У мене +18°C, у сусіда +24°C. Чому луцькі квартири нагріваються по-різному

Майже 750 будинків у Луцьку мають централізоване опалення. Комфортна температура у квартирах близько половини лучан у холодну пору залежить від міського комунального підприємства «Луцьктепло».

З початку 2025 року тільки на гарячу лінію Луцької міської ради «15-80» надійшло понад 1 500 скарг та звернень щодо проблем з опаленням та гарячою водою. Майже третина стосувалася відсутності опалення або надто холодних, на думку мешканців, батарей. А ще у десятках звернень йшлося про надто гарячі батареї. Тоді люди мусили відчиняти вікна та «гріти вулицю», аби охолодити свої квартири.

Разом із мешканцями таких осель, експертами з енергоефективності та комунальниками розбиралися, що впливає на температуру батарей та повітря у квартирах, чому вона буває різна в одному будинку та як лучани можуть вплинути на це і заощадити, навіть якщо вони під’єднані до централізованого опалення.

Вікна відчинені навіть взимку

Лучанка Олеся Жук мешкає на третьому поверсі типової п’ятиповерхівки, збудованої у радянські часи. У холодну пору вона рідко повністю зачиняє вікна, і це вимушений крок. Адже лише так температуру у квартирі можна знизити до відносно комфортних 21–22 °C. Якщо ж не «гріти вулицю», температура піднімається до 24 °C і більше, навіть уночі.

«Кожну зиму те саме, жарко і все. І це насправді не тільки мені заважає. На першому поверсі є стоматологічна клініка, вони теж пишуть, що пацієнтам нема чим дихати, вікна завжди відчинені. Вже писали про це у групу ОСББ, але туди писати — тільки настрій собі зіпсувати. Завжди знаходяться люди у кутових квартирах, яким „і так нормально“», — розповідає лучанка.

Скарги надходять не тільки із цього будинку на проспекті Волі. З різних осель Луцька на гарячу лінію дзвонять мешканці, що повідомляють навіть про 26–28 °C у квартирі взимку.

Натомість їх сусідам, навіть у цих же самих будинках, може справді бути холодно. А все тому, що під час будівництва радянських багатоповерхівок на енергоефективність зважали мало. В результаті різниця температури у квартирах на різних поверхах та у різних частинах будинку може коливатися до 8 °C.

Тобто якщо в одній квартирі мінімальних 18 °C, в іншій може бути аж 26 °C, пояснює фахівчиня з енергетичної політики ГО «Екодія» Ірина Климась.

Централізовано тепло у місті забезпечують близько 40 котелень «Луцьктепла» через складну систему із понад 130 кілометрів мереж. Тож варто спочатку розібратися, як працює ця система загалом, і спростувати два популярні міфи про централізоване опалення.

Міф 1: опаленням можна вимкнути «по дзвінку»

У Луцькій громаді, як і загалом в Україні, опалювальний сезон починають, коли середньодобова температура повітря опускається нижче +8 °C. Рішення про це ухвалює виконавчий комітет Луцької міської ради на підставі різних законів, постанов Кабміну та інших нормативів, які єдині для всієї країни.

Якщо після похолодання трапляються потепління, опалювальний сезон можуть призупиняти. Наприклад, у 2025 році опалювальний сезон стартував у Луцьку 16 жовтня. Проте 22 жовтня його призупинили через потепління, а 29 жовтня відновили знову.

На початку сезону першими тепліють батареї у дитячих садочках, школах, лікувальних закладах, а лише потім — у житлових будинках. Подача тепла всім споживачам може зайняти кілька днів за умови відсутності аварій.

А вони трапляються нерідко, адже мережі, якими постачають тепло та гарячу воду, суттєво зношені. Частину із них не ремонтували ще з радянських часів. Тому на ділянках, де трапляються аварії, частину будинків можуть забезпечити опаленням пізніше.

Із 40 міських котелень частина — великі, інші значно менші, проте одна котельня майже ніколи не забезпечує лише один будинок. Тож вимкнути опалення в окремому будинку просто за бажанням його мешканців не можна. Це не тільки незаконно, але і часто технічно неможливо.

Міф 2: у котельні можуть «підкрутити краники», щоб вам було не так жарко або холодно

Частина мешканців звертаються до міської ради та «Луцьктепла» із проханням, аби у котельні зменшили чи збільшили температуру води у батареях, залежно від погодних умов. Проте і тут є певні юридичні та технічні обмеження.

По-перше, потужність котлів регулюється також централізовано, залежно від температури повітря на вулиці, пояснюють на «Луцьктеплі».

По-друге, котельні забезпечують не тільки теплом, але і гарячою водою. Ця послуга не така популярна, як опалення, але до неї досі під’єднані помешкання близько третини мешканців Луцька. Тому якщо занадто зменшити температуру у котлах, це може знизити і температуру гарячої води у кранах. У результаті вона буде надто холодна для користування і не відповідатиме нормативам.

По-третє, «Луцьктепло» має забезпечувати стільки тепла, щоб гарантувати достатню температуру у квартирах кожного споживача, незалежно від типу будинку, поверху, якості вікон, дверей та інших чинників.

«Обов’язок ДКП „Луцьктепло“ — постачати теплоносій у відповідній кількості та якості до межі зовнішніх інженерних мереж і внутрішньобудинкових систем будівлі для дотримання нормативної температури повітря в приміщеннях. В житлових приміщеннях цей стандарт — не менше +18 °С», — коментує начальниця відділу контролю за споживанням теплової енергії та якістю наданих послуг Ірина Осипюк.

Представниця підприємства тут згадує ще один важливий нюанс роботи «Луцьктепла» — «межу зовнішніх інженерних мереж і внутрішньобудинкових систем будівлі». Річ у тому, що їхнє підприємство не несе відповідальності за те, у якому стані мережі і батареї у конкретній багатоповерхівці.

Межа їхньої відповідальності — котельні та труби, які прокладені під землею до межі фундаменту будинку. Труби у підвалі будинку — відповідальність управителя будинку, наприклад ОСББ.

Простіше кажучи, обов’язок «Луцьктепла» — працювати так, щоб нікому не було холодно, навіть якщо комусь в результаті буде жарко. Проте вихід є. Зарадити в цій ситуації можуть термомодернізація будинку, зокрема встановлення індивідуальних теплових пунктів (ІТП).

Чим допоможе ІТП

Індивідуальний тепловий пункт — це система пристроїв, яка дозволяє регулювати температуру в окремому будинку залежно від погоди і платити за фактичне споживання тепла. Його переважно розташовують у підвалах.

У 2014–2024 роках у Луцьку тривало втілення проєкту, що передбачав встановлення 350 таких ІТП у багатоквартирних будинках міста за кошти Європейського Банку Реконструкції та Розвитку. Проєкт охопив багатоповерхівки у межах Завокзального, Привокзального мікрорайонів та ДПЗ, а також будинки на проспекті Відродження.

За твердженням міської ради, це дозволило зекономити в середньому 30% на опаленні, тому що стало можливим регулювати температуру на рівні самого будинку. Те, чи роблять це вчасно та ефективно, залежить як від ОСББ, так і від якості роботи фахівців, які взаємодіють з обладнанням.

Ще 80 ІТП лучани встановили самостійно у різних районах міста. Тож загалом цими системами охоплені до 60% багатоквартирних будинків Луцька.

Важливо не плутати ІТП та його окрему частину — тепловий лічильник. Такий пристрій входить до системи пристроїв в ІТП і рахує, скільки тепла фактично споживає будинок. Частина багатоповерхівок Луцька не має повноцінного ІТП, лише окремий лічильник. Тому в таких будинках можуть лише точніше обліковувати тепло, а не регулювати температуру.

Хто має право налаштувати ІТП

Індивідуальний тепловий пункт є складною системою, тому встановлювати та налаштовувати його повинні лише спеціалісти, наполягають у «Луцьктеплі». Інакше — можливі аварії та кримінальна відповідальність (порушення 356 статті Кримінального кодексу України).

350 пунктів, які встановили у межах міжнародного проєкту, перебувають на балансі та обслуговуванні ДКП «Луцьктепло». Щоб внести якісь зміни та відрегулювати температуру, потрібно звернутися до управителя будинку (ОСББ або «жеку»), у якого повинні бути контакти фахівців.

Також, якщо у мешканців є питання щодо якості надання послуг, можна звернутися до відділу контролю за споживанням теплової енергії та якістю наданих послуг «Луцьктепла» за телефонами: +38 0332 283 066 (3), +38 050 438 38 02 чи у письмовій формі.

На таке звернення представники «Луцьктепла» спільно з управителем / виконавцем послуг з утримання будинків мають обстежити системи теплоспоживання або гарячого водопостачання для виявлення причин проблеми, переконує Ірина Осипюк.

Інші 80 ІТП, які мешканці встановлювали самостійно, мають також обслуговувати спеціалізовані організації, з якими управитель будинку укладає договір, оскільки вони не на балансі «Луцьктепла».

А якщо ми теж хочемо ІТП?

Близько 40% будинків із центральним опаленням у Луцьку досі не мають ІТП, тобто їх можливості регулювати температуру обмежені. Виправити це мешканці можуть самостійно, хоче це може бути доволі дорого.

«Встановлення ІТП — це справді ефективний захід, але він має свою ціну. Для типового багатоповерхового будинку (9–16 поверхів) вартість ІТП може коливатися приблизно від 250 до 600 тисяч гривень, залежно від комплектації (автоматизація, теплообмінники, насосне обладнання тощо). Якщо додати балансування системи та терморегулятори, то ця сума може зрости ще приблизно на 25%», — пояснює Ірина Климась.

За словами експертки, у 2025 році уряд підтримав законопроєкт, який робить встановлення ІТП обов’язковим для всіх будівель, під’єднаних до централізованого опалення. Він поки не набув чинності, бо перебуває на розгляді у Верховній Раді.

Цей законопроєкт передбачає, що ІТП монтуватимуть теплопостачальні організації (тобто «Луцьктепло»), а витрати покриватимуться через тариф на транспортування тепла без негайного навантаження на мешканців.

Проте тут постає інша проблема: навіть якщо за допомогою ІТП можна збалансувати температуру води в батареях, температура повітря у квартирах буде все одно різною. А «Луцьктепло», як ми пам’ятаємо, має опалювати так, щоб нікому не було холодніше за +18 °C.

Залежно від поверху та розташування квартири, різниця може становити до 5 °C, а іноді й більше. Верхні поверхи отримують більше тепла через підйом гарячої води та втрати на нижніх рівнях, тоді як перші охолоджуються через контакт з підвалом і ґрунтом.

Також кутові квартири зазвичай холодніші на 2–4 °C, бо мають більше зовнішніх стін і сильніше охолоджуються вітром.

Якщо система опалення незбалансована, перепади можуть доходити до 8 °C у різних точках будинку.

Радянський будинок — «решето» за стандартами енергоефективності

Тому ефективним розв’язуванням проблеми може бути комплексна термомодернізація будівлі. Радянські будинки проєктували за нормами 60–80-х років, коли теплоізоляцією майже не займалися. У середньому втрати тепла в таких оселях можуть сягати до 50%, а в мережах централізованого опалення, які йдуть до будинку, — ще близько 20% додатково.

Щоб зрозуміти, чому так, Ірина Климась виділяє кілька ключових причин:

• стіни та дах — майже без утеплення. Це фактично «голий» бетон, який швидко охолоджується взимку;

• вікна та двері — старі дерев’яні рами з щілинами, через які виходить тепло. У ті часи ніхто не думав про енергоефективні склопакети;

• вентиляція — природна, без сучасних систем рекуперації, тому тепло просто «вилітає» назовні. В сучасних будівлях нагріте повітря не виходить прямо через вентиляцію, а рекуперується, тобто затримується і нагріває свіже повітря ззовні;

• опалення — труби у самих будинках часто також старі, без належної ізоляції;

• відсутність гідравлічного балансування системи. Тепла вода підіймається вверх, а холодна опускається вниз. Тому без спеціального балансування на вищих поверхах батареї можуть бути гарячіші, ніж на нижніх. Проблем додають засмічені стояки та радіатори, що зменшують пропускну здатність мереж;

• управління будинком — якщо в частині будинків немає ОСББ або професійного управителя, ніхто системно не займається енергоощадженням, ремонтом і модернізацією.

Тобто енергоефективність залежить від стану будівлі, утеплення, наявності вузлів обліку тепла та рівня управління. Без комплексної термомодернізації ці будинки залишаються «тепловими решетами», через які «витікають» ресурси, тобто дорогоцінне тепло і кошти мешканців, каже Климась.

Термомодернізація: що дешевше і що ефективніше

Заходи для покращення енергоефективності будинку та уникнення тепловтрат мають різну віддачу. Також їх важливо робити у правильній послідовності, щоб домогтися найкращого ефекту і не переплачувати:

• утеплення зовнішніх стін, особливо у панельних будинках — до 30–40% зниження тепловтрат;

• утеплення горища / даху дає додатково 5–10% економії;

• утеплення підвального перекриття зменшує втрати на першому поверсі;

• установка енергоефективних вікон та утеплених вхідних дверей у під’їздах разом з герметизацією шпарин дає економія 10–15%. Проте його варто робити після утеплення стін, адже холодний «герметичний» будинок може бути середовищем для поширення грибка на стінах;

• гідравлічне балансування забезпечує рівномірний розподіл тепла серед поверхів та дає до 10–20% економії;

• встановлення індивідуальних / квартирних терморегуляторів (на радіаторах) — ще 5–10% економії.

Ефективність та пріоритетність таких заходів залежить від типу будинку (панельний чи цегляний) та поверховості. Наприклад, панельні будинки відчувають більший ефект від утеплення фасадів, оскільки мають тонші стіни. Натомість цегляні будинки, особливо з товстими стінами, можуть менше втрачати тепло, але користь від фасадного утеплення, модернізації вентиляції та опалення все ще значна.

Коли всі ці заходи виконані разом, вони взаємно підсилюють ефект: утеплення зменшує потребу в теплопостачанні, індивідуальний тепловий пункт оптимізує подачу, рекуперація зберігає тепло, а модернізація систем мінімізує втрати. Комплексне виконання дозволяє досягти 50–60% економії у споживанні тепла, пояснює Ірина Климась.

Якщо йдеться про ціну, встановлення ІТП може обійтися мешканцям у 250–600 тис. грн, окреме балансування системи опалення — у 150–250 тис. грн, лічильник тепла — у 50–80 тис. грн, а утеплення труб — у 50–100 тис. грн. Ці суми можуть трохи коливатися залежно від розміру будинку, регіону, вибору обладнання, додаткових робіт, каже експертка.

Найдоступнішими за ціною є:

• герметизація вікон і дверей (ущільнювачі, закриття щілин);

• регулювання системи опалення (гідравлічне балансування, промивка стояків);

• встановлення терморегуляторів на радіаторах (середня вартість, але швидкий ефект);

• ізоляція труб у підвалі — невелика інвестиція, але може зменшити втрати тепла до 10%.

Проте не завжди варто обирати найдешевші заходи, оскільки є ризики, попереджає Климась. Мовляв, якщо експерти закликають до глибокої модернізації будинку, а мешканці обходяться «косметичними» заходами, потім проводити комплексні роботи все одно доведеться, а витрати можуть подвоїтися.

Де шукати підтримки

Для підтримки енергоощадних заходів є низка національних та міжнародних програм.

Наприклад, ОСББ або ініціативним групам, які хочуть модернізувати будинки, потрібно шукати підтримку у таких фондах:

• Фонд енергоефективності в межах програми «Енергодім» дає гранти до 70% на комплексну термомодернізацію (утеплення фасаду, встановлення ІТП, балансування системи тощо). З деталями можна ознайомитися на сайті Фонду енергоефективності.

• Фонд декарбонізації пропонує лізинг обладнання (наприклад, теплових насосів, систем регулювання тощо) у парі з грантами Фонду енергоефективності. Це зручно для ОСББ, які не хочуть брати класичний кредит, а надають перевагу поступовим платежам за обладнання.

• Деякі комерційні та державні банки (наприклад, «ПриватБанк», «Ощадбанк») пропонують кредити для ОСББ на енергоефективність. Часто з компенсацією 15-25% від донорів ЄС.

За чим майбутнє?

Поки мешканці багатоповерхівок, збудованих у радянські часи, думають, як забезпечити комфорт із централізованим опаленням, нові житлові комплекси у Луцьку мають інші методи. На «Луцьктеплі» визнають, що жоден із новозбудованих ЖК не під’єднали до їхніх котелень. Там обирають автономні газові котли, електричне опалення, теплові помпи та інші рішення.

То чи є майбутнє у централізованого опалення у Луцьку? У радянській версії ця система точно була неефективною, проте сучасні технології дають шанс зробити централізоване опалення зручним і економним, стверджує Ірина Климась.

Якщо посилювати ефективність та ізоляцію мереж для зменшення тепловтрат, температури в мережі, вводити альтернативні джерела тепла (біомаса, геотермальна енергія, тепло від промисловості), розумне керування, зокрема погодинне регулювання температури, залежно від погоди.

Це дозволяє централізованому опаленню залишатися конкурентним у щільній забудові, особливо в містах, стверджує Климась.