Перші спостереження про Луцьк. Місто підприємців та історії, локальний патріотизм та взаємодія активних

Кілька місяців тому ми з нареченою переїхали з Києва до Луцька. З одного боку, це рішення стимулювала робота та можливість очолити комунікації амбітного проєкту з великим соціальним впливом — платформи «Алгоритм дій». Водночас ми щиро закохалися в місто — компактне і затишне, але дуже динамічне. Місто з великою та цікавою історією та не меншою перспективою. 

У цьому тексті ділюся своїми першими спостереженнями про Луцьк. Сподіваюся, що мешканцям буде цікавий погляд нової людини на місто. А якщо ви думаєте про переїзд, то хай моя колонка стане ще одним аргументом до цього рішення. 

Міф про Луцьк: Середньовіччя, мультикультурність, творчі спільноти, підприємництво

Потрапивши у нове середовище, я намагаюся максимально дослідити різні пласти його історії та життя як такого. З чим Луцьк асоціюється з відстані? По-перше, це замок. До речі, мене навчили, що правильно називати його Луцьким, а не замком Любарта. Тема Луцька середньовічного неймовірно глибока. І крім самого замку, вона тут і там зашита у міський простір.

Ось фігурки кликунів, які у середні віки повідомляли лучанам різні новини, а ось ресторани у середньовічному стилі. Один з них нагадує палац, інший — підземелля. Але особливим відкриттям для мене стала мультикультурність тогочасного Луцька. У місті співіснували та взаємодіяли між собою караїми, євреї, русини-українці, вірмени, поляки. І у цій взаємодії формувалося строкате, але від цього тільки цікавіше місто. 

Відкриттям для мене також став Луцьк творчий. Наприклад, кафе «Лакомка» та якась неймовірна енергія, яка вирувала навколо нього у 1980-х завдяки тогочасній луцькій інтелігенції. Тут проводив багато часу Кость Шишко — поет і винахідник унікального способу написання віршів — «писанки». І загалом багато літераторів прямо в «Лакомці» створювали нові тексти. А художник Микола Кумановський писав для закладу картини. Детальніше про «Лакомку» можна прочитати у тексті Олени Лівіцької.  

Волинське коріння є і у Юрка Покальчука — людини, яка у моїй свідомості існує як один з фундаторів української літератури незалежності. Зараз «Алгоритм дій» та Літературна платформа «Фронтера» створюють у родинному будинку Покальчуків креативний простір Дім Пако. А сам Юрко, крім інших творів, став автором волинського фентезі «Озерний вітер». Свідомо не згадую тут про Лесю Українку, бо ця тема більш на поверхні, але і вона та її родина — безумовно частина цього Луцька творчого. 

А є ще Луцьк підприємницький — з компаніями та людьми, які його розвивали протягом років і продовжують зараз. Mr.SCRUBBER, «Дмитрук», «Ікос», «Шипелик» — ці та багато інших брендів народилися та працюють в Луцьку, але відомі в усій Україні. А LU Gallery та Музей сучасного мистецтва Корсаків, засновані підприємцями, є магнітами для туристів, які цікавляться мистецтвом. 

Переконаний, що і у минулому є багато історій, коли підприємці з Луцька ставали глобальними гравцями та/або брали на себе відповідальність за місто. У продовження — Луцьк айтішний з ideil., який, будучи на 100% луцьким бізнесом, створює рішення для найвпливовіших медіа країни та інших компаній. 

Всі ці грані Луцька, а їх насправді більше, формують такий собі міф про місто. І цей міф — один з ключів для привернення до Луцька уваги. 

Локальний патріотизм 

За час, проведений у Луцьку, я не зустрів жодної людини, яка б не любила місто. Навіть лучани, які колись виїхали звідси, зберігають до нього великий сентимент. А коли я публікував у тіктоці відео про Луцьк або писав про свій переїзд у тредс — отримав десятки коментарів, яке це чудове місто і як сильно містяни ним пишаються. 

Наразі можу лише гіпотетично говорити про причини. Тут точно є й історична тяглість — буквально щодня у тебе перед очима доказ, що Луцьк має глибоке та міцне коріння — замок, про який я вже розповідав, та старе місто. Сам отримую неймовірну палітру відчуттів, гуляючи в його околицях і уявляючи, як тут їздили князі та їхнє оточення. 

А також — певний статус андердога. Луцьк багато років був у тіні інших міст,  наприклад, Львова  і водночас — має величезний потенціал. Це стимулює з особливим завзяттям вболівати за нього. Грає роль і компактність, яка створює сильніший емоційний зв’язок з містом. Колись я вивів для своєї рідної Полтави формулу: «Місто, де всі свої». Це цілком може працювати і з Луцьком. 

Велика концентрація активних людей 

У Луцьку є якась неймовірна концентрація активних людей та організацій. І якщо не всі вони, то більшість перебувають в постійній взаємодії. Різні гравці підсилюють одне одного досвідом та новою, неочевидною перспективою на той чи інший проєкт. І так народжується щось красиве та значуще. 

Наприклад, гастрономічний читацький клуб від misto.cafe та вже згаданої «Фронтери», де можна не лише послухати про книгу, а й одразу ж скуштувати страви з неї. Або дослідження спортивної інфраструктури від програми Urban Vision Lutsk, misto.media та департаменту молоді та спорту Луцької міськради. Цей проєкт, «Місто, рухайся!», одночасно популяризує заняття спортом і дає стейкголдерам великий масив даних та рекомендацій для його розвитку в громаді. 

Один з фокусів «Алгоритму дій», де я працюю, — давати імпульс сильним гравцям громадського сектору: через експертизу, через середовище, через спільні проєкти. Але це тема для окремої розмови. Скажу лише, що така постійна кооперація активних людей та організацій може і має привести не лише до народження класних та корисних проєктів тут і зараз, але і до прориву у майбутньому. 

Замість висновків

Не робив у цьому тексті акцент на побутових спостереженнях та перевагах Луцька. Хоча вони є і доволі очевидні: значно менше, ніж у Києві, годин у дорозі між домом, офісом і зустрічами — дорівнює більше фокусу. Багато зелені навколо, паркові зони та сквери — дорівнює сприятливий вплив на ментальне здоров’я.

Багато класних кав’ярень — дорівнює можливості змінювати картинку перед очима і не сидіти весь час в офісі. Події майже щодня — а значить, точно не засумуєш. А ще завдяки не такій високоповерховій забудові, як у Києві, я бачу небо — світанки і заходи сонця в Луцьку просто неймовірні. 

У своїх спостереженнях не претендую на істину, бо вони перші і вони мої. Але радий поділитися ними та з кожним днем все більше дізнаватися про це чудове місто та потроху відчувати себе лучанином.