52°C на лавці. Ми взяли термометри і поекспериментували в Луцьку
У спеку дерева рятівні.
Заміряли температуру в різних локаціях міста в обідню жарку пору та розпитали урбаністів, як охолодити Луцьк.
У місті після холодного початку літа настали спекотні дні. Тож ми вирішили в один із таких піти в обідню пору, аби перевірити, на скільки наявність озеленення, водних об’єктів, типу фонтану чи річки, впливає на нагрівання.
Та на початку розкажемо, чи справді цифри та дослідження свідчать про збільшення температурних показників і що на це впливає. Спойлер — справді.
Ночі — тропічні, літа — жаркі
Чи не кожне літо приносить до Луцька нові температурні рекорди. За даними моніторингів, середня температура влітку у місті за останні 5 років на 2,4°C вища, ніж у середині минулого століття. Почастішали також дні з рекордними температурами понад 30°C. Навіть цьогорічний січень став третім найтеплішим січнем у рейтингу з 1947 року. 27 та 30 січня максимальна температура досягла 13—14°С тепла.
Перестали бути рідкістю для міста тропічні ночі, коли температура не опускається нижче 20°C. Такі умови погіршують якість сну, створюють серйозне навантаження на організм та критичну інфраструктуру, адже люди частіше використовують кондиціонери.
Одна із головних причин потепління — зміни клімату. Тобто характеру погодних умов протягом тривалого періоду на значній території. Динаміка змін останніх десятиліть виявилась вищою, ніж протягом будь-яких попередніх 50 років за останні 2000 років.
Так звані «хвилі тепла», тобто тривалі періоди надзвичайно високих температур для певного регіону, стали звичним явищем для Європи, зокрема й України. Континент нагрівається швидше, ніж інші.
Сповільнити ці процеси на світовому рівні — це глобальне завдання. Проте є локальні причини, чому у конкретних містах стає спекотніше. Це зокрема наслідок щільної забудови, вибору матеріалів та інших особливостей міського ландшафту.
Міський «тепловий острів»
Чим вища щільність забудови, тим вища температура у містах, каже Аліна Гончаренко, урбаністка та комунікаційниця програми Urban Vision Lutsk.
Це пояснюється тим, що традиційні матеріали — бетон, асфальт, цегла — мають високу тепломісткість та теплопровідність. Вони поглинають тепло, утримують і повільно його віддають, тим самим підвищуючи температуру навколо.
«Виникає так званий „ефект міського теплового острова“, коли температура в містах значно вища, ніж на території навколо», — каже фахівчиня.
За її словами, Луцьк у цьому аспекті не є занадто «високим» містом. Оптимальним рішенням є забудова середньої щільності. Тобто будинки від 5 до 10 поверхів. Якщо вище — в містах стає спекотно. Якщо нижче — менш ефективне використання доступної землі.
Ще однією «батареєю» є асфальт. Він сильно поглинає тепло та нагрівається.
У результаті температура в місті може бути вища, ніж у навколишніх природних зонах на 5–7 °C.
Знайти прохолоду
Повернімося до експерименту. «Тепловий острів» у Луцьку має тепліші та холодніші зони. Ми з’ясували це, вимірюючи градусником температуру у центрі, в Старому місті (де нижча щільність) та у Центральному парку імені Лесі Українки (тут багато зелені).
Міряли в обідню пору 14 липня, коли синоптики прогнозували сонячну погоду і типові для волинського літа 25–26°C градусів тепла.
Перший висновок очевидний: на сонці значно спекотніше, ніж в тіні.
Наприклад, поверхня бруківки на Театральному майдані у тіні дерева на 18°C холодніша, ніж на сонці. Газон у сквері на вулиці Винниченка у тіні на 20°C холодніший, ніж на сонці.
Великий контраст температур можна відчути на проспекті Волі. Асфальт біля пам’ятника Тарасу Шевченку розігрівається до 47°C. А чорні лавки у сквері Королеви Анни (між будинками № 5 та № 7) взагалі підіймають стовпчик термометра до пекучих 52°C.
Це наочно показує, що фарбувати лавки та металеві поручні у чорний колір — не найкраща ідея. У сонячну погоду вони можуть нагріватися вище 50°C, навіть коли в тіні менш як 25°C.
Також ми помітили, що бруківка світлих кольорів і відполірований мармур нагріваються менше, ніж чорний асфальт або чорні металеві люки. Підозрюємо, вони краще відбивають світло. Хоча різниця невелика — 3–5°C.
Проте не потрібно йти далеко, щоб знайти справжню прохолоду. Невеликий сквер за будинком № 9 на проспекті Волі яскраво контрастує із сусідньою сонячною площею біля головного корпусу ВНУ імені Лесі Українки. Тут температура землі під деревом майже вдвічі нижча, ніж бруківки на площі.
Чорні лавки у сквері Королеви Анни на початку проспекту Волі підіймають стовпчик термометра до пекучих 52°C.
У Центральному парку імені Лесі Українки, де багато зелені, типові для волинського літа 25–26°C.
Асфальт біля пам’ятника Тарасу Шевченку розігрівається до 47°C.
Температура на поверхні фонтану — 36°C, а мармур, яким він облицьований, розігрівається до 45°C.
На поверхні мокрої бруківки під таким душем фіксуємо 35°C, коли суха бруківка за кілька метрів нагрівається вже до 45°C і більше.
У тіні верб на березі тут комфортні 26°C. Проте навіть під відкритим сонцем пісок біля води прогріваються лише до 30°C.
Вуличні душі. Це працює
З настанням спеки у кількох локаціях Луцька встановили вуличні душі. Спеціальні конструкції розпилюють воду всередині рамки, через яку можна пройти та охолодитися.
Відчути прохолоду можна на власній шкірі, проте помітна вона і на стовпчику термометра. На поверхні мокрої бруківки під таким душем фіксуємо 35°C, коли суха бруківка за кілька метрів нагрівається вже до 45°C і більше.
Натомість фонтан навпроти пам’ятника Тарасу Шевченку у центрі став не дуже помічним у боротьбі зі спекою. 14 липня він не працював, хоча чаша була повна вже застояної води. Температура на поверхні — 36°C, а мармур, яким облицьований фонтан, розігрівається до 45°C.
Зелені оази на «тепловому острові»
Експеримент показує, що прохолодніше у парку чи біля річки. Локація може мати власний мікроклімат, який розбавляє ефект «теплового острова» у місті.
«Температура в парках зазвичай на кілька градусів нижче, ніж у навколишніх районах, а інколи ця різниця може доходити до 7°C. Щобільше, зелена інфраструктура може зменшувати споживання енергії сусідніми будівлями на 10% та поглинати велику кількість опадів», — пояснює Аліна Гончаренко.
Добре відчувається цей ефект на набережній річки Стир у центральному парку. У тіні верб на березі тут комфортні 26°C. Проте навіть під відкритим сонцем пісок біля води прогріваються лише до 30°C, а на поверхні води 24°C.
Натомість газони, особливо, коли вони підстрижені «під нуль», прохолоду не забезпечують. Градусник у скошеній траві в різних точках міста показав 35-40°C. І чим нижча трава, тим вища температура. Це холодніше, ніж на поверхні бруківки чи асфальту поруч, проте спекотно.
Рішення проти спеки — не завжди дорого
Урбаністка Аліна Гончаренко наводить три приклади рішень, які можуть допомогти охолодити міські квартали.
Зелені дахи
Це покриття дахів з використанням ґрунту, повністю засадженого живими рослинами. Вони знижують навколишню температуру на кілька градусів і можуть зменшити навантаження на охолодження будівель до 70 %.
Світлі кольори
Бетонне покриття світлого кольору або світлі покрівельні системи менше притягують тепло. Вони відбивають більше світла, ніж асфальт, тому менше нагріваються.
«Прохолодні покриття»
Мова йде про спеціальні «прохолодні покриття» (cool pavements), створені з матеріалів, що відбивають сонячне проміння та знижують температуру повітря.
Якщо йдеться про новобудови чи перепланування, «зелені дахи» та подібні заходи справді можуть бути дорогим рішенням, каже Аліна Гончаренко.
Проте інвестиція може окупитися в довгостроковій перспективі. Зекономити можна буде на ліквідації підтоплень, витратах на охорону здоров’я, охолодженні приміщень. А ще це може зробити вартість нерухомості у прохолодних будинках вищою.
Велике значення мають також сквери, парки та інші зелені зони, навіть якщо вони невеликі, каже урбаністка.
«Навіть одне дерево має значення. Дерева між багатоквартирними будинками блокують пряме сонячне випромінювання, охолоджують повітря, знижують температуру ділянки навколо, їхнє коріння вбирає воду під час сильних дощів і ще велика купа плюсів», — пояснює урбаністка.
Наші заміри показують, що чим густіша та вища рослинність, тим прохолодніше у таких місцях. Тому із мінімальними зусиллями для догляду сквери, парки та природоохоронні зони (як Гнідавське болото) можуть стати оазою прохолоди для мешканців навколишніх міських кварталів.
Правильно спроєктовані сквери можуть виконувати функцію дощових садків. Води допомагають у боротьбі з підтопленнями, які також стали проблемою для Луцька під час злив.
За словами Аліни Гончаренко, дощові садки подібні до звичних міських клумб, проте вони розташовані у глибині скверів, парків та інших зелених просторів, мають спеціально підібрані рослини та заглиблення. У них вода збирається під час дощу, що допомагає боротися із підтопленням вулиць, а також очищати стоки.
Щоб це рішення спрацювало, необхідно правильно підібрати їхнє місце розташування, кількість — там де є багато непроникних поверхонь, наприклад, біля лікарень, шкіл, доріг, пояснює Гончаренко.
Якщо вам спекотно
Наш експеримент доводить, що у Луцьку навіть в межах однієї вулиці різниця в температурі на поверхні може бути 20 градусів. Тож якщо вам спекотно, ось короткі рекомендації:
Шукайте добре озеленені місця — вздовж набережної, сквери чи парки.
Уникайте відкритих майданчиків, особливо, якщо поруч багато асфальту.
Користуйтеся вуличними душами і будьте поруч із фонтанами, якщо вони працюють.
Шукайте тінь дерев.
А у власному дворі лобіюйте будь-яке озеленення, уникайте підстригання газону «під нуль» та вивчайте можливість дощових садків.
Над статтею працювали:
Текст — Антон Бугайчук.
Фото — Людмила Герасимюк.
Ілюстрації — Олександра Міліщук.
Редактура — Тетяна Приймачок, Ольга Дацюк.
