Європейський з’їзд монархів у Луцьку. Як місто стало центром середньовічної політики

Праворуч від входу до Луцького замку, на зеленому острівці з кущами, можна побачити репродукцію картини литовського художника Йонаса Мацкявічуса 1934 року. На полотні — литовський князь Вітовт, польський король Ягайло, угорський, німецький і чеський король Сигізмунд, їхні дружини та представники європейських дворів.

Цю роботу під назвою «Вітовт Великий на конгресі в Луцьку» художник присвятив з’їзду європейських монархів, який відбувся тут у 1429 році .

У 2029 році виповниться 600 років з часу проведення цієї події. З нагоди цього президент України видав постанову «Про відзначення 600-річчя з’їзду монархів держав Європи у Луцьку». Документ передбачає реставрацію Луцького замку та низку пам’ятних заходів, присвячених зустрічі 1429 року. На Волині створили оргкомітет, який напрацьовує ідеї для відзначення річниці. Серед них — брендбук, дитячий квест та плани щодо зйомок історичного фільму про князя Вітовта.

Ми вирішили розібратися, що це була за подія, яке значення вона мала для міста та як Луцьк на кілька тижнів став центром європейської політики.

З чого все почалося?

1378 рік. Литовський князь Вітовт зі своєю родиною, князями, боярами та двором осів у місті Луцьку. Відтоді впродовж наступних десятиліть Луцьк сягнув значного розвитку. Вітовт активно укріпляв місто та економічно зміцнив волинські землі. Верхній замок повністю добудували в цеглі, старі дерев’яні частини демонтували та сформували той вигляд замку, який зберігся до сьогодні.

У 1392 році Вітовт став Великим князем литовським. Він відчував тиск з боку Польщі  і мріяв про суверенітет для свого князівства. Імператор Священної Римської імперії, король угорський, німецький і чеський Сигізмунд I Люксембург підтримував Вітовта і заохочував його до коронації.

Питання про коронацію Вітовта і створення нового королівства Литовського мали вирішити в Луцьку. Крім цього, залишалося багато складних політичних, оборонних і економічних справ у Центральній та Східній Європі. Вітовт зробив Луцьк своєю південною столицею і вирішив скликати тут великий з’їзд.

З’їзд монархів

Чому саме Луцьк?

Історик та краєзнавець Петро Троневич розповідає, що Луцьк обрали для проведення з’їзду, тому що у ньому були місця для роботи дипломатичних делегацій, їх розселення, а також храми для молитви.

Інше місто, яке пропонував Вітовт — це Тракай (Литва). За дослідженнями істориків і археологів, лише ці два міста мали великі князівські палаци, де б могли розмістити всіх дипломатів.

Як приймали та розважали знать?

У січні 1429 року Луцьк зустрів 15 тис. гостей. До міста з’їхалися представники багатьох держав. Зокрема, майбутній імператор Священної Римської імперії, король римський, чеський, угорський Сигізмунд І Люксембург, данський і шведський король Ерік Померанський, польський король Ягайло, вище керівництво Лівонського і Тевтонського орденів, посланці Папи Римського, Візантійської імперії, та багатьох руських князівств.

У своїй книзі «Луцьк. Тисяча років життя та історії» історик Олександр Котис описує, що популярні в історичній літературі відомості про пишні гуляння під час з’їзду у місті дещо перебільшені. На той час такі святкування могли собі дозволити лише монархи та наближені до них особи. Звичайні посли, охорона та прислуга самі дбали про себе.

Впродовж двох тижнів у місті розселяли делегації. Вітовт особисто їх приймав, аби дізнатися думку кожного щодо питань з’їзду.

Римський король Сигізмунд запізнився і прибув до Луцька лише в 20-х числах січня. Через це перебування гостей у Луцьку затягнулося, тому деяким з них було важко фінансово себе забезпечити.

Польський католицький священник та історик Ян Длугош у своїх працях писав, що щодня поважні гості міста споживали 700 бочок меду, вина, мальвазії  та інших напоїв. За весь період з’їзду приготували страви з 700 волів, 1400 баранів, сотень лосів та диких кабанів. В перервах між дискусіями гості проводили час в різних забавах, лицарських турнірах, полюваннях.

Про що говорили?

Петро Троневич пояснює, що більшість питань з’їзду мала загальноєвропейське значення. Зокрема, учасники обговорювали:

• захист Європи від Османської імперії. Турки активно розширювали свої території на Балканах і становили реальну загрозу для сусідніх держав. Монархи шукали можливість об’єднати сили, щоб зупинити їхній наступ;

• гуситський рух. У Чехії набирав силу релігійний і політичний рух гуситів , який підривав стабільність у регіоні. Європейські правителі боялися, що ці ідеї можуть поширитися і на інші країни;

• релігійні питання. На з’їзді виносилося питання про унію католицької та православної церкви. Вітовт прагнув мати в князівстві самостійну церковну організацію. Проте духовенство відмовилося навіть вступати в дискусію. В результаті справа закінчилася нічим .

Крім того, розглядали низку питань про правила торгівлі, податки та судноплавство на Балтиці.

Корона Вітовта

Одне з найважливіших рішень, яке обговорювали на з’їзді, стосувалося коронації Вітовта. Проти такого рішення виступав польський король Ягайло. У своїй книзі Олександр Котис зазначає, що як тільки делегація з Польщі дізналася, що коронація загрожує польсько-литовській унії, одразу ж покинула Луцьк. Наступної ночі, не попрощавшись з гостями, втік і Ягайло.

Все ж коронування Вітовта запланували на серпень 1430 року. Через опір поляків подію перенесли на вересень. Сам факт коронації збурив усю Центрально-Східну Європу. Їх лякала та думка, що проголошення нового королівства перетворило б Литву на самостійного політичного гравця у Європі.

Акти про коронацію Вітовта підготували у канцелярії Сигізмунда. Проте освячена корона так і не доїхала до свого майбутнього власника. Польська шляхта перехопила її на шляху до Литви. Подальша доля корони залишається невідомою і з часом обросла чутками та легендами.

27 жовтня 1430 року Вітовт помер, так і не дочекавшись свого коронування.

Чому це історично важливо?

З’їзд у Луцьку мав велике значення для країн Центральної та Східної Європи. Тут одночасно намагалися вирішити багато важливих проблем, які впливали на політику всього регіону.

Одним із ключових стало питання коронації Вітовта. У разі успіху, Велике князівство Литовське могло повернути собі повний суверенітет, втрачений після унії із Польщею. Саме тому в Литві цей з’їзд високо оцінюють.

Якби Вітовта коронували, Литва стала б окремим королівством. Це могло кардинально змінити баланс сил у регіоні й вплинути на подальшу історію всієї Східної Європи, підсумував Петро Троневич.