Не суші єдиними. Гайд азійської попкультури по-луцьки

Текст: Ангеліна Яцик

Аніме, манга, кей-поп, дорама: те, що об’єднує хвилю інтересів, яка набирає популярності. Саме навколо цього сформувалась субкультура шанувальників особливого стилю життя.

Як азійська попкультура приживається у Луцьку?

Понад рік у місті є аніме-магазин Watari, що на вулиці Лесі Українки. Серед товарів тут не лише аніме-атрибутика, а й кей-поп сувеніри, снеки, напої з азійських країн, фігурки та тематичний одяг.

Продавчиня Ангеліна розповідає, що найчастіше покупці цікавляться товарами з аніме.

«Діти, до прикладу, від восьми до дванадцяти років вибирають щось із новішими тайтлами  («Літературні генії Бродячі Пси», «Клинок, який знищує демонів», «Магічна битва», «Волейбол!»), а молоді подобається те, що вважається класикою аніме («Ван Піс», «Наруто», «Сейлор Мун», «Атака титанів»)», — пояснює.

Також тут часто купують рамен — страву швидкого приготування з пшеничною локшиною, що пішла з японської кухні. Її заправляють дуже гострим соусом, тому дітям не продають, зауважує Ангеліна.

Дівчина і сама захоплюється японською анімацією, а кей-поп сферою почала цікавитись нещодавно.

Зі слів продавчині, люди старшого віку бувають в аніме-магазині набагато рідше. Ангеліна хоче, аби більше людей цікавились цією субкультурою і знаходили жанри чи напрямки, які їм до душі.

Тож гайда розбиратися, що це таке і з чим його їдять.

Аніме, кей-поп і дорама — коротко про загадкові слова

Аніме — японська анімація. Походить від англійського слова «animation», яке японці запозичили та скоротили до трьох складів.

Світова та японська анімації розвивались паралельно, але з 2000-х років аніме набрало популярності й поза межами Японії.

Зараз це самостійний вид мультиплікації зі своїми традиціями та символікою. Основне, що відрізняє аніме від мультфільмів — спрямованість на підлітків та молодь. Аніме-серіали охоплюють більше жанрів та дещо філософських тем, які не підходять для дитячої анімації.

Ще у 2000–2010 роках на українському телебаченні показували аніме, хоч і називали це мультсеріалами. Як приклад, архів програми на «Першому національному» (УТ-1) за 1999 рік.

О 16:30 — «Роботи-ніндзя». Цей показ аніме у нас найдавніший.

УТ-1, 04.01.1999 рік. Доброго ранку УКРАЇНО (частина 1 з 2)

У 2010 на QTV транслювали «Наруто», «Сталевий алхімік», «Бліч», «Бакуган», власне, класику аніме, але звучали вони російською.

Кей-поп — південнокорейська попмузика. Позначають абревіатурою «k-pop» (korean pop). Кей-поп об’єднує тих, хто захоплюється різноманіттям сучасної музики, танців азійської культури.

Але Південною Кореєю азійська попмузика не обмежується. Сюди належать j-pop, c-pop, t-pop — японська, китайська і тайська попмузика відповідно.

Дорама — серіал або фільм. Слово «drama» англійського походження, теж запозичене у японську мову. Його використовують для загального означення кіно Східної Азії. Найчастіше — південнокорейського. Відтак, тайські дорами мають окрему назву — лакорн.

Жанрова різноманітність дорам не поступається іншим видам кінематографу. Поза тим є окрема гілка романтичних жанрів: BL та GL (boys love та girls love), де сюжет фокусується на романтичній лінії між хлопцями або дівчатами. Шанувальники азійської попкультури надають перевагу дорамам серед інших закордонних стрічок.

Мистецтво графічного роману

На противагу медійному контенту зі Східної Азії є і літературна ніша. Мова йде про мангу. Особливості цього жанру пояснює консультантка Ірина з книгарні «Віват» неподалік згаданого аніме-магазину.

Для тих, хто знайомиться з мангою вперше, розповідає, що це — комікси азійського походження. Оригінально — японського. Їхня особливість — чорно-білі зображення. Більшість манг написані на основі новел, тобто художньої літератури.

Часто серії манги екранізують в аніме. Згодом ця історія розвивається у франшизу з іграми, тематичними закладами, товарами, рекламою.

Південнокорейські графічні романи — це манхва або ж вебтуни (назва походить від сайту, де їх публікують). Ці комікси теж екранізують, але у дорами, які мають більший попит.

Найчастіше мангу купують підлітки, що цікавляться азійською попкультурою. У книгарні стежать, щоб твори продавали відповідно до вікового рейтингу.

«Коли ми виставляємо мангу на полиці, то помічаємо зменшення запасів. Молодь приходить із конкретним запитом, особливо після перегляду аніме чи фільмів, або коли послухала азійську музику і хоче знайти щось подібне», — розповідає Ірина.

Манга охоплює широкий спектр жанрів, зокрема психологічних та соціальних.

«Деколи я звертаю увагу, що приходять старші жінки, запитують, наприклад, про мангу „Мій лесбійський досвід“: їм подобається, як у легкій ненав’язливій формі графічного роману розкривають теми інтимності та пізнання себе», — додає вона.

Працівниця теж захоплюється мангою. Каже, що в азійських творах є глибокі історії, які хочеться досліджувати. Ірині цікаво переймати іншу культуру, досвід, адже це розширює її світогляд.

Деякі японські мангаки (автори манги) зацікавились українським досвідом після повномасштабного вторгнення. Наразі є дві манги про українське протистояння агресору: «Привид Києва» від Matsuda Heavy Industries та «Battle Scar — Shinobi» Курамото Казуї.

Чи можна точно окреслити цю субкультуру?

Загальної назви для тих, хто має інтерес до азійської попкультури, немає. Однак є сленгові варіанти: анімешник, кей-попер, дорамник. Ще трапляються слова гік, хікка або отаку, але вони пов’язані з антисоціальним життям та нездоровою одержимістю віртуальним світом.

Одна з відвідувачок аніме-магазину каже, що «своїх» розпізнає за дармовисами чи значками з персонажами на сумці.

«Я часто бачу людей, які мають кілька значків і розумію, що вони теж цим цікавляться. Також помічаю, коли дивляться на мою сумку, але щось запитувати чи знайомитись ще не підходили, на жаль», — розповідає дівчина.

Вона найбільше цікавиться аніме, тому називає себе анімешницею.

Ще один прихильник цієї субкультури Ілля розповідає, що його шлях почався у період карантину:

«Я тоді передивився багато фільмів, але вони набридли, захотілось чогось нового. Друг порадив глянути аніме, мені сподобалось, тепер роблю це постійно».

На його думку, азійська попкультура стає більш розповсюдженою. Водночас з його оточення мало хто дивиться аніме. У тематичних спільнотах Ілля участі не бере, тому не знає, чи є такі в Луцьку.

Азійська попкультура як частина глобальної культури

Серед багатьох японських мультиплікаторів є той, кого називають азійським Волтом Діснеєм — Хаяо Міязакі, хоча таке порівняння йому не до вподоби. Він співзасновник анімаційної студії Ґіблі (Ghibli).

Хаяо, також режисер і сценарист, у 2003 році отримав «Оскар» за найкращий анімаційний фільм року — «Віднесені привидами». Торік повнометражну роботу автора «Як ти живеш?» нагородили преміями «Оскар» та «Золотий глобус».

Південнокорейський фільм «Паразити» режисера Пон Чжун Хо «озолотили» пальмовою гілкою на Каннському кінофестивалі 2019 року. Він також здобув шість номінацій на премію «Оскар».

У музичній сфері кей-поп теж має визнання. Учасники гурту Stray Kids стали переможцями Billboard Music Awards як глобальні кей-поп виконавці. Крім того, вони співпрацювали над треками для фільму «Дедпул і Росомаха» та серіалу «Аркейн: Ліга Легенд 2».

Такі історії популяризують азійську попкультуру на світовому рівні.

У Луцьку це роблять аніме та кей-поп фестивалі. Торік у місті їх було декілька: літній, зимовий і тематичний гелловінський. Їхня особливість — учасники приходять у косплеї. Тобто переодягаються та відтворюють особистість улюбленого персонажа. У програмі також є виступи, розіграші, благодійні збори.

Місцевий аніме-магазин брав участь у ярмарку. На зимовому фесті була і продавчиня Ангеліна. Каже, людей було небагато, але знає, що у теплу пору фестивалі відвідують більше. На інстаграм-сторінці організаторів можна ознайомитись зі звітами та фото.

Якщо ж немає можливості відвідувати такі заходи, але хочеться бути в колі однодумців — є групи в соцмережах і окремі сайти.

Це теж стосується кей-попу, дорам чи манги. Українські фан-бази займаються перекладом, озвученням і створенням контенту, пов’язаного із азійською попкультурою.

Варто додати, що до повномасштабного вторгнення спільноти послуговувались російським перекладом через його поширеність та доступність. Зараз відмова від ворожого стала рушієм розвитку спонсорських проєктів, що роблять швидкий та якісний переклад (AniTube.in.ua, BambooUA, Чорний Верес).

Прихильниця дорам Таня вважає, що створити клуби за інтересами реально, якщо вдало це організувати та розрекламувати. Платформою для цього можуть бути молодіжні простори у місті. А для неї такою спільнотою є її подруги.

«Моя найкраща подруга кілька років тому порекомендувала популярну дораму, яку я подивилась. Дорама мені сподобалась, але я сильно не зацікавилась жанром. Через деякий час повернулась до перегляду та дала їм другий шанс. Тоді вийшов перший сезон „Гри в кальмара“, що теж був досить популярним. З того часу я дивлюсь дорами. Мої подруги цікавляться Кореєю навіть більше ніж я, тому мені завжди є з ким обговорити новинки», — розповідає Таня.

Дівчина також згадує про необмежену мережу інтернет як звичний варіант, де можна знайти людей зі спільними інтересами.

До того ж попит саме на український контент на противагу російському зріс після повномасштабного вторгнення. Ось деякі приклади просторів для прихильників азійської культури:

• у фейсбуці;

• у дискорді;

• у телеграмі.