Якою бачать сучасну українську церкву в місті

Церква завжди займала особливе місце у житті міста. Сьогодні ми можемо спостерігати за тим, як змінюється розуміння, чим є сучасний храм.

19 березня у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва відбулася зустріч у межах проєкту Urban Talks 3.0, під час якої обговорили, чи існує єдиний архітектурний стиль української церкви, з якими викликами стикаються громади під час будівництва храмів і якими можуть бути сучасні сакральні простори у майбутньому.

Спікерами були:

• Андрій Лесюк — співзасновник львівського архітектурного бюро Guess Line Architects;

• Костянтин Марченко — архімандрит Жидичинського Свято-Миколаївського монастиря;

• Олег Разиграєв — доктор історичних наук, професор ВНУ ім. Лесі Українки.

Модераторкою зустрічі стала журналістка misto.media та культурологиня Марія Бондарчук, авторка статті про сакральні коди Луцька та українську церкву в архітектурі.

Зустріч складалася з кількох тематичних блоків: про сучасне проєктування храмів розповів архітектор бюро Guess Line Architects Андрій Лесюк, Марія Бондарчук пояснила, які саме луцькі церкви мають характерні для української та московської церков ознаки, і завершилася подія публічною розмовою за участі священника, історика та архітектора.

misto.media зафіксувало найцікавіші думки та ідеї, які звучали під час дискусії.

Довідково:

Urban Talks — серія лекцій і дискусій про міські трансформації, що реалізується платформою «Алгоритм дій» в межах програми Urban Vision Lutsk.

Діджитал-партнер проєкту — ideil., інформаційний партнер — misto.media.

Чи існує єдиний архітектурний стиль церкви в Україні

Як пояснив історик Олег Разиграєв, українська сакральна архітектура формувалася в різні історичні періоди, кожен з яких залишив власний відбиток.

На українські храми впливали різні традиції та культурні контексти. До прикладу, часи прийняття християнства принесли візантійські зразки церкви. Козацьке бароко в Україні також внесло свою частку до формування сакральної архітектури. Водночас до української традиції належать і дерев’яні церкви Карпат, які зводять без жодного цвяха.

Усе це — різні прояви архітектурного стилю церков в Україні.

Сучасна архітектура в історичному середовищі

Футуристичні сакральні споруди можуть з’являтися навіть у середовищі з багатовіковою історією. Однак архітектор Андрій Лесюк зазначив, що це потребує особливої обережності та поваги до контексту місця.

«Є подібні приклади з сакральними чи історичними об’єктами. Наприклад, ми можемо бачити, як працюють з Колізеєм у Римі. Нові елементи доповнюють інший матеріал. Якщо ж встановлюють нову споруду, то вона має бути максимально фоновою, не кричущою.

Історична архітектура вже заслужила свою цінність. Тому в такому середовищі потрібно діяти дуже обережно, щоб не нашкодити», — пояснив він.

Чи можливо перебудувати російські церкви під український стиль

У 1801 році багато українських церков перебудували під російський стиль, для якого характерні «кокошніки», яскраві розписи, «куполи-цибулинки», кораблеподібна форма споруди тощо. На українських храмах зрізали верхівки та встановлювали російські розпізнавальні елементи. Робили це з метою об’єднання, створення ілюзії «єдиного народу з єдиною церквою та культурою».

Андрій Лесюк вважає, що відновити українську ідентичність у таких храмах можливо, проте це складний і дорогий процес. Такі втручання в конструкцію можуть коштувати половини будівництва нової церкви.

«Кожен об’єкт треба розглядати окремо, враховувати його зміст і історію. Одного шаблону для зміни всіх храмів не існує», — коментує фахівець.

Реалії сучасного храмобудування

Сьогоднішнє будівництво храмів часто опиняється між запитом громади та обмеженими ресурсами, з якими доводиться працювати.

Як зауважив архімандрит Костянтин Марченко, більшість церков в Україні зводять не державним коштом чи великими інвестиціями, а завдяки внескам звичайних людей. Відтак і результат часто є відображенням цих можливостей.

«Те, що змогли, те й збудували, тому що є запит серед людей прийти в українську церкву. Кожен священник хоче завести прихожан у комфортний храм, де влітку не спекотно, а взимку тепло. Через це інколи доводиться вішати кондиціонери на фасад будівлі. Так, воно виглядає не дуже естетично, проте ми будуємо з того, що приносять звичайні люди у храм», — пояснив священник.

Архімандрит наголосив, що громади потребують не лише ідей, а й доступних, продуманих проєктів храмів, які можна було б реалізувати в реальних умовах. Адже між бажанням збудувати якісний простір і реальними можливостями часто стоїть багато перепон.

Водночас архітектор Андрій Лесюк звернув увагу, що у межах тих самих бюджетів можна досягати значно кращого результату.

«За ці самі гроші з тих самих матеріалів ми можемо зробити в п’ять разів крутішу церкву», — підкреслив він.

Що робить церкву українською сьогодні

Щоб через 100 років люди впізнавали українську церкву, потрібно поєднувати традиції та сучасні підходи, радить Олег Разиграєв.

З його слів, відтворювати давні зразки не є правильним шляхом, адже кожна епоха має говорити власною мовою архітектури.

«Будувати зараз за зразками 13 чи 14 століття не зовсім правильно, тому що ми живемо в сучасності. Маємо сучасні підходи, модернізм. Але водночас важливо не забувати наше коріння та традиції», — пояснив історик.

Важливим також є голос громади, яка користується цим простором.

«Якщо ми врахуємо ці речі і дослухаймося до громади, то можемо створити справді український храм», — каже Олег Разиграєв.

Андрій Лесюк доповнив, що важливу роль у цій справі можуть відіграти архітектурні конкурси та дослідження, адже саме вони створюють простір для появи нових рішень і форм.

«Є конкурси, є дослідження, є змагання архітекторів. У цьому процесі з’являються абсолютно нові речі, нові елементи. Люди це бачать і розвивають цю тему», — підсумував архітектор.