«Загортаю задум у щирий образ». Чим пахнуть вишиті коржики молодої луцької художниці Дарії Харахай

Минулого разу ми роздивлялися емоційну графіку Катерини Ганейчук, створену до поезії про війну письменниці та поетеси Міри Янчук. Нині пропонуємо переглянути триптих «Моя любов солодка» луцької художниці Дарії Харахай.

Свої роботи дівчина показала на молодіжній художній виставці «Передмова» , що об'єднала митців на початку їхнього професійного шляху. Триптих Дарії спочатку спокушає запахом меду, а вже тоді привертає увагу оригінальною художньою технікою. 

Перед вами — вишиті медові коржі в мереживній рамі. Розгорніть зображення, роздивіться впродовж трьох хвилин і подумайте:

• які відчуття у вас викликає поєднання тіста й вишивки? 

• яку історію розповідають ці роботи? 

• з чим у вас асоціюється домашнє тепло?

  

Дарія Харахай «Моя любов солодка», 2026

Дарії Харахай — 25. Родом з Луцька. За освітою — корекційний психопедагог, працює з дітьми з особливими освітніми потребами та різними особливостями розвитку. У професійній практиці часто використовує арттехніку тістопластики. 

«Тісто — це екологічно безпечний матеріал, з яким охоче взаємодіє малеча. Техніка ліплення з тіста століттями живе в народній творчості та кулінарних традиціях багатьох країн. В Україні це прикраси до пасхального хліба, короваїв тощо. Останніми роками зросла популярність сучасних художніх практик, де тісто використовується як концептуальний матеріал для інсталяцій або експериментальної скульптури. А для мене випікання хліба і вишивання стоять просто поруч у плеканні наших традицій та культури. Коли досліджувала вишивку наших майстринь, десь завжди поряд стояв образ хліба — значущий для нашої культури архетип. Тому ідея поєднати їх з’явилася сама собою», — пояснює художниця.

Дівчина не працює в академічних техніках малюнка чи живопису. Їй до душі наївне мистецтво з яскравими кольорами, без суворих правил побудови. Про свої роботи каже: «Я просто загортаю свій задум у щирий образ та в емоцію, яку переживаю під час творення». 

Своє бачення світу передає також через плівкову фотографію та вишивку, експериментує з колажами та ліноритом. Робота з голкою, вирізання елементів чи викладання композиції з дрібних деталей для неї цікавіші через тактильну взаємодію.

«Люблю відчувати на дотик різні матеріали, досліджувати їхню текстуру й гратися з формами. Часто експериментую та кидаю собі виклики. Перевіряю, чи зможу вишивати, наприклад, на пакеті або на тісті, й потім уже методом спроб і помилок дивлюся на результат. Мені подобається оздоблювати рушники чимось геть неочевидним: дзвониками, мушлями, додавати десь шишечку, задекорувати її чи навіть прикріпити справжню писанку до роботи», — ділиться мисткиня.

Рецепт мистецького тіста

Над матеріалом триптиха працювали всією сім’єю: радилися усім жіноцтвом різних поколінь, яке саме тісто найкраще підійде для вишивки. 

«Шукали рецепт коржа, аби не був надто пухким, оскільки це лише переведе нитки, коли намагатимешся дістатися зі споду нагору. Це мав бути некрихкий матеріал, який затвердіє в результаті й не буде псуватися, цвісти. Так на думку спали медові коржі з сімейного рецепта торта, який зберігається на пожовклих від часу листках бабусиної книги рецептів. Ці коржі можуть лежати місяць і довше, не псуючись і зберігаючи свою форму», — розкриває технічні секрети Дарія.

Замішували тісто перший раз усією сім'єю, разом із мамою та бабусею, а наступні рази дівчина працювала сама. Експериментувала з товщиною: тонкий корж швидко зламається, товстіший — не піддасться голці з ниткою. Після випікання у художниці на все про все кілька годин для вишивання, поки тісто не затвердіє і не почне кришитися. 

«Результат роботи тішить передусім мою внутрішню дитину. Ми спілкуємося з “маленькою Даринкою” через вишиті образи, гру з тістом, кольорові нитки та лелітки. Попри серйозність сьогодення, я завжди намагаюся дивитися на світ із дитячим захватом — так відновлюю контакт із собою. Згадую казковість мого дитинства. Мені важливо зберігати теплі спомини й транслювати цю любов до дітлахів. Тому мої роботи — це про відновлення та плекання внутрішнього дитячого світу», — міркує дівчина.

Метафізика нитки

Вишивати Дарія вміє змалку. Голка з ниткою для неї — художні інструменти, якими можна не лише оздобити рушники й сорочки, а писати художній образ з філософськими ідеями. 

Дівчина пам’ятає, як, перебираючи в старій скрині вишиванки двох прабабусь, спало на думку переосмислити традицію, додати у неї трішки вільності й менше правил. Вийшла така собі експериментальна вишивка, яку художниця жартома назвала андеграундною. 

«Моя перша вишита робота стосувалася періоду, коли я починала цікавитися, хто я і ким бажаю стати. Ти кожну нитку в житті вже прокладаєш сам для себе. Десь з'являються перші вузли, а десь все йде рівно, чи завиваються складніші візерунки — так само, як і в рушнику під час його створення», — розповідає про свою метафізику нитки.

Довідково. Дарія Харахай народилася у 2001 році в Луцьку. У 2025 році закінчила Волинський національний університет імені Лесі Українки за спеціальністю «Корекційна психопедагогіка».

У 2026 році взяла участь у всеукраїнському художньому пленері «Мітоліссє».