У Луцьку біля спортклубу «Sport Life» влаштували акцію про безбар’єрність

Подія відбулась у вівторок, 7 січня.

Головна проблема — фізична недоступність клубу для ветеранів та цивільних людей з інвалідністю. Спорткомплекс, зокрема, не пристосований для потреб людей, які рухаються на кріслі колісному.

До прикладу, між першим та другим поверхами не встановлений ліфт, тому провести час у тренажерному залі буде проблематично, а для когось неможливо.

Через відсутність ліфта людина на кріслі колісному не дістанеться до тренажерного залу і може скористатися тільки тими секціями, які розташовані на першому поверсі.

Серед них: лазня, басейн та студії групових програм.

Аби привернути увагу керівництва до проблем, які заважають вільно відвідувати спорткомплекс, перед фасадом активісти поставили 7 перевернутих крісел колісних, біля кожного з яких були закріплені постери із відповідними висловами про інклюзивність.

Посередині, між рядами крісел, на білому полотні розлили вишневий сік, що символізував кров, навпроти постера зі словами: «Кров, яка ллється на фронті, не має бути знецінена в тилу».

Голова ГО «Зруш Скелю», ветеран з інвалідністю Євген Сивопляс каже, що цікавиться спорткомплексом та його фізичною доступністю ще з літа.

Нещодавно чоловік відвідував фітнес-клуб, але виявив, що користуватись послугами ризиковано, тому що заклад не пристосований до потреб людей, що користуються кріслом колісним.

Попри це, ветеран неодноразово звертався до команди «Sport Life», а також поділився списком, в якому зазначив, що варто змінити для досягнення безбар’єрності:

• поставити кнопку виклику персоналу;

• замінити підлогу чи покриття на більш жорстке, а не глянцеве;

• облаштувати тактильну смугу яскравого кольору перед входом у спортзал;

• позначити першу й останню сходинки контрастними смугами;

• ширина дверей має бути не менше 90 см, щоб людина на кріслі колісному могла вільно зайти у заклад;

• на рецепції біля стійки має бути заглиблення для ніг;

• гумові килимки у басейні є, однак їх потрібно зафіксувати;

• облаштувати підйом на другий поверх, до прикладу ліфт.

Зі слів ветерана, у спортзалі зняли двері у роздягальню, а також двері між роздягальнею і кімнатою з душем, на решту рекомендацій ніяких змін немає.

Донедавна потрапити на перший поверх комплексу на кріслі колісному було можливо, але тепер турнікет до лазні замінили, у зв’язку з цим туди не можливо заїхати.

Зрештою Євген пішов у відділ сервісу «Sport Life», аби вчергове поговорити про бар’єрність закладу, а крім цього дізнатись, чи планує фітнес-клуб змінювати ситуацію.

Після розмови у відділі сервісу до Євгена Сивопляса вийшов начальник служби безпеки Сергій. Вони пройшлися спортзалом і обговорили, що саме робить заклад недоступним.

Євген Сивопляс звернув увагу на паркувальні місця для людей з інвалідністю і на те, що вони повинні бути більшого розміру. На це працівник спортклубу зазначив, що приміщення орендоване, тому такі рішення потрібно узгоджувати з власниками.

На рецепції ветерана попросили продублювати та написати всі питання й пропозиції. Згодом документ потрапить до центрального офісу «Sport Life» у місто Київ, де його розглянуть та ухвалять рішення щодо виділення коштів на обладнання спортзалу.