У чому сіль? Про лікувальні властивості соляних шахт

Сьогодні у кожному місті можна відшукати декілька таких соляних копалень з різним способом відтворення мікроклімату. misto.media розбиралося, яка користь галотерапії і кому її рекомендують.

Що таке галокамери і як вони працюють

Галокамера — це простір, у якому штучно відтворений мікроклімат підземних соляних копалень. Головним її лікувальним компонентом є сухе повітря, насичене дуже дрібними частками солі, які мають асептичну дію.

Галотерапія виникла на основі спелеотерапії — немедикаментозного способу лікування в природних умовах карстових печер. Метод з’явився після Другої світової війни. Винахід приписують німецькому лікарю Карлу Герману Шпаннагелю. Вважається, що медик зауважив позитивну дію збагаченого сіллю повітря, коли переховувався від бомбардувань у соляній печері Клютерхеле, що в місті Еннепталь . Лікар помітив, що стан його пацієнтів з астмою покращився після перебування в печері.

У галокамерах намагаються відтворити природне середовище соляних печер за допомогою спеціального приладу — галогенератора, який іонізує повітря  через сольовий картридж, або галоаерозольгенератора, який подрібнює сіль на мікрочастинки і розпилює її в приміщенні.

У Луцьку є декілька соляних кімнат. Всередині галокамера нагадує снігову печеру — на стінах, стелі і підлозі виблискує кристаликами сіль. Інтер’єр всіляко естетизований: в невеликих приміщеннях — м’яке неяскраве освітлення, зручні крісла, телевізор або музичні колонки.

Сеанс перебування в соляній кімнаті тривалістю 1 годину коштує від 70 до 200 грн у різних закладах. Адміністратори соляних кімнат радять пройти принаймні 10 дихальних процедур для профілактики респіраторних захворювань і 25—20 — для терапевтичного ефекту.

Що кажуть лікарі

Про ефективність такої терапії ми запитали у дитячого лікаря-отоларинголога Луцької міської дитячої поліклініки Олега Житнікова.

Спелеотерапія існує давно, і я не проти використання асептичних властивостей солі. Але не треба перебільшувати ефект зцілення цього методу — соляні шахти не панацея, а лише допоміжна терапія.

Олег Житніков
дитячий лікар отоларинголог

Лікар пояснив, що ні спелео-, ні галотерапія не вважаються основним методом лікування, а належать до фізіотерапії. Він каже, що гострі запальні захворювання верхніх дихальних шляхів мають клінічні протоколи лікування, до яких фізіотерапія не належить. Щойно мине гострий період захворювання, лікар, з урахуванням самопочуття пацієнта, може призначити додаткові терапевтичні заходи. Серед рекомендованих для подальшого лікування процедур може бути і спелеотерапія.

Експерт не радить відвідувати соляні шахти превентивно. Переконаний, що будь-який терапевтичний вплив на організм людини повинен відбуватися після попереднього обстеження.

«Не варто самостійно призначати собі лікування. До того ж після 4—5 відвідувань соляної кімнати можливе погіршення самопочуття — пацієнт іноді відчуває загострення стану, інтенсивне відходження мокроти, а лише потім — полегшення. Будь-який вплив на здоров’я повинен відбуватися під медичним контролем», — пояснює отоларинголог.

Медична наукова база

В Україні вплив карстових печер і соляних шахт на організм людини досліджує подружжя лікарів, доктори медичних наук Ольга та Іван Лемко. Обоє — наукові співробітники Науково-практичного медичного центру «Реабілітація» МОЗ України». Вчені проаналізували вплив мікроклімату природного середовища соляних шахт в Україні, Польщі, Румунії, Австрії і помітили позитивний вплив мікроклімату соляних печер на лікування хвороб дихальних шляхів і навіть деяких захворювань шкіри.

Важливо відзначити, йдеться саме про терапію в природних умовах соляних шахт і карстових печер, де ключова роль належить особливому мікроклімату підземелля. В Україні був лише один центр спелеотерапії — у селищі Солотвино  Закарпатської області. Тут, у відпрацьованих камерах Солотвинської солекопальні шахти № 8, розташовувалось підземне фізіотерапевтичне відділення Солотвинської обласної алергологічної лікарні на 90 ліжок.

Хворі проходили 12-годинні лікувальні сеанси. Спуски тривали з 19 години до 6 години. Повний лікувальний цикл тривав 24 доби. Глибина шахти, в яку спускалися пацієнти на спелеотерапію, — становила 300 м. Безпосередньо в цій шахті організували корпус лікарні, який мав вигляд довгої галереї з прорубаними у стінах нішами — палатами. Записуватися на лікування потрібно було заздалегідь.

У січні 2011 року в Солотвино стався черговий обвал на території шахти № 8. Відтоді лікування під землею замінили на наземне. Втім створення штучного середовища, що імітує природні соляні копальні, не гарантує ідентичного впливу на організм людини.

Науковці впевнені, що треба чітко розмежувати справді методи лікування і різноманітні spa-процедури та інші маніпуляції, які не мають і не можуть мати лікувального впливу.

«[Творці наземних „соляних шахт“] часто займаються лише „медичним дизайном“: обкладають (обробляють) стіни сіллю, створюють інші комфортні умови (підсвітка, музика)», — пояснюють медики.

В Україні досліджень, які могли б підтвердити або спростувати користь штучно створених соляних шахт, немає. Рандомізованих клінічних досліджень у світі не достатньо, щоб додати це лікування в протокол.