Болото має значення. Чому хащі на Гнідаві можуть стати магнітом для туристів

Гнідавське болото займає 116 гектарів, це трішки більше ніж 162 футбольних поля луцького стадіону «Авангард». Воно розташоване у межах Луцької та Боратинської громад біля села Рованці.

Межує зі Старим містом, центральним парком, ботанічним садом на вулиці Потебні.

У 2025 році про болото активно заговорили у міській раді та громадському секторі. Зокрема презентували та обговорили концепцію рекреаційної зони і планують долучати цю локацію до туристичних маршрутів містом. Що таке туризм на болоті та які його функції у місті — пояснюють експерти.

Чому болото варто цінувати

Заказник «Гнідавське болото» — це частина заболоченої заплави річки Стир поблизу Луцька та села Рованці. Проте слово «болото» можна застосувати не до всієї території, рівень води там залежить від сезонних коливань повноводності у Стиру.

Під час повеней воно перетворюється на велику водойму, що слугує місцем гніздування птахів, нересту риби та домівкою для багатьох інших видів рослин та тварин. У період посухи більша частина території висихає та виглядає як великий луг, більш придатний для прогулянок, але й вразливіший до пожеж.

Луцьку пощастило, що у нього є своє болото: збережене, унікальне, неподалік від центру міста, пояснює начальниця управління туризму та промоції міста Катерина Мойсіюк.

«Люди, що мешкають поблизу, можуть там прогулятися, побути на цій природі, побачити хатину бобра, подихати свіжим повітрям, послухати птахів, побачити черепах, почути шум очерету. Також це дає велику перспективу для розвитку екологічного туризму. „Гнідавське болото“ може стати чудовим місцем для спостереження за птахами, для піших прогулянок», — продовжує вона.

Екосистема заказника фільтрує воду, що проникає в ґрунт, очищує повітря і водночас є привабливим простором для дозвілля.

«Існує стереотип, що болото — це якась пустка, щось непотрібне, брудне, щось зі знаком мінус. І особливо, коли воно в місті. Проте „Гнідавське болото“ — це заказник, територія природно-заповідного фонду, яка охороняється державою. Болота і плавні виконують функції нирок на землі, очищають довкілля», — пояснює спеціаліст відділу екології Луцької міської ради Павло Савчук.

Вартість екосистемних послуг болота у багатьох країнах Європи обчислюють у конкретних сумах, аби розуміти реальну цінність для економіки та життя громади загалом. Наприклад, можна порахувати, скільки коштує створити штучну систему очищення такого об’єму води, який фільтрує болото. Еколог Павло Савчук досліджував, що два гектари верхових боліт (такі є на Поліссі і живляться з опадів) можуть очищати стільки ж води, як обладнання, що коштує понад 50 000 доларів.

Часто люди сприймають чисту воду і чисте повітря як належне. Але насправді це повітря і ця вода стають чистими, зокрема, завдяки існуванню таких боліт.

Павло Савчук
еколог

Експерт наголошує на таких ключових екосистемних послугах «Гнідавського болота»:

• захищає від повеней завдяки утриманню води;

• зволожує та очищує землю та повітря;

• очищує воду, яка просочується углиб і може бути джерелом питної води для лучан;

• бореться зі змінами клімату, затримуючи вуглець у торфовому шарі;

• підтримує популяцію рідкісних видів рослин та тварин.

«Гнідавське болото» разом із іншими об’єктами на березі річки Стир входить до Смарагдової мережі. Це загальноєвропейська екологічна мережа, до складу якої входять важливі для охорони природи території. В Україні — це близько 10% від загальної площі.

Поблизу Луцька до цієї мережі також належать заплава річки Чорногузка та території національного парку «Цуманська пуща».

Проте приналежність до Смарагдової мережі не завжди означає, що ділянці нададуть охоронний статус, тобто вона автоматично не стає заказником або заповідником. Це, швидше, так держава декларує наміри захистити довкілля на визначеній території.

Тому на практиці території Смарагдової мережі не завжди захищені від знищення та активної господарської діяльності, наприклад, будівництва. Натомість статус заказника держава визначає на національному рівні, і він дає «Гнідавському болоту» більші обмеження та гарантії для захисту.

Згідно із науковими дослідженнями, станом на 1995 рік, коли й створили заказник «Гнідавське болото», тут мешкали 75 видів хребетних тварин, зокрема 55 видів птахів.

Більш сучасних наукових досліджень щодо біорізноманіття заказника не оприлюднювали, проте на болоті регулярно спостерігають бобрів, зайців, гніздування перелітних птахів. Особливо багатою тут є природа навесні та влітку, у період повеней та гніздування птахів.

«Водно-болотні угіддя забезпечують існування 40% видів нашої планети, попри те, що займають лише близько 6% суходолу планети. Зберігаючи болото посеред міста, ми рятуємо тисячі рослин і тварин», — каже Павло Савчук.

За його словами, нині болота є одними із найбільш вразливих екосистем та зникають утричі швидше, ніж ліси. Наприклад, з 1900 року близько двох третин боліт на планеті зникли. Існує і тенденція до зникнення видів, які живуть саме на болотах.

Що загрожує «Гнідавському болоту»

Вогонь

Майже щороку на берегах Стиру горить сухостій. Через це страждає і заказник. Навесні 2025 року тут вигоріло майже 3 гектари, що можна порівняти з територією футбольного поля «Авангард» і навколишньою інфраструктурою. Переважно причиною стають саме люди, які підпалюють суху рослинність.

Встановити винних важко, адже у заказнику поки відсутнє відеоспостереження чи інший постійний нагляд.

Щоб уникнути шкоди, існує низка правил, як там поводитися. Як розповідає начальниця відділу екології Луцької міської ради Оксана Лисак, відвідувачам на «Гнідавському болоті» не можна:

• знищувати та пошкоджувати дерева, кущі, підлісок, траву чи інші рослини, заготовляти лозу;

• спалювати суху траву, очерет та інші рослини, знищувати водну рослинність;

• заготовляти соки з дерев, лікарську та технічну сировину;

• проводити меліоративні роботи;

• смітити чи викидати будь-які відходи;

• використовувати хімічні засоби для боротьби зі шкідниками та хворобами, окрім особливих випадків;

• порушувати ґрунтовий покрив, окрім як для боротьби із пожежами;

• здійснювати будь-яке будівництво, не пов’язане з охороною території заказника;

• Організовувати стоянки, встановлювати намети, розводити вогнище поза межами спеціально відведених місць;

• полювати та нищити місця, де мешкають дикі тварини;

• передавати землі у господарське використання, оренду, надавати земельні ділянки під забудову.

Також із 1 квітня до 15 червня потрібно дотримуватися режиму тиші, щоб не заважати диким тваринам розмножуватися. Тобто не галасувати, не вмикати музику, гучну техніку тощо.

Нечистоти

«Гнідавське болото» оточують водні канали. Якщо у них скидатимуть неочищені стоки, то це спричинить сморід, який загалом є проблемою для міста, отруїть воду, ґрунти, а відповідно і їжу та помешкання для рослин та тварин.

Якщо розглядати водно-болотні угіддя в Україні загалом, то найбільшої шкоди завдає саме злив нечистот, розповідає керівник аналітичного відділу «Української природоохоронної групи» Петро Тєстов.

Досі екологи не фіксували цієї проблеми щодо «Гнідавського болота», проте вже неодноразово виявляли забруднення річки Жидувка, яка тече через цей заказник.

Наприклад, у листопаді 2019 року через забруднення рівень води у річці збільшився в десятки разів, вона мала біло-коричневий відтінок та неприємний запах жому (відходи виробництва цукру).

Також дослідження науковців Львівського державного університету безпеки життєдіяльності у 2024 році показало перевищення вмісту важких металів у водах заказника. Шкідливі речовини можуть потрапляти через стічні води. Наприклад, під час дощу потоки води можуть змивати їх у річки із вулиць, будівельних майданчиків, промислових об’єктів. Щоб уникнути цього, радять фільтрувати стічні води.

Зловживання рівнем води

До осушення болота може призвести штучна зміна гідрологічного режиму. Це відбувається, коли дамби або греблі відкривають або закривають недоречно. Причому ці споруди можуть бути не безпосередньо на болоті, а й навіть за десятки кілометрів від нього.

За словами екологині Оксани Лисак, для гнідавського заказника такий ризик існує, коли у посушливий сезон на греблях затримують надто багато води. Тому у Стиру вниз за течією її рівень сильно падає, а болото критично міліє. Без води воно стає більш вразливим до пожеж.

«Велика проблема — загальне зневоднення Волині та Полісся. Ба більше, багато водойм у регіоні давно „зарегульовані“ — тобто рівень води в них контролюється штучно. Наприклад, на річці Стир є Хрінницьке водосховище в Рівненській області, а з іншого боку — водосховище на Ікві. Там стоять греблі, які стримують воду. Вони поза межами нашого керування. При цьому те, що в річці критично падає рівень води та рівень ґрунтових вод, власників не обходить. Тобто є загроза, що це болото може взагалі висохнути, бо змінюється клімат, а людина штучно втручається у природну систему», — каже начальниця відділу екології міської ради.

Справді, обидві греблі на річках Стир та Іква розташовані на Рівненщині та належать приватним компаніям. Однак те, скільки води можна там утримувати, вирішує спеціальний підрозділ Держводагентства — Басейнове управління водних ресурсів річки Прип’ять. Проте на практиці контроль за діяльністю приватних власників може бути недостатнім.

Болотяні сусіди

Не вся територія так званого лугу між Старим містом, вулицями Потебні, Ковельською та Львівською є заказником.

Проте навіть на прилеглій території можуть діяти певні обмеження. Наприклад, у річки Стир, згідно із Водним кодексом, є прибережна захисна смуга, яка залежить від ширини водойми у конкретному місці і становить не менше ніж 50 метрів.

У цій смузі не можна розорювати землі, застосовувати пестициди та добрива, споруджувати більшість будівель, паркувати та мити авто, смітити тощо. А спалювати сухостій, листя та інші відходи в принципі заборонено без відповідних дозволів від органів влади.

Один заказник на дві громади

Ще одна потенційна проблема — заказник майже порівну розташований у межах двох громад — Луцькій та Боратинській. Своєрідною межею між цими частинами є дамба на вулиці Гнідавській у Луцьку.

Поділ зумовлює різницю в підходах до його розвитку. У Луцькій громаді серед активістів та міської влади вже тривають публічні обговорення концепції розвитку території, планують встановити відеонагляд для кращого захисту природи, внести локацію у туристичні маршрути, створити системи доріжок.

Натомість у Боратинській громаді поки не анонсували подібних заходів щодо своєї частини «Гнідавського болота». У громаді організували спеціальне дослідження — стратегічну екологічну оцінку розвитку до 2027 року, яка передбачає розвиток туризму та рекреації і водночас захист біорізноманіття у заказнику. Проте, за словами начальника відділу земельних ресурсів, кадастру і екологічної безпеки сільської ради Ярослава Саченока, вони поки не планують додаткових заходів для захисту та розвитку цієї локації.

На місці боратинської частини болота видно, що тут теж люди спалюють сухостій, випасають худобу, частково розорюють землі для сільського господарства.

Щобільше, у березні 2025 року журналісти онлайн-медіа «Сила правди» викрили схему вилучення із заказника частини території для приватизації земельних ділянок. Відбулося це саме на «боратинській» частині «Гнідавського болота».

«Хоч ми сьогодні говоримо про перспективи, я змушена констатувати, що є негативні чинники і загрози. Зокрема, у сусідній громаді ділянки „Гнідавського болота“ перейшли у приватні руки. І ми не знаємо, яка буде доля цих ділянок, як це вплине на частину, яка знаходиться у Луцькій територіальній громаді. Але сподіваюся, що це все вирішиться», — відзначила Катерина Мойсіюк.

Який план дій Луцька

На початку 2025 року Луцька міська рада анонсувала низку тактичних кроків для захисту та популяризації локації. Зокрема, зі слів керівниці управління туризму Катерини Мойсіюк, тут мають:

• облаштувати місця для збору сміття;

• обмежити в’їзд транспорту;

• розмістити інформаційно-просвітницькі стенди;

• ознакувати територію;

• встановити відеоспостереження.

А з травня 2025-го «Гнідавське болото» планують внести до туристичних маршрутів, які тягнуться через Старе місто.

«Маршрут розпочинається від центрального парку, пролягає по дамбі біля річки Стир, попід мурами Луцького замку, Луцької тюрми, біля Домініканського монастиря, вежі князів Чарторийських, біля головної синагоги. Далі ми прямуємо через гнідавський міст, звідки проглядаються шпилі Лютеранської кірхи. А тоді ми потрапляємо в абсолютно незайману дику оазу нашого міста, на „Гнідавське болото“», — розповідає очільниця управління туризму та промоції.

Болота цінують не тільки у Луцьку

Власний досвід планування розвитку природних територій мають і в інших містах України, зокрема у Сумах. Тут місцеві урбаністи разом із владою розробили концепцію лісопарку «Острів», що також розташований в межах міста. Ця територія не має статусу заказника, проте тут діють обмеження щодо прибережних захисних смуг та загальні обмеження щодо поведінки на природі.

Історично територія «Острову» мала характер дикої природної зони. У її північній частині місцеві облаштували стихійний пляж та місця для кемпінгів. Тож тут були проблеми із засміченням, самовільно засаджували територію інвазійними, тобто нетиповими для місцевості, рослинами. Ця «олюднена» частина займала не більше ніж 20–30% території. Вся ж інша зона проєктування є дикою, розповідає архітектор, учасник спільноти «Суми Майбутнього — Архітектори» Юрій Леонець.

За його словами, концепцію дев’ять місяців розробляла у 2024 році команда його спільноти. Це було колаборацією з департаментом культури, туризму та релігій Сумської ОДА. Наразі представники обласної влади шукають можливих інвесторів для проєкту.

Його втілення передбачає кілька етапів. На першому планують розчистити спроєктовані маршрути та стоянки для кемпінгів від чагарників. На другому — створити центр для реабілітації постраждалих внаслідок бойових дій, а на третьому — повноцінно облаштувати інфраструктури маршрутів, зокрема санвузли, смітники, велодоріжки. На в’їздах до лісопарку планують встановити обмежувачі, щоб пропускати лише автівки для обслуговування і екстрені служби.

«Основний принцип в проєктуванні таких територій — це помірний вплив на екосистему. Тобто потрібно зробити доступ для людей, не руйнуючи при цьому довкілля», — вважає архітектор.

Туризм та інклюзивність. Що планують на перспективу в Луцьку

Свою концепцію розвитку та додаткового захисту для «Гнідавського болота» вже запропонували і в Луцьку. За підтримки міської влади та громадськості архітектор дизайнерської студії Cosmos creative group Володимир Цапук дослідив заказник і навколишні локації для створення концепції рекреаційної зони.

«Ми консультувалися з екологами, відвідували ці ділянки у різні пори року, вивчали стихійні доріжки, райони підтоплення, заміряли час, за скільки можна пройти певними маршрутами, висоту в різних місцях заказника, дивилися, які люди відвідують „Гнідавське болото“», — розповідає Володимир Цапук.

Архітектор хоче створити системи доріжок, оглядову вежу, рампи на «Гнідавському болоті» та поблизу нього, щоб зробити цю локацію більш привабливою для туристів, та водночас зменшити шкідливий вплив на природу.

За словами фахівця, йдеться про близько 1400 метрів доріжок та дерев’яних настилів, які з’єднають три основні входи до заказника: від оглядового майданчика на вулиці Львівській, ботанічного саду на вулиці Потебні та гнідавського мосту.

«Ми дослідили вже наявні стежки, які протоптали люди. Не хочеться прокладати маршрути штучно там, де ніхто насправді ними не користуватиметься. Також врахували рівень підтоплення і в тих місцях передбачили підняття», — пояснює Володимир Цапук.

Усі доріжки повинні мати схил не більше 5% та поручні, де це необхідно. Це зробить їх інклюзивними, тобто придатними для пересування на колісному кріслі, з дитячим візком тощо.

Аби забезпечити таку функціональність, біля спуску з оглядового майданчика на вулиці Львівській архітектор хоче встановити велику рампу, яка «згладжує» різницю у висоті. Водночас ця конструкція має стати додатковим оглядовим майданчиком, звідки відкривається панорама Старого міста.

Ці доріжки спроєктовані, щоб не заважати проїзду пожежної техніки, а матеріал, з якого їх виготовляють, має бути вогнетривким, переконує архітектор.

Якщо їх прокласти, то це відповідає закону та буде корисним для збереження природи, вважає Оксана Лисак.

«Створення таких доріжок — це один із заходів для збереження флори та фауни. Я відвідала багато заповідників та заказників в Україні. Більшість мріють, що мати можливість собі таке фінансово дозволити. Настили і доріжки роблять не тільки тому, що людям незручно ходити по болоті. Вони захищають територію від витоптування», — пояснює начальниця відділу екології.

Поки цей проєкт презентували лише як концепцію. Це означає, що ніхто ще не підрахував вартість доріжок, а джерела фінансування — не знайшли. Володимир Цапук розповідає, що вивчав такі проєкти за кордоном, їх зазвичай фінансувала держава або місцева влада. Адже це державні заказники чи інші природоохоронні території.

Це не новинка — в багатьох країнах подібні речі давно роблять у природних зонах: на болотах, поблизу води чи в горах.

«Це перевірений роками підхід у Європі, США, Австралії. Близько до нас такі проєкти втілювали у Польщі. Ми не можемо повністю загородити природу від людини. Потрібно зробити стежку, щоб люди мали доступ, але все ж таки домінувала природа», — пояснює Володимир Цапук.

Наразі ж міська влада та урбаністи втілюють перші заходи для промоції й додаткового захисту «Гнідавського болота». Це має обмежити рух автомобілів у заказнику, зменшити кількість сміття та ефективніше запобігати пожежам. Якщо ж всі їх амбітні плани вдасться втілити, згодом це місце по-новому, а можливо, й уперше відкриють для себе туристи та лучани.