Простори на «занедбанках». Як зростають творчі хаби

Що таке хаб? 

Саме слово «хаб» перекладається з англійської як «вузол», «центр». Креативні хаби зосереджують навколо себе творчу тусовку, стають місцем проведення освітніх проєктів та творчих та мистецьких ініціатив. 

Часто хаби надають послуги з різних напрямків дизайну та креативних індустрій: 3D-моделювання, відео- та звукозапису, фотозйомки, художнього оформлення, урбаністичного дизайну, архітектурного проєктування тощо. 

Такі простори активно ширяться не лише у великих та малих містах, а навіть у селах. Для невеликої аудиторії користувачів креативні хаби можуть діяти як публічні простори, де можна користуватися різною технікою, спілкуватися з однодумцями, проводити майстеркласи. Часто такими креативним центрами стають бібліотеки.

У Луцьку кожна бібліотека працює не лише як книгосховище, а як хаб. Поміж книжкових стелажів творці простору розмістили дивани, зручні крісла, інтерактивні дошки, кавоварки і навіть швейні машинки. 

Дитячі книгозбірні  проводять майстеркласи, зустрічі з цікавими людьми, квести, турніри з настільних ігор. Бібліотеки для дорослих запрошують на тренінги, арттерапевтичні заняття, презентації книг.

Під час повномасштабної війни майже кожна книгозбірня створила волонтерський осередок, де охочі плетуть маскувальні сітки і збирають допомогу військовим. 

Чим займаються креативні хаби

Яка місія таких культурних осередків і для чого вони потрібні, йшлося під час дискусії «Креативні індустрії та хаби: їхня роль в сучасному українському суспільстві», що відбулася у Луцьку 2—4 жовтня в межах форуму «Комплексне просторове планування громад — основа сталого розвитку України».

Учасниці діалогу — це засновниці культурних хабів та просторів з різних міст України. Серед них: Руслана Порицька , Тетяна Зубрик , Анастасія Палій , Олександра Венславовська  та Катерина Кравчук .

Дослідниця культурних та креативних індустрій Катерина Кравчук розповіла, що креативна економіка  хоч і відносно нова галузь, проте перспективна.

З її слів, цей сегмент економіки створює багато робочих місць, а також транслює національну ідентичність та культурні цінності. Крім того, більшість культурних продуктів легко експортувати (живопис, народні ремесла, декоративно-ужиткове мистецтво, мода тощо).

Втім, головна місія креативних осередків, на думку спікерів, — це припинити відтік молоді у більші міста та інші країни, мотивувати їх творити вдома. Хаби формують активне творче середовище в громаді та сприяють змінам в містах і селах.

Катерина Кравчук розповіла, що креативні хаби використовують історико-культурний та природний потенціал території у плануванні своєї діяльності, виявляють проблеми громади.

«Аналіз креативного потенціалу міст допомагає Міністерству культури скласти «дорожню карту» реформ», — наголосила експертка.

Засновниці креативних хабів впевнені, що створення творчих осередків навіть у невеликому селищі є перспективою для співпраці з іншими хабами, розширення, об’єднання зусиль. 

До прикладу, у селі Шевченкове Калуського району Івано-Франківської області, населення якого складає 2112 осіб, цьогоріч розпочав роботу «Хаб спільнотворення».

Осередок створили за сприяння селищної ради, івано-франківського осередку БФ «Рокада» за підтримки Агентства ООН у справах біженців в Україні.

В хаб придбали проєкційне обладнання, ноутбук та нові меблі і одразу організували кінопокази для вимушених переселенців та місцевих жителів. Усі охочі можуть провести захід в хабі, скористатися проектором, показати фільм чи презентацію. 

Креативний потенціал «занедбанок»

Цікавою особливістю функціонування креативних хабів є те, що вони не створюють для своєї діяльності нових приміщень, а шукають вільний простір (часто занедбаний) з пільговою орендою. 

На Хмельниччині у селі Гораївка біля Бакотської затоки вимушена переселенка з Харкова Аліна Олійник разом із директором фестивалю Respublica  Андрієм Зоіним перетворили закинуту школу у креативний простір «Бакота Хаб». 

Засновники кажуть, що створений ними осередок — це і мистецька резиденція, і культурний центр, і хостел та місце для відпочинку туристів та розвитку громади. Тутешня молодь отримала місце для спілкування та реалізації своїх творчих ідей.

До того ж у хабі зупинялися вимушені переселенці, а згодом купували хати поблизу.  Село, у якому жило трохи більше ніж 600 людей, почало оживати та наповнюватися молодими креативними людьми завдяки діяльності нового культурного центру.

Руслана Порицька розповіла про ревіталізацію захаращеного ангара, розташованого на вул. Залізнична, 9 для творчої діяльності театру «Гармидер» та інших креативних ініціатив.

«У нас було 10 тисяч доларів, більшість цих коштів пішли на фізичні речі – покриття, освітлення, вентиляцію і закінчилися дуже швидко. Але довіра спільноти дозволила нашій команді реалізувати проєкт на значно більшу суму. Попередньо сформований бекґраунд допоміг залучити додаткові фінансові ресурси», — розповіла співзасновниця. 

Режисерка каже, що з початком повномасштабного вторгнення значно знизилося  фінансування з міських бюджетів, але зросла можливість залучення грантових коштів і інвестицій локальних бізнесів.

«Бізнеси готові вкладати, але не знають, у що саме. Бракує поінформованості у перспективних можливостях креативних об’єднань», — зазначила Анастасія Палій, архітекторка проєкту Urban Camp.

Зокрема, творцям Urban Camp вдалося залучити до ревіталізації занедбаного львівського палацу культури ЛОРТА, крім іноземних донорів, локального інвестора — мережу магазинів «Лео Кераміка». Спільними зусиллями вони заснували Urban Camp — креативний хаб та житло для внутрішньопереміщених сімей у Львові.

Цей осередок допомагає інтегруватися у життя міста, брати участь у тренуваннях, майстеркласах, концертах та всебічно розвиватися. Тут є тимчасове житло хостельного типу, простір  для проведення заходів, укриття.   

Співпраця з владою та молоддю

Засновники креативних хабів поділилися, що найважче в їхній роботі протистояти концепції «не на часі», яка блокує багато цікавих ініціатив.

«Не існує безнадійних кейсів. На кожну відмову необхідно реагувати конкретнішим планом діяльності — акумулювати в ньому корисні та практичні пропозиції щодо роботи хабу, додати звіт напрацювань після проєктів для зворотного зв’язку з владою.

Це сформує довіру до громадських організацій, а не лише до бізнесів і зацікавить владу співпрацювати. Головне, ніколи не допускати комунікації на рівні прохача — лише партнерський діалог», — поділилася досвідом Руслана Порицька. 

Важлива мета створення хабів — це втримати креативну молодь на місцях, залучати її до творчих процесів громади. Для цього необхідно працювати над цікавими для молоді ініціативами.

«Щоб бути ближчою до молоді, її інтересів і цінностей, я пішла працювати в університет. Мушу сказати, що теперішнє покоління — найкраще з усіх», — зауважила режисерка. 

Вона каже, якщо молодь не йде на комунікацію, проблему потрібно шукати не в молоді, а в ініціативі. Молодь шукає для себе нових форматів, створює  власні цінності і прагне творчої самореалізації. 

«Молоді люди не підуть на звітний концерт. Не треба їм пропонувати застарілі формати. Краще поцікавитись, що вони хочуть. Ви почуєте багато ідей. Тому ті урбан-простори, креативні хаби, які формуються сьогодні — це майбутнє для молоді», — резюмувала експертка.