сергія Корецького. Корецький — у минулому топ-менеджер бізнес-групи «Континіум» із волинськими коренями, а також засновник кавової компанії Idealist. У вересні 2021-го на умовах франшизи кав’ярню Idealist у Луцьку відкрила дружина Андрія Разумовського, Ангеліна Богданович.

За нинішніх умов тісні контакти із чинним прем’єр-міністром тільки додали авторитету новому секретарю ради. Зокрема, у вересні 2026-го Разумовський та Корецький приймали у Луцьку прем’єр-міністра Литви.

Ще один бонус до статусу нового секретаря: призначення головою наглядової ради Луцького національного технічного університету. Традиційно головами таких наглядових рад вишів та коледжів стають нардепи, голови місцевих рад та інші впливові політики й бізнесмени. Наприклад, раніше головою наглядової ради ЛНТУ були нардеп Степан Івахів та бізнесмен Олександр Лазорко.

Статус голови наглядової ради, зокрема, може дати можливість міському голові регулярно «світитися» перед студентським колективом та викладачами і загалом здобути лояльність багатотисячної спільноти університету.

Свідомі — Палиця

Відставка Ігоря Поліщука та призначення замість нього Катерини Шкльоди стали приводом для спроби перезавантаження стосунків у міській раді або принаймні для такої спроби.

Наприклад, раніше фракція «Громадянський рух „Свідомі“» була найбільш послідовним критиком міського голови та його команди. Постійними темами для суперечок були земельні питання, діяльність комунальних підприємств та закладів, закупівлі, кадрові рішення.

Зокрема, вже після звільнення Поліщука вони приділяли особливу увагу тому, аби добитися звільнення директорки Луцької стоматполіклініки Любові Яковчук, яка пов’язана із Поліщуком.

Також «Свідомі» добилися звільнення директорки Луцького комбінату шкільного і студентського харчування Світлани Шмідт. Її медіа «Конкурент» та депутат від фракції «Свідомі» Андрій Лучик звинувачували у порушеннях під час закупівель. Через такі звинувачення комбінат навіть судився із медіа.

Одразу після зміни Поліщука на Шкльоду у стосунках влади і опозиції зі «Свідомих» відчувалося потепління. Критика зійшла майже нанівець, а Валентина Хаймика, представника «Свідомих», призначили на посаду заступника міського голови. Таким чином, в опозиції залишалася хіба що «Європейська солідарність». Вони ж критикували загалом процедуру зміни влади у місті.

(Корені цього політичного протистояння закладені ще у 2015–2019 роках, коли Ігор Палиця був одним із найжорсткіших критиків та суперників лідера «ЄС» Петра Порошенка. Тоді на Волині бізнесові групи, які підтримували Палицю і Порошенка, були запеклими суперниками.)

Вже наприкінці серпня, за кілька тижнів після обрання секретарем Разумовського, стосунки зі «Свідомими» знову погіршилися. Хаймик пішов з посади, заявивши про «принципові розбіжності у баченні подальшої роботи». Зважаючи на профіль роботи заступника, вони могли стосуватися питань розподілу землі, містобудування та архітектури.

Після відставки Валентин Хаймик повернувся до публічної критики влади у земельних питаннях, як це було і за часів керівництва Ігоря Поліщука. Та й під час сесійних засідань повернувся опозиційний шлейф.

Також «Свідомі» різко виступили проти продовження «кабальної» оренди котельні на вулиці Івана Корсака. Йдеться про одну із найбільших котелень центрального опалення у місті, яка опинилася у власності приватної фірми. Роками тривають дискусії, чи повинне місто платити високу орендну плату приватному підприємству, чи дешевше знайти альтернативу. 30 вересня рішенням більшості договір оренди продовжили на 2,5 року попри критику «Свідомих».

Тим не менш, політичні суперечки у раді за останні кілька місяців відійшли на другий план на тлі викликів повномасштабної війни. За таких умов доводилося працювати не тільки над проєктами розвитку, а й над подоланням наслідків обстрілів, відключень електроенергії та тотальної бюджетної економії, запровадженої в державі.

Кадрові перестановки

За перші 100 днів Андрія Разумовського на посаді секретаря у раді трапилося більше кадрових перестановок, ніж за минулі п’ять років. Частина змін була логічною. Покинула посаду заступниця міського голови Наталія Муравйова, людина з оточення Катерини Шкльоди. Водночас пішли із посад керівники, які працювали у раді роками. Деякі (наприклад, керуючий справами виконкому Юрій Вербич) — ще навіть за каденції попереднього мера Миколи Романюка.

Іншим «старожилом» була Юлія Сиротинська (Чіпак), яка керувала департаментом муніципальної варти ради від його заснування у 2015 році. Уже на другий тиждень роботи Разумовський звільнив Чіпак за «систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на неї згідно з посадовою інструкцією».

Підозрюють, що саме Юлія Чіпак, ідучи із посади, видалила сторінку муніципальної варти у Facebook, оскільки адмініструвала її. Нині Чіпак намагається поновитися на посаді через суд. Подати судовий позов їй вдалося не з першого разу, адже позивачка припустилася процесуальних помилок і не сплатила вчасно судовий збір.

Також з «ініціативи роботодавця» посаду втратив директор департаменту економічної політики ради Борис Смаль. Тут він працював ще з 2019 року.

Пішов працювати у Волинський національний університет керівник департаменту молоді та спорту Володимир Захожий (тепер він проректор ВНУ). А на його місце прийшов вже колишній очільник спортшколи № 3 Геннадій Боровський.

30 вересня під час сесії ради створили повністю новий відділ — Службу міського голови. Структура отримала широкі повноваження: від організації робочого часу міського голови до аналітичних досліджень. Вона може стати місцем для працевлаштування найбільш надійних менеджерів з команди Разумовського. Несподівано там з жовтня працює новий радник міського голови Віталій Пащенко, син луцького ресторатора Володимира Пащенка.

Земельні питання, містобудування, архітектуру та супутні сфери консолідували у новому департаменті архітектури та урбаністики. Його очолила Ірина Євочка, колишня заступниця директора департаменту.

Досі першою заступницею міського голови залишається Ірина Чебелюк, яка понад 5 років обіймає цю посаду. Пішли на підвищення та теж стали заступниками Юлія Дацюк (колишня заступниця директора департаменту економічної політики) та Наталія Юрченко (колишня очільниця юридичного департаменту).

Мер «у смартфоні»

Не таким впливовим, але дуже важливим для секретаря стало перезавантаження відділу інформаційної політики міськради. Його очолила колишня редакторка онлайн-медіа «Волинська служба новин», пов’язаного із Разумовським, Наталія Щелканова. Окрім цього, в команді змінилося ще кілька людей, зокрема, з’явилася досвідчена медійниця Ірина Кудря.

Разом із оновленням цього відділу відбулася і суттєва зміна стилю комунікації Разумовського порівняно з попередниками.

Незабаром після призначення міськрада завела сторінку у тіктоці та інстаграмі. Формат комунікації перемкнувся на короткі відео, спецтеги та ледь не щоденне та щотижневе звітування про роботу.

Це були візити на різні комунальні підприємства та установи: від аптеки-музею, комунальних підприємств та перевірки життя ведмедів у звіринці до актуальної теми укриттів.

Така комунікація значно орієнтована на збільшення популярності Разумовського як політика, що може знадобитися на майбутніх виборах. Хоча частина медіаспільноти у приватних розмовах критично висловлюється щодо такого висвітлення, оскільки воно змінює фокус на лайфстайл-блог, а не серйозно комунікує про стратегію розвитку, подолання викликів воєнного часу та економічних проблем.

Окрім цього, звертають увагу на потребу комунікації з громадським сектором на паритетних умовах, а не «за традицією».

Зібрати коаліцію майже заново

За 100 днів роботи Андрію Разумовському доводилося балансувати між інтересами різних фракцій та груп впливу, щоб забезпечити підтримку необхідних рішень у раді. Хоча у цьому він не новачок, адже сам є депутатом цього скликання та був головою однієї із ключових комісій понад 5 років.

Передусім йдеться про відновлення колишньої більшості, що складалася із фракцій «За майбутнє», «Батьківщина», «Слуга народу» та ВО «Свобода».

Одним із кроків для побудови взаєморозуміння стало призначення представників дружніх політсил на посади у комунальних підприємствах. Звісно, депутати, які працюють у міській раді або в комунальних підприємствах, не зобов’язані голосувати так, як потрібно керівництву. Проте на практиці вони голосують саме так значно частіше, ніж інші.

Наприклад, за розпорядженням Разумовського депутатка від «Слуги народу» Оксана Руднік отримала посаду директора Луцького комбінату шкільного і студентського харчування — організації, яка опікується харчуванням дітей у навчальних закладах громади.

Також зберегли або пішли на певне підвищення на «бюджетних» посадах депутати Олександр Козлюк, Роман Кравчук, Віталій Бондар, Юрій Безпятко та понад 15 інших обранців ради.

Війна вносить корективи

Луцька громада у жовтні 2026-го вчергове відчула важкі наслідки ворожих обстрілів. Екстрені відключення, пошкодження енергетики, житла та бізнесу різко повернули публічну дискусію в місті з питань розвитку до питань виживання у прийдешню зиму.

Ворог прицільно завдав ударів по критичній та цивільній інфраструктурі міста: було уражено ключові підстанції, внаслідок чого виникли перебої у електро- та водопостачанні. Крім того, через обстріл дронами постраждали великі роботодавці громади, зокрема ТЦ «Адреналін Сіті», завод Kromberg & Schubert тощо.

Після нової серії обстрілів вчергове звернули увагу на стан укриттів у громаді: тему, яка регулярно повертається до публічного обговорення після кожної масштабної атаки. Також заговорили про встановлення мобільних укриттів на територіях, де їх бракує, зокрема у парках, а також кращу організацію роботи світлофорів під час відключень.

Майно — в Луцьку. Майно — луцьке

Окрім кадрів та антикризових рішень, Андрій Разумовський встиг відзначитися за 100 днів ініціативою щодо передачі низки знакових будівель із обласної комунальної власності у власність міської громади.

Йдеться, зокрема, про навчальні корпуси ВНУ імені Лесі Українки на проспекті Волі та вулиці Шопена, будівлю обласної філармонії, низку будівель в історичній частині міста, зокрема, будівлю фахового коледжу Національного університету харчових технологій. Рішенням облради 15 жовтня їх передали місту.

За словами Разумовського, це роблять для підготовки до 600-річчя з’їзду європейських монархів. Зокрема, йдеться про відновлення історичних будівель у Старому місті, музею та інших закладів.

Ініціатива викликала значний опір, передусім з боку навчальних закладів. Адміністрації університету та коледжу побоюються, що з часом їх виселять із приміщень попри всі запевнення міської влади, що таких планів наразі немає.

Також опозиційні депутати в міській та обласній радах заговорили про можливі схеми «освоєння» нової комунальної нерухомості бізнесом, пов’язаним із будівельниками, під приводом «наведення ладу» та відновлення аварійних будівель. Вони посилаються на сумнівний досвід будівництва та реконструкції низки старих будівель у місті, коли проєкти затягувалися на роки, не враховували думку експертів та громадськості, призводили до втрати історичної цінності.

Станом на кінець жовтня 2026-го про реальні роботи щодо реконструкції пам’яток поки не йдеться. Проте передача майна може бути першим кроком та мати довгострокові наслідки для низки знакових будівель Луцька.

Від забудовника до антикризового менеджера

Перші 100 днів роботи Андрія Разумовського на посаді секретаря наводять на думку, що новий секретар сприймає посаду не як перехідний технічний мандат, а як повноцінну стартову платформу для здобуття посади міського голови на майбутніх виборах.

За цей час Разумовський встиг сформувати власну управлінську команду та зібрати відносно стабільну більшість у сесійній залі та навіть взятися за знакові історичні будівлі громади.

Проте головний виклик для тимчасового виконувача повноважень міського голови зараз не політика, а війна. Нова владна команда повинна буде втримати інфраструктуру громади в умовах важкої воєнної зими, обмеженого бюджету та бюрократичних обмежень під час воєнного стану.

Попередній слайд

Наступний слайд