Від розмови до ремонту. Як у Луцьку оновили понтон на Стиру

Марина Мажула на оновленому понтоні.
Коли медіа, спортсмени, влада, бізнес і грантодавці об’єднуються заради спільної мети.
«Ми сподіваємося, що ця конструкція служитиме кілька десятків років», — каже Роман Повх, директор Волинської обласної школи олімпійського резерву «Олімп», показуючи на оновлений понтон на березі Стиру.
На початку жовтня 2026 року тут ще триває активне життя. Позаду Романа — будівля школи, яку він очолює. За менш ніж пів року змінилися і територія навколо, і сам понтон — конструкція, без якої веслувальникам не обійтися.
На спортивних штанах і кофті Романа з яскравим написом Ukraine — сліди свіжоскошеної трави. Колектив готується до останніх сплавів сезону, завершального тренування проєкту «Місто, рухайся!» та дитячих змагань. Паралельно добігають кінця роботи над понтоном — дорогим, але необхідним об’єктом на річці.
Відремонтувати його вдалося навіть в умовах повномасштабної війни, об’єднавши грантову підтримку, кошти міського й обласного бюджетів, допомогу бізнесу, власну працю та ентузіазм команди.
А почалося все з інтерв’ю для урбаністичного дослідження.

Роман Повх.
Місце не лише для олімпійців
У 2025 році в Луцьку стартував спортивно-урбаністичний проєкт «Місто, рухайся!». Його започаткували видання misto.media та платформа «Алгоритм дій» у межах програми Urban Vision Lutsk. Ініціативу підтримав департамент молоді та спорту Луцької міської ради.
Мета була простою: вийти в публічні простори міста, провести там відкриті тренування з різних видів спорту й з’ясувати, як зробити міську інфраструктуру кращою завдяки простим рішенням.
Команда провела глибинні інтерв’ю з тренерами та представниками спортивної спільноти, опитала лучан про роль фізичної активності в їхньому житті й презентувала результати дослідження.
Одним із співрозмовників був Роман Повх. Розмова з ним виявила суперечність: попри сильну тренерську команду, підготовку олімпійців та унікальне розташування біля Стиру, школа мала проблеми з інфраструктурою. Одна з найнагальніших — старий понтон, необхідний для спуску човнів на воду.
Металеві труби, обтягнуті сіткою, утворювали нестійку поверхню. Для здорового підлітка-спортсмена втримати рівновагу на ній було радше незручністю. Для людини з порушеннями опорно-рухового апарату така конструкція ставала серйозною перешкодою.
Адже «Олімп» давно став місцем не лише для майбутніх олімпійців.
У 2024 році, після російського ракетного удару по базі паралімпійців у Дніпрі, на Волинь тренуватися приїхала Марина Мажула — спортсменка з параканое, дворазова срібна призерка Паралімпійських ігор, п’ятиразова чемпіонка світу та чотириразова чемпіонка Європи. Весняно-літній сезон вона провела на «Олімпі».
«Спільними зусиллями з Романом зробили пандус. Я вклала свої кошти. Роман з командою робив все своїми руками. Було все одно нелегко, бо саме на понтон було важко виїхати», — згадує Марина.
Пандус допоміг розв’язати частину проблеми, але безпечний і зручний доступ до води все ще потребував системних змін.

Під час весняного тренування учасники ще бачили старий понтон.
Але поступово конструкція змінювалася.

Нині спортшкола — це місце для людей різного віку та фізичного загартування.
Місто порухалося
У другому сезоні «Міста, рухайся!», щойно дозволила погода, учасників запросили до спортшколи, щоб спробувати себе на воді — на сапах, байдарках і драгонботах.
Уже в перші дні після відкриття реєстрації охочих поплавати на Стирі було понад півсотні. Загалом до тренувань долучилися близько 130 людей.
Серед них — активні лучани, олімпійці та спортсмени, які представляли Україну на міжнародних змаганнях, новачки, чинні військовослужбовці й ветерани. Вік, фізична підготовка та попередній досвід не були перешкодою: спробувати себе у водному спорті міг кожен.
Тренування показали, що локація має значно більший потенціал, ніж використовується зараз. Вона могла б стати популярним місцем для фізичної активності й відпочинку містян, однак для цього бракувало належної інфраструктури.
Попит на сплави перевершив очікування організаторів. Тож наступним кроком стало не просто проведення нових тренувань, а пошук ресурсів, які дали б змогу зробити простір доступнішим і безпечнішим.
Великий ремонт
Завдяки «Місту, рухайся!» кураторка проєкту Лідія Гонтар долучилася до програми Vidnova Lab. У її межах ідея ремонту понтона отримала схвалення та базовий грант.
За словами Олі Коцької, керівниці програм Vidnova, організація Commit gGmbH, яка реалізує програму, — не класичний донор, а радше платформа для налагодження зв’язків між різними секторами.
Одним із ключових аргументів на підтримку проєкту стала готовність громади діяти. Однак вирішальним було й інше — питання людської гідності.
«Під час пітчингу ми побачили фотографії стану понтона до проєкту і те, в яких умовах паралімпійцям, ветеранам і молоді доводиться спускатися на воду. І стало очевидно, що йдеться не лише про фізичний доступ до води, а про можливість повноцінно користуватися цим простором, бути включеними у спортивне, реабілітаційне та спільнотне життя», — пригадує Оля Коцька.
«Братись за інфраструктурний проєкт одній і з таким малим бюджетом було з мого боку дуже шаленим рішенням. Легше було б провести невеличке дослідження чи провести декілька заходів. Грантового бюджету вистачало лише на покупку терасної дошки. А я розуміла, що це лише половина бюджету і мені доведеться залучити ще стільки ж або й більше, щоб покрити зварювальні, монтажні роботи та ін. До того ж, ремонт завжди приносить сюрприз і часто бюджет зростає миттєво. Та була впевненість, що я знайду однодумців та підтримку. Особливо віри додавав ентузіазм Романа, директора школи. Взагалі цей проект тільки й на ньому тримався», — ділиться Лідія Гонтар.
Для команди «Олімпу» почався пошук ресурсів із різних джерел: міського й обласного бюджетів, доходів від оренди сапів і байдарок, підтримки бізнесу та допомоги волонтерів.
До ініціативи долучилася й компанія CONTINUUM Development. Вона допомогла покрити фінансові потреби на завершальному етапі робіт.
Маркетинг-директор компанії Ігор Навроцький пояснює: головним аргументом на користь підтримки стали люди, для яких реалізація проєкту має практичне значення, — діти, ветерани, військовослужбовці та маломобільні містяни.
«Для них це можливість займатися спортом, спілкуватися, повертатися до активного життя. Під час війни така можливість теж важлива. Діти ростуть зараз, ветерани повертаються зараз, і місця для тренувань та відновлення потрібні їм сьогодні. Це й було головним аргументом для нас», — наголошує Ігор Навроцький.
На його думку, співпраця між громадою, владою та бізнесом найкраще працює тоді, коли кожен розуміє свою роль.
«Люди бачать потребу, місто допомагає з організаційними питаннями, бізнес — коштами та ресурсами. І тоді хороша ідея має більше шансів стати реальністю», — коментує Навроцький.
Ремонт понтона, який обійшовся загалом у близько 400 тисяч гривень, став прикладом того, як проблема, виявлена під час дослідження міського простору, може перерости в конкретну зміну — якщо навколо неї об’єднуються люди, готові діяти.

Весняне тренування зібрало рекордну кількість учасників для проєкту.

Лідія Гонтар, Марина Мажула, Роман Повх та Тетяна Приймачок поруч із олімпійською байдаркою спортсменки.

Нині понтон уже оновлений.
На воду
8 жовтня 2026 року Марина Мажула вийшла на воду, тестуючи інфраструктуру.
Нині спортсменка проходить реабілітацію, тому про повноцінне відновлення тренувань поки не йдеться. Та це була її перша спроба сісти в байдарку за довгі місяці.
Марина сама керує автомобілем, тож приїхала до школи самостійно. Пересіла в колісне крісло, спустилася пандусом до води — і лише під час заїзду на понтон їй знадобилася стороння допомога.
Через аномальну посуху під’їзний трап наразі розташований під значним кутом. Коли рівень води у Стиру підніметься, заїжджати на понтон має стати легше.
«Тепер — це краса. Тренуватися зможу не тільки я, а й інші люди, які мають спинальні проблеми», — каже Марина.
Вона сподівається, що оновлений понтон допоможе більшій кількості людей із порушеннями опорно-рухового апарату відкрити для себе веслування. А згодом, можливо, вони зможуть не лише тренуватися, а й виступати разом у команді.
Роман Повх розповідає, як нещодавно до школи приїхала родина військовослужбовців зі Львова. Люди дізналися, що в Луцьку є можливість займатися водним спортом, і скористалися нею, попри відстань.
Це ще одне свідчення того, що доступна спортивна інфраструктура потрібна не лише мешканцям міста, а й тим, хто шукає місце для занять, відновлення та спілкування.
Нова течія
Найважливіші зміни відбулися не лише в конструкції, а й у тому, як люди користуються цим простором, каже Лідія Гонтар. Сюди приходять містяни, щоб спробувати себе у водному спорті, орендувати байдарку чи сап і провести час біля річки.
Ця історія — приклад того, як навіть одна зміна в міському просторі може вплинути на життя цілої громади, — говорить Лідія.
Оновлений понтон не розв’язує всіх питань доступності, але створює більше можливостей для тих, кому раніше було складно дістатися до води. Колись усе почалося з розмови про міський простір. Тепер її результат можна побачити на березі Стиру.

Через низький рівень води у річці, спортсменці ще потрібна підтримка, аби заїхати на понтон.
Понтон під час ремонту.
Ось кілька рекомендацій, які організатори «Місто, рухайся!» зі свого досвіду можуть надати іншим спортивним організаціям, які прагнуть інфраструктурних змін.
Долучайте до вашого виду спорту не лише тих, хто має спортивні цілі, а й тих, для кого загалом цікаве активне дозвілля. Так ви зможете охопити більшу кількість прихильників, зокрема й тих, кому зараз справді важлива активність для відновлення фізичного та ментального здоровʼя.
Проводьте ознайомчі тренування та фіксуйте цифри: кількість відвідувачів, повернень і конкретних результатів. Не бійтеся запитувати у них про чесні враження та реагуйте на них.
Залучіться медіапідтримкою та транслюйте свою діяльність у соцмережах. Ця присутність важлива.
Шукайте не спонсорів, а партнерів. Покажіть, що ви теж готові вкладати свою працю, спільно досягати мети. Партнерам легше і зрозуміше бути поруч із тими, хто вже почав діяти.
Подавайтеся на позаспортивні гранти: моніторте конкурси Луцької міськради (наприклад, бюджет участі), транскордонні програми та фонди з фокусом на урбаністику, інклюзію й ментальне здоров'я.
Шукайте однодумців.
Сформуйте конкретну потребу. Не починайте з великого списку всього, чого бракує. Оберіть одну проблему, яку реально вирішити. Конкретну і зрозумілу ідею значно легше підтримати. Почніть із невеликих змін і радійте навіть малим успіхам. Ми живемо у нелегкий час, і навіть малі кроки можуть зробити життя більш комфортним, наскільки це можливо у теперішніх умовах.
Нехай вихованці вашої школи чи організації, клубу стануть вашими амбасадорами. І тоді, навіть закінчивши спортивну карʼєру, вони будуть підтримувати вас та мати спільні інтереси.





-bab2713645c63ae58e85a374f307afd6.png)
-c8fdf59622ad2a4e27530c5234792071.png)