Війна, технології, гранти. Чим живе громадський сектор Луцька у 2025 році

Пандемія коронавірусу, повномасштабна війна, призупинення фінансування американськими донорами. Ці та інші великі зміни з 2020 року дали зрозуміти громадському сектору, що «життя» вже точно не буде таким, як раніше. Вони змусили адаптуватися, шукати нові ніші, балансувати між періодами цілодобової активності та невизначенням і вимушеними паузами.

Ми дослідили інформаційний простір волинських медіа впродовж 2020–2025 років та поспілкувалися із представниками громадського сектору Луцька, щоб дізнатися, як вони пристосувалися до змін, пережили випробування і працюють у нових реаліях. Читайте про ключові тренди, пріоритети донорів, перспективні джерела фінансування та ніші, які привертають найбільшу увагу онлайн-медіа.

Повномасштабна війна змусила змінити пріоритети

З початком повномасштабної війни багато напрямків у діяльності громадського сектору Луцька фактично призупинили. Водночас чимало людей стали громадсько активними через залучення до волонтерства: на підтримку армії, внутрішньо переміщених осіб, патрулювання вулиць, протидію дезінформації тощо.

Зокрема таким шляхом пішли умовно старші люди, в той час, як раніше основою громадського сектору була молодь та ті, хто починав цим займатися ще в студентські роки, розповідає голова правління громадської організації «Брейншторм» Антон Євтушок.

«У молодіжній активності я помічаю більшу залученість школярів. Молодь віком 14–17 років зараз дуже активно долучається до різних ініціатив. Проте загалом в роботі з молоддю онлайн-навчання дуже негативно вплинуло на громадську активність. На мою думку, воно було неправильно організоване, не було продумано якихось гібридних форматів, щоб молодь хоч періодично бачилась наживо і гуртувалася», — відзначає Євтушок.

Також громадська активність стала більш організованою та системною, ніж на початку повномасштабної війни. Якщо тоді волонтери та активісти працювали швидко та дещо хаотично, щоб розв’язати критичні проблеми, у 2025-му їх діяльність стала більш сталою та інституціалізованою. Часто організації зосереджуються в конкретних нішах, наприклад, у забезпеченні дронами та технікою, психологічній допомозі військовим, ветеранам, сім’ям загиблих, соціальній інтеграції, допомозі ВПО тощо.

«Зараз також дуже активно створюють нові ГО, які працюють з ветеранами, їх соціальною інтеграцією, адаптацією. Водночас під час повномасштабної війни частина громадських організацій „померли“, бо вони не знайшли для себе ніші в нових умовах», — розповідає виконавча директорка «Волинського Інституту Права» Ірина Гайдучик.

Політика зникла з радарів медіа

Аналіз новин місцевих онлайн-медіа також показує суттєве зростання уваги до теми підтримки військових та ветеранів у Луцьку з 2022 року. Це стосується як кількості та масштабу заходів, організованих громадськістю у Луцьку, так і, ймовірно, пріоритетами самих медіа щодо висвітлення певних тем.

Водночас дослідження підтверджує, що принаймні перші три роки повномасштабної війни у Луцьку, політична боротьба припинилася або набула завуальованих форм. Якщо у 2020 році таких матеріалів було 27, то з 2022 року вони взагалі відсутні. При цьому громадськість виходила на протести із вимогами до влади, проте вони стосувалися переважно необхідності більшої підтримки військових або розв’язання комунальних проблем.

Для аналізу враховані публікації в розділі «Новини» онлайн-медіа «Волинські новини», «Конкурент» та «Район.Луцьк» у 2020–2024 роках. Вибір медіа зумовлений наявністю активної стрічки новин впродовж всього періоду дослідження та зв’язками цих медіа із різними групами впливу.

Це зменшує ризик свідомого ігнорування певних громадських організацій чи активістів з боку медіа. Враховані лише публікації, присвячені окремому заходу, який був ініційований або проведений за активної участі громадських організацій, благодійних фондів та неформальних громадських об’єднань. Враховані як анонси, так і висвітлення проведених заходів. Не враховані заходи, згадані лише в узагальнених афішах.

Масові заходи обмежені, але процедури складні і їх не завжди дотримуються

Із запровадженням воєнного стану влада отримала право обмежувати проведення масових заходів згідно із законом «Про правовий режим воєнного стану». Проте опитані представники громадськості у Луцьку відзначають, що чітких роз’яснень щодо форми і процедури погодження їм ніхто не надав, тому довелося з’ясовувати самим. До того ж посадовці, яким направляли такі листи, подекуди взагалі не знали, що мають погоджувати масові заходи.

«Ми не можемо до кінця зрозуміти, як їх проводити „правильно“. В теорії потрібно розсилати безліч рекомендаційних листів до різних органів влади не пізніше, як за 10 днів. Але на практиці ці органи навіть не знають, що вони за таке відповідальні. Багато активістів не можуть знайти контакти, куди ці листи надсилати і як органи влади попереджувати. Ми одного разу пробували погодити захід «за інструкцією». У результаті представники деяких органів взагалі не розуміли, що ми від них хочемо», — ділиться досвідом ГО «Брейншторм» Антон Євтушок.

Водночас він відзначає труднощі у взаємодії з владою, які існували і до повномасштабної війни. Зокрема, складність в організації громадських слухань та нерозуміння багатьма посадовцями, для чого громадський сектор існує взагалі.

«У Луцькій громаді потрібно зібрати 500 підписів, щоб провести громадські слухання. Для міста такого розміру як Луцьк, це, напевно, чи не найбільше. Тому громадські активісти іноді не дотримуються процедур, адже виконати на практиці їх важко. Є хороші винятки, наприклад, наш міський департамент молоді та спорту, але, на жаль, багато представників влади досі мають дуже абстрактне уявлення, що таке громадський сектор. Але під час повномасштабної війни влада почала звертати більше уваги на громадськість, тому що цейсектор отримав більше ресурсів від міжнародних донорів», — пояснює Євтушок.

Мала труднощі із масовими заходами ще одна громадська організація із Луцька — «Семиярусна гора«. Вони працюють у галузі захисту історико-культурної спадщини та урбаністики, зокрема виступають за перехід на багаторічне озеленення міста.

У 2024 році через початок будівництва на місці історичних підвалів у Старому місті на Кафедральній, 13 активісти влаштували акцію протесту проти дій забудовника. Цю акцію не погоджували з владою, бо на думку представників організації, в цьому випадку неможливо за 10 днів передбачити, коли в місті станеться певна подія, яка змушує протестувати.

У результаті на ініціаторів склали протокол про адміністративне правопорушення .

«Якщо забудовник починає будувати попри наявність заборон, потрібно діяти швидко. Але коли ми могли запланувати акцію, то сумлінно робили це і мали відповідне погодження. Тоді жодних претензій не було. Навпаки, поліція нас охороняла і допомогла вирішити конфліктні ситуації із особами, які агресивно себе вели», — каже голова програмного відділу ГО «Семиярусна гора» Богдан Сімонов.

Загалом у більшості опитаних представників громадськості не було проблем із погодженням масових заходів. А якщо цей захід не був мітингом чи протестом, організатори зізнаються, що часто взагалі не погоджували їх з владою. Надто тоді, коли представники влади самі ж запрошені на такі заходи.

«У нас не було жодних перешкоду у проведенні масових заходів. Ми за останній час проводили кілька форумів у Луцьку. Наприклад, у 2024 році у нас було два великих форуми: для громадських організацій і для активістів та представників громад. Все це відбувалося у Луцьку і жодних заборон, палок в колеса ми не отримували. Щоб погодити такі заходи, ми іноді писали відповідні листи, але, чесно кажучи, не завжди», — відзначає Ірина Гайдучик.

Технології розвиваються, але громадські заходи не пішли «в онлайн»

Пандемія коронавірусу змусила багатьох перейти на дистанційний формат роботи та проводити онлайн-зустрічі. Дехто так і не вийшов з «дистанційки» під час повномасштабної війни з міркувань безпеки або через звичку. Проте, не громадські організації.

«Для багатьох спроба переходу до онлайн-формату зустрічей ішла дуже важко. Я думаю, що під час зустрічей наживо учасники отримують більшу емоційну сатисфакцію. Люди не просто приходять на лекцію, вони бачаться з друзями, заводять нові знайомства, відбувається якийсь нетворкінг. Також щодо роботи із молоддю онлайн я бачу серйозну проблему в університетах.

Як на мене, університети не змогли якісно адаптуватися до цього ні під час пандемії, ні зараз. Онлайн-навчання в якійсь мірі демотивувало студентську молодь. Наприклад, до 2020 року серйозну частину активної громадськості у Луцьку становили студенти, студентське самоврядування. Зараз ця частина практично зникла. Ці організації формально існують, але студенти, як на мене, зараз не відіграють суттєвої ролі в громадському житті Луцька», — розповідає про досвід ГО «Брейншторм» Антон Євтушок.

В умовах, коли частину людей складно мотивувати до участі у громадському житті, офлайн-зустрічі є кращим шляхом, бо вони справді передбачають неформальне спілкування, нові знайомства. Також абсолютне домінування такого формату заходів показує і аналіз новин у онлайн-медіа. Менше, аніж 2% висвітлених у Луцьку громадських заходів, проводили віртуально.

«Останні два роки Луцьк живе офлайн-заходами. Публічні онлайн-заходи — зараз рідкість. Люди зрозуміли, що без фізичного прямого спілкування з цільовою аудиторією не можна ефективно здійснювати свою роботу. Тому тренд останніх двох років — це повністю перехід в ось це пряме спілкування з людьми, навіть враховуючи всі безпекові ризики», — вважає Ірина Гайдучик.

Донори звернули більшу увагу на Луцьк, але час «легких грантів» вже позаду

Ще один тренд, який відзначають громадські діячі: більша увага донорів через повномасштабну війну та спричинену нею гуманітарну кризу. Через наслідки російської агресії у 2014–2022 роках пріоритетними для міжнародних організацій та фондів часто були найбільш постраждалі регіони, наприклад Донбас. Натомість Волинсь вважали «другорядною».

«У 2014-2022 роках до повномасштабної війни пріоритетними для донорів були такі регіони, як Донбас, Одеська область і Закарпаття. Вважалося, що вони були кризовими з точки зору можливих утисків громадянських прав. В якійсь мірі проблемою був місцевий сепаратизм, слабо розвинуте громадянське суспільство. Хоча щодо Закарпаття я особисто не згоден з такою оцінкою.

Луцьк і Волинська область точно не були в пріоритеті для донорів. В мене складалося враження, що нас сприймають просто як якусь транзитну область. Зараз натомість ми в пріоритеті. Наприклад, для UNICEF (Дитячий фонд Організації Об’єднаних Націй, — mm), з яким ми працюємо. Волинь є пріоритетною областю разом із Закарпатською та Львівською», — відзначає голова правління спілки громадських організацій «Молодіжна Платформа» Захар Ткачук.

Таку зміну фокусу спричинила передусім повномасштабна війна. Волинь ж стала однією із областей, що приймали внутрішньо переміщених осіб із прифронтових регіонів та вважається умовно безпечнішою у порівнянні з іншими.

«Отримати грант з початком повномасштабної війни стало легше. Але це стосувалося першого року вторгнення, коли міжнародні донорські структури максимально спрямували свої зусилля на підтримку тилових областей. Відповідно, одна із них — Луцьк, куди прибувала чимала кількість людей, бізнесів, виникали нові організації та ініціативи», — вважає Ірина Гайдучик.

Проте вже з 2023 року вона спостерігала закінчення періоду лояльного ставлення міжнародних донорів до неякісних грантових заявок від громадськості: «Донори стали більше звертати увагу на потенціал та якість запропонованої ідеї. Я чула нарікання від них про те, що суттєво впала якість заявок, які подають міжнародним донорським організаціям. Можливо, це через те, що виникло чимало нових ініціатив, які не так скрупульозно ставилися до підготовки заявок або не мали досвіду».

Ще одним випробуванням став січень 2025 року, коли команда нового президента США Дональда Трампа повністю призупинила фінансування грантових програм від одного із найбільших міжнародних донорів в Україні — Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Як йдеться в одному із досліджень щодо наслідків призупинення такої підтримки, на національному рівні більшість великих громадських організацій відчули серйозні фінансові труднощі.

Зокрема у Луцькій громаді USAID підтримував низку соціальних проєктів: ВОНА хаб. Луцьк, мобільну бригаду, що надає соціально-психологічну допомогу постраждалим від домашнього насильства, денний центр соціально-психологічної допомоги від домашнього насильства, а також низку громадських організацій. Проте опитані експерти та громадські активісти погоджуються, що згортання американської підтримки не призведе до масового «вимирання» громадського сектору, натомість змусить шукати додаткові джерела доходів.

«Хоча труднощі, звісно, виникали, я не знаю жодної організації, яка би закрилася, зовсім припинила існування через припинення фінансування USAID. Всі пожалілися, всі понервувалися, але відчувалося, що всі очікували на такий поворот. Звичайно, що це був один із найбільших на моїй пам’яті ударів по стабільності та незалежності громадського руху. Це велика трагедія для України, але бачимо, вона не призвела до масового згортання громадського руху», — вважає Захар Ткачук.

На його думку, частково американських донорів заміняєть європейські, але засилля китайських фондів в Україні не буде: «Давайте будемо реалістами. Сукупно громадський сектор України не зможе повноцінно працювати без донорського фінансування. Американських донорів частково замінять європейських донорів. Наприклад, в нас формується новий шведський фонд „Аскольд і Дір“ з величезним фінансуванням. Також активно долучаються, наприклад, норвезькі донори. Були фейкові вкиди, що американські фонди замінять китайці, але я цього взагалі не спостерігаю».

Де шукати можливості

Нові обставини та випробування останніх років стимулювали громадськість Луцька стати більш згуртованою, зростати інституційно, освоювати нові ніша та шукати нові моделі фінансування і джерела підтримки, розповідають експерти.

Серед найбільш перспективних: створення спільнот підтримки, залучення коштів від бізнесу та ендаумент фонди.

«З того, що може працювати, я бачу систему спільнот. З відомих прикладів бачимо спільноту «Української правди», хоча це не зовсім громадський сектор. Ми запускали таку ініціативу в «Молодіжному центрі Волині«, але в наших масштабах розвиток такої спільноти потребував більше вкладень ресурсів та зусиль, ніж ти фактично отримуєш в результаті. Інший шлях — ендавмент-фонди (англ. Endowment — пожертва, передача фонду, — mm). Банківська система України тримається, тому я вважаю цей шлях також реалістичним», — розповідає Захар Ткачук.

За його словами, йдеться про депозит або інший вклад у банку, який роблять донори для організації. Відсотки з вкладу, які виплачує банк, ідуть на фінансування організації. Такий вклад (ендавмент) як гарантія стабільності є обов’язковою умовою для відкриття благодійних фондів у низці країн, зокрема у Франції, Австрії, Словаччині. Також ендавменти існують у деяких українських університетах, зокрема в Українському католицькому університеті та Київській школі економіки.

Ще одним перспективним шляхом Захар Ткачук називає соціальне підприємництво. Як приклад згадує кафе суспільного впливу misto.cafe у Луцьк. 80% чистого прибутку цього закладу спрямовуються на підтримку громадських проєктів. Перші ініціативи вже отримали гранти у березні 2025-го.

«Соціальне підприємництво — це теж реалістичний шлях. Зокрема історія кафе суспільного впливу у Луцьку — один із хороших прикладів. Звісно, це непростий шлях розвитку, але ті гранти, які вони дають, забезпечують підтримку для громадських ініціатив», — відзначає Захар Ткачук.

Серед нових напрямків діяльності називають підтримку військових та ветеранів, зокрема трансформації міського простору з метою інклюзивності та врахування потреб різних груп мешканців, в тому числі людей з інвалідністю. Також, за словами експертів, зростають напрямки підтримку жінок, розвиток молодіжних організацій, урбанізм та розвиток міської спільноти.

У Луцьку регулярно відбуваються громадські акції підтримки військовополонених та зниклих безвісти. Також ветерани, зокрема представники ГО «Зруш скелю» вже тривалий час проводять публічні перевірки доступності різних закладів міста для людей із інвалідністю. Відзначимо, що далеко не всі такі заходи висвітлені в онлайн-медіа, тому насправді частка заходів у Луцьку, які стосуються підтримки військових, може бути навіть більшою.

«У Луцьку активно розвивається молодіжна сфера. Багато організацій зараз почали займатися плануванням розвитку міста для врахування потреб людей з інвалідністю. Також я спостерігаю активне перепрофілювання громадських організацій на підтримку жінок, зокрема жінок військових та підтримка жінок в започаткуванні власної справи, розвитку бізнесу. Ще одним напрямком, який набув значного розвитку стала урбаністика. Наприклад, «Алгоритм дій» сформував цілу систему громадських організацій, які зараз активно розвивають напрямок урбаністики», — відзначає Ірина Гайдучик.

Чому сильний громадський сектор важливий

Сильний, різноманітний та ефективний громадський сектор відіграє важливу роль у розвитку міста та країни загалом. Громадські організації, благодійні фонди та неформальні ініціативи допомагають «підсвітити» проблеми, які турбують людей та їхні пріоритети, допомогти владі ухвалювати кращі рішення.

Наприклад, ініціатива «Дрони замість бруківки» завдяки регулярним громадським акціям стимулювала міську владу перерозподілити більше коштів на підтримку Сил оборони. Громадські перевірки доступності міста для людей з інвалідністю стимулюють пристосовувати вулиці та заклади для різних груп населення, в тому числі ветеранів, робити Луцьку громаду інклюзивнішою загалом.

Ще одним яскравим прикладом суттєвої ролі громадськості стало вже згадане зростання уваги міжнародних донорів до громадського сектору України з початком повномасштабної війни. Громадські організації, які мали ресурси від донорів, отримали більше можливостей, більшу увагу влади та мас-медіа і часто допомагали ефективно вирішувати соціальні та економічні проблеми як ВПО, так і громади в цілому.

Більше того, позитивний вплив від діяльності громадського сектору відчувають навіть ті люди, які не є їх безпосередньою цільовою аудиторією. Як демонструють низка аналітичних та наукових досліджень, активність громадського сектору позитивно впливає на громаду загалом, стимулює краще розв’язання локальних проблем, залучення додаткових ресурсів, стійкіший економічний розвиток та підвищенню рівня життя населення.