Зживатися з новим Я. Військовий та фотограф Віктор Голіков про свій проєкт

Віктор Голіков — луцький фотограф, який від жовтня 2023 року знімає на воєнну тематику, бо саме тоді розпочав службу у 109-й окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ. До війни він займався портретною, ню, комерційною та вуличною фотографією. Відтепер в його арсеналі переважає мілітарі. Чоловік із фронту знімає серію «Обличчя війни». Він передає стан та переживання військових у глибоких портретах.

Віктор перебував певний час на реабілітації в Луцьку і не гаяв часу — організував фотосесію для всіх охочих військовослужбовців та військовослужбовиць, які перебували у місті: від лучан до маріупольців, поранених, військових у відпустках та у відставці, ветеранів та ветеранок.

— Я дуже інтуїтивно до цього ставлюся. Ідея може народитися, особливо десь ввечері, перед сном. Думаю, що буде дуже круто, якщо я її втілю. Зранку прокидаюся: «Нууу, вчора ідея звучала гарніше». Але якщо я нею загоряюсь, то починаю робити й не думаю про результат, — розповідає Віктор Голіков.

Спершу він організував фотодень: кожен мав змогу зробити портрет у студії на вулиці Лесі Українки, попередньо записавшись у соцмережах. Згодом, після консультації з психологом, знімкував військових в центрі реабілітації учасників бойових дій.

— Там, у центрі, дуже багато військових поранених, з ампутаціями. Для них фотосесія — це цікавий досвід. Людям із фізичними травмами, які візуально видимі, потрібно якось зживатися зі своїм новим виглядом, кожного дня дивитися у дзеркало.

Саме за допомогою фотографії я хотів їх адаптувати до нової реальності. Психолог сказав, що це прекрасна ідея. Казав їм: «Давай не будемо соромитися, що маємо, то маємо». Якщо ти військовий, то легко прикалуватися. Я теж у тому центрі проходив реабілітацію, тому було простіше. В основному був позитивний відгук, один лише сказав. «Ой, що я такий старий?» — ділиться фотограф.

Ідея проєкту — закарбувати в часі й показати іншим незламність, силу та красу українських військових, незалежно від їх фізичного стану. На всіх світлинах зображені люди на білому тлі. Та це й не важливо, бо у фокусі кожної композиції — людина зі своєю історією, болем, досвідом та силою. Все це Віктор помічає в погляді.

— Вадимка (Вадим Барабуха — mm) прийшов на свій третій день відпустки. Дивлюся: очі в нього такі… Каже, що вперше за свої відпустки не може так швидко адаптуватися до того, що тут.

Надихнув Віктора на створення цього проєкту британський фотограф грецького походження Платон Антоніу, у якого також є фотосерія робіт про військових США. Усі світлини Голікова чорно-білі. На фронті його роботи лише кольорові: там відсутність кольору має чітке символічне значення. У Луцьку фотограф дозволив собі перейти до чорно-білих контрастних світлин.

Усього Віктор зафіксував близько 25 військових. У майбутньому планує організувати виставку зі світлинами. Ідеальною локацією для цього він вважає луцький драмтеатр.

P. S. А ще Віктор — герой проєкту «Всі пішли на фронт». Ми поспілкувалися навесні 2024 року. З того часу багато змінилося як в житті Віктора, так і на фронті. Йому вдалося організувати виставку-рефлексію на свою довоєнну фотографію, а також зустріти появу на світ першої доньки. Яке обличчя у самого Віктора. Його очі, хоч втомлені, але радісні. «Як почуваюся? Найщасливішим на землі», — каже він. Щастя назвуть Мією.