Булінг вчителів у тіктоці. Як педагогам захиститися від нового тренду

Нещодавно у тіктоці прокотилася хвиля однакових відео, у яких школярі принижують своїх вчителів. У коротких роликах педагоги стають героями мемів, образливих підписів та жартів, а сам контент швидко набирає перегляди й поширюється соцмережами. Частина таких відео виглядає як «невинний тренд», однак дедалі частіше мова йде про кібербулінг людей.

Проте це не нова історія. Подібний контент про вчителів у соцмережах існує вже кілька років. Діти створюють окремі акаунти «slander pages» , де публікують образливий контент про окрему школу та педагогів.

Разом із психологинею та адвокаткою розбираємося, чому підлітки масово долучаються до таких трендів, як вчителям реагувати на онлайн-приниження та чи можна захиститися від кібербулінгу у соцмережах.

Походження тренду

Нині новий етап цього тренду — використання штучного інтелекту. За допомогою AI-інструментів діти створюють deepfake-відео, у яких учителів показують у принизливому або неприйнятному вигляді. До прикладу, генерують фото вчителя у нижній білизні тощо.

Хвиля кібербулінгу почалася у березні 2026 року у США. Тоді адміністрації шкіл звернули увагу на «slander pages», де анонімні користувачі масово публікували образливі меми та AI-відео про педагогів.

Одним із найгучніших прикладів стала сторінка @thewyliefiles, присвячена школам округу Вайлі у штаті Техас. На ній підлітки публікували змонтовані ролики з учителями та адміністрацією шкіл. Частина відео набирала понад 100 тис. лайків.

Для створення контенту школярі використовували AI-інструменти, які дозволяють вставляти обличчя людини у будь-яке відео або змушувати фото говорити й співати. В одному з роликів адміністратора школи змусили «співати» разом із Джеффрі Епштейном  та прем’єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньягу.

Частину акаунтів після публічного обурення видалили, однак сам тренд продовжив поширюватися соцмережами.

Навіщо підлітки це роблять?

Дитяча психологиня Надія Бруяка пояснює, що для багатьох підлітків тікток сьогодні є не просто соцмережею, а способом самовираження, пошуку уваги та схвалення від однолітків. Саме тому глузування, сарказм чи висміювання інших нерідко подаються як «жарт» або спосіб набрати перегляди.

За її словами, соцмережі створюють у підлітків відчуття дистанції та безкарності, через що вони не завжди усвідомлюють емоційні наслідки своїх дій.

«Бажання хайпу, швидкої популярності та схвалення в соцмережах може підштовхувати молодь до поведінки, яка має ознаки булінгу. У гонитві за переглядами, лайками чи увагою підлітки не завжди здатні критично оцінити наслідки своїх слів і дій для іншої людини», — каже Надія Бруяка.

Психологиня наголошує, що реагувати на такі ситуації дорослим варто не лише через покарання чи осуд, а насамперед через пояснення наслідків та діалог із дітьми. Підлітки часто не до кінця усвідомлюють, що «смішне відео» чи глузування в мережі можуть стати для когось психологічною травмою.

Що робити постраждалим, які зазнали булінгу?

Адвокатка Наталія Хвищук розповідає, що згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення, булінг — це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Хто ж такі учасники освітнього процесу? Закон «Про освіту» дає чіткий перелік таких осіб:

• здобувачі освіти;

• педагогічні працівники;

• батьки здобувачів освіти;

• фізичні особи, які провадять освітню діяльність;

• інші особи, які залучені до освітнього процесу.

Тобто жертвою булінгу може бути не лише учень, а й вчитель, директор чи навіть батьки учнів.

Проте неважливо, хто саме став жертвою булінгу: учень чи вчитель. Алгоритм дій в таких випадках буде однаковий.

Перш за все потрібно звернутися до керівництва закладу та спробувати врегулювати інцидент мирним шляхом та провести виховні бесіди зі всіма учасниками булінгу: батьками, дитиною, вчителем, класним керівником та директором.

Якщо булінг продовжується, потрібно звернутися в поліцію та зібрати всі потрібні докази. Це можуть бути відео з соцмереж, записи з відеокамер школи, свідчення свідків, записки, витяги з журналів та інші докази, які підсилюють позицію потерпілого та підтверджують викладені в заяві обставини. Адже важливою складовою таких правопорушень є «заподіяння шкоди психічному або фізичному здоров’ю потерпілого», тому краще підкріпити заяву в поліцію, наприклад, довідкою лікаря, висновком психолога або хоча б чеками про купівлю ліків (заспокійливих, антидепресантів) у період булінгу.

«Проте хочу наголосити, що кожна ситуація є індивідуальною і складною, тому звичайно я б радила потерпілому звернутись за професійною допомогою до адвоката, адже жертва булінгу часто діє на емоціях та під їх впливом і тиском, тому саме допомога спеціаліста з „холодним розумом“ та досвідом точно допоможе уникнути багатьох помилок вже на початку та приведе до справедливого покарання для кривдника», — пояснила Наталія Хвищук.

Що каже поліція?

У Національній поліції України пояснили, що цькування в інтернеті — це також правопорушення. За кібербулінг передбачені штраф від 850 до 1700 грн та кримінальна відповідальність. Якщо порушник не досяг 16 років — за його дії відповідають батьки.

У випадках кібербулінгу у поліції радять:

• зафіксувати докази (скріншоти, посилання);

• поскаржитися на сторінку або відео у соцмережах;

• звернутися до поліції.

Батькам школярів варто:

• пояснити правило «цифрового сліду»;

• перевірити налаштування приватності профілю дитини.