Вибори ректора ВНУ. Інтервʼю з Наталією Павліхою

У Волинському національному університеті імені Лесі Українки (один із двох державних луцьких вузів) — вибори ректора. 12 березня університетська спільнота визначатиметься: або ж на посаді залишиться чинний ректор Анатолій Цьось, або вибір впаде на Мирославу Філіпович, або керувати вишем оберуть Наталію Павліху. Виборча кампанія — насичена, яскрава. А результат дуже важливий.

misto.media підготувало серію інтерв’ю з усіма трьома кандидатами на ректорську посаду. Розпитали про плани, зміни і той університет, який кожен із них «робив» би. І, звісно, — передали запитання, які збирали від студентів, через анкету на сайті.

Розмова третя.

Наталія Павліха. 54 роки. Докторка економічних наук, професорка кафедри міжнародних економічних відносин та управління проєктами. Понад 30 років працювала у системі вищої освіти, з яких 15 присвятила управлінській діяльності у Волинському національному університеті імені Лесі Українки. Заснувала наукову школу з економіки сталого розвитку, фахівчиня у галузі управління проєктами, керівниця Школи лідерства.

Інтерв’ю Наталія Павліха запропонувала провести саме у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва, оскільки ця локація безпосередньо пов’язана з її громадською діяльністю та ініціативами. Як голова громадської організації «Інститут транскордонних ініціатив» у партнестві з Департаментом молоді та спорту Луцької міської ради і Волинською обласною бібліотекою для юнацтва облаштували у цій книгозбірні інтерактивний простір «Мераба» з сучасним ремонтом та артоб’єктом.

Головний ризик — втратити людський капітал

— Перше моє запитання: чому ви вирішили балотуватися на посаду ректора?

— Я закінчила природничо-географічний факультет Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки, який надалі став Волинським національним університетом імені Лесі Українки. Після інституту 13 років працювала в Луцькому національному технічному університеті. Далі навчалася в докторантурі у Львові. І після закінчення докторантури прийшла у ВНУ та вже понад 20 років працюю в цьому навчальному закладі, який є для мене альма-матер.

Я — лучанка, і перший заклад вищої освіти, який я побачила, — це саме ВНУ. Це моя перша любов до вищої освіти, хоча я маю декілька дипломів. І цю любов я пронесла крізь роки свого життя.

Сьогодні я пропоную себе як кандидатку в ректори, тому що вболіваю за майбутнє нашого університету. Я хочу посилити конкурентні переваги цього вузу і повернути його на інтелектуальну мапу Волині.

На мою думку, університет переживає період стагнації, і сьогодні потрібно зробити усе можливе, щоб він був інноваційний та людяний.

— Як ви вважаєте, які існують основні загрози для вищої освіти через війну?

— Ризик є, був і буде, він пов’язаний з невизначеними умовами. Головна небезпека сьогодні — це втратити людський капітал, яким володіє університет. В умовах невизначеності потрібно турбуватися про людей, і саме наша програма, яка називається «З турботою про людей втілюємо інновації», спрямована на збереження та примноження людського капіталу університету.

Допомога викладачам у реалізації наукових проєктів

— Пройдімося по вашій програмі: ви плануєте підтримувати публікації для Scopus Q1 та Q2. Можете детальніше розповісти, про що це?

— Існують різноманітні наукові журнали, які мають різні рейтингові позиції. І журнали Q1 та Q2 є найбільш цитованими. Сьогодні публікація в цих журналах є престижною для науковця.

Друк можливий і на безоплатних засадах, але в більшості потрібно витрачати значні кошти, щоб опублікувати результати своїх досліджень там. І в контрактах наших викладачів закладена вимога публікації у Scopus. Я ж вбачаю доцільність існування програма фінансової підтримки для публікацій в цих журналах. Так, підтримуючи працівників, ми збільшуємо рівень цитованості нашого університету і підвищуємо рейтингові позиції.

— Тобто джерелом фінансування буде саме університет?

— Так, університет має допомогти. Ми повинні підтримувати колектив, якщо ми позиціюємо наш вуз як науково-інтелектуальний.

— Щодо колективу: ви у своїй програмі зазначили про такий режим, як «вимкнений зв’язок». Що саме це передбачає та чи не стане це перешкодою для швидкої комунікації у важливих питаннях?

— Українці вирізняються своєю швидкістю ухвалення рішень і оперативністю. Однозначно це є нашою сильно стороною. Але сьогодні в умовах невизначеності та багатьох чинників, які є психологічно несприятливі для викладачів, турбувати їх потрібно лише в робочий час.

У цьому полягає корпоративна культура. Ми всі є знайомі з тайм-менеджментом, і всі завдання бажано виконувати в робочий час, щоб був баланс між роботою і відпочинком, адже в цьому полягає повага і підтримка своїх підлеглих з боку керівника.

— Поговоримо трішки про студентство. Ви плануєте залучати їх до наукової діяльності. Чи буде якесь додаткове заохочення для цього, наприклад, фінансове?

— На жаль, раніше студенти були більш вмотивовані до залучення до наукової діяльності. Я є очільницею лабораторії проєктів та ініціатив, яка проводить конференції та реалізує наукові гранти. І для їх виконання ми залучаємо студентів та магістрів — це хороша практика. Має бути програма підтримки молодих науковців, зокрема й можливі стипендії для більш науково спрямованих молодих людей.

Може бути й інша система заохочень. Наприклад, додаткові бали, підтримка наукової мобільності студентів та участь в наукових заходах інших навчальних закладів.

Залучення меценатів з Японії та Німеччини для модернізації

— Щодо інфраструктури: ви хочете облаштувати коворкінги, модернізувати гуртожитки, розширити покриття Wi-Fi, відновити бібліотеку та їдальні. А які джерела фінансування цього всього?

— Облаштування просторів ми вбачаємо за допомогою додаткових джерел та використання проєктних коштів. Окрім цього, ми хочемо залучити спонсорів та меценатів.

Ми плануємо фінансову децентралізацію, тобто кошти, які заробляють факультети, витрачаються факультетами. Так ми зможемо оптимізувати використання ресурсів.

Також я входжу до благодійної організації Rotary International (міжнародна сервісна організація, мета якої — об’єднати ділових та професійних лідерів для надання гуманітарних послуг) і маю налагоджену співпрацю з ротарійцями Японії. І вже сьогодні ми провели певну комунікацію щодо підтримки Японією освітніх проєктів у нашому університеті.

Ми за прозорий механізм витрат, щоб було зрозуміло колективу, на що та з якою метою витрачаються кошти.

— А як саме буде забезпечено прозорість бюджетів?

— Прозорість бюджетів полягає в колективних рішеннях щодо витрати коштів. На сайті університету ми бачимо бюджет, але ми не розуміємо, з якою метою, на які цілі та на засадах яких рішень здійснюються ці витрати. Ми не зовсім володіємо інформацією про кошти, які знаходяться на благодійних фондах університету.

Тому я пропоную колективні рішення при витрачанні ресурсів, щоб не виникало питань, чому кошти пішли на одне, а не на інше. Джерела доходів і джерела витрат мають бути відкриті університетській спільноті.

— Повернемося до питання модернізації: оновлення яких саме корпусів ви плануєте?

— У програмі записана амбітна мета — ревіталізація корпусу А на проспекті Волі. Ми знаємо, що в минулому цей корпус був будівлею колишнього обкому партії. На мою думку, дух обкому партії не вийшов звідти, і цей дух потрібно вивітрити. Цим стінам необхідне сучасне дизайнерське бачення, щоб створити середовище комфортне для перебування в ньому.

У межах нашої передвиборчої експедиції по факультетах я побачила, що різні факультети в різних корпусах мають однакові проблеми. Я потрапила в ці коридори та згадала себе 30 років тому, коли я навчалася, адже нічого не змінилося. Так не може бути. Я зрозуміла, що потрібно запропонувати модернізацію всіх корпусів нашого університету.

— Які плани щодо гуртожитків?

— Гуртожитки в ганебному стані. Нашу команду підтримують студенти, які живуть в гуртожитку, і ми на їхнє запрошення завітали туди та побачили низький рівень облаштування цих приміщень. Я навіть не розуміла, наскільки глибока ця проблема. Але вона потребує негайного вирішення. Це місце, де мешкають наші студенти. І якщо ми називаємо наш університет європейським, ми маємо забезпечити студентів комфортом.

Мені здається, я вже знайшла інвестора для оновлення гуртожитків. Я багато років співпрацюю з благодійним фондом Німеччини Святого Лаврентія, і цей благодійний фонд допомагає Україні з 2014 року. І сьогодні ми говорили про допомогу нашому університету. Керівник цього благодійного фонду, професор Генріх Беннер, підтримує нашу програму, у разі моєї перемоги на виборах він може допомогти з облаштуванням гуртожитків.

Землі університету мають працювати на благо

— Ви плануєте провести аудит земельних ресурсів на Володимирській. Які можливості це відкриє для університету?

— Не лише на Володимирській. Є також ботанічний сад, є агробіостанція, є спортивні майданчики. Більшість земель університету, які я назвала, на жаль, не використовуються. Вони в захаращеному та запущеному стані. Ми зробили експедицію, маємо певні відеоматеріали щодо стану використання цих земель.

На сьогодні потрібно провести аудити та визначити, наскільки їх можна використати надалі. Вони не можуть простоювати. Вони мають працювати на благо студентів, викладачів і університету. Ми запросимо фахівців, громаду, представників політичних партій, які мають певний інтерес до цих земель, і приймемо колективне рішення, з якою метою вони будуть використовуватися.

— Також у своїй програмі ви вказали, що хочете залучати іноземних студентів та викладачів до наукової діяльності університету. З якими саме вишами світу ви плануєте співпрацювати?

— З усіма країнами, які відкриті для України. Обмежень в цьому ні в якому разі немає, окрім Росії і Білорусі.

Усі заклади освіти мають власні програми академічної мобільності та обміну. І нам також потрібно розширювати ці можливості. Для цього потрібно цілеспрямовано працювати колективом. Сьогодні молодь прагне побачити світ. І наш університет має створити ці можливості, щоб відкрити його студентам і бути відкритими для інших.

— Яким ви бачите університет через п’ять років, якщо вас оберуть?

— Університет я бачу людяним, інноваційним, відкритим, соціально відповідальним, інклюзивним. І це буде.

— У нас є окремий блок запитань від студентів. Ми створили опитування, де вони могли поставити будь-яке запитання кожному кандидату. І перше запитання від студентів це: хто буде входити до вашої команди? Хто буде проректорами? Студентам потрібні саме прізвища.

— Я дам відповідь, так, але відповідь ця буде не в прізвищах, а в рівні професіоналізму. І надважливо, щоб менеджери були професіоналами своєї справи. Якщо ми обираємо структуру управління по прізвищах, то в цьому вже є певні елементи корупції.

Ми вбачаємо необхідність удосконалення системи менеджменту та, я вважаю, що багато проблем, які ми маємо в університеті, пов’язано з непрофесійним підходом.

Що стосується прізвищ, я маю чудову колегу. Вона є членом моєї команди в багатьох наукових проєктах, вона моя учениця. Професор, доктор економічних наук Ірина Цимбалюк. Надійна людина, з якою я реалізувала досить багато наукових проєктів. Інші прізвища ми оберемо разом, якщо я буду на посаді ректора. Я буду радитися з колективом, і ми будемо підбирати людей з нашими цінностями, нашим баченням і обов’язково професіоналів.

— Як ви бачите налагодження співпраці з органами місцевого самоврядування?

— Я бачу тісну співпрацю. Вже ми маємо досвід у громадській роботі, ми маємо досвід реалізації проєктів співпраці з органами місцевого самоврядування. Університет не може існувати поза громадою. І рішення щодо зовнішнього облаштування університету, молодіжної політики, ветеранської політики обов’язково мають реалізуватися у тісній співпраці з органами місцевого самоврядування.

— Маємо запитання щодо стипендії: чи прийнятним є рішення НЕ виплачувати студентам підвищену стипендію, яку ті, згідно з рейтинговим списком, мають отримувати. За рік (2024) обіцяна підвищена стипендія (2 910 гривень) прийшла тільки двічі, інші 10 місяців — 2 000. Питання: чи можливе виникнення таких проблем при вашій каденції на посаді ректора?

— Наша програма — турбота про людей. І ми прописали в програмі збільшення стипендіального фонду для студентів. Ми вбачаємо підтримку студентства за допомогою менторів. І я переконана, якщо ми обіцяємо — ми виконуємо. Я людина слова, я людина команди. І якщо заклад освіти дає обіцянку студенту, вона має бути виконана беззаперечно.

— Останнє запитання: яке перше рішення ви приймете, якщо вас оберуть ректоркою університету?

— Воно буде стосуватися простору бібліотеки. Наш університет мав гарний, величезний простір. Бібліотека була нашою конкурентною перевагою. Найбільший простір в центрі міста. І сьогодні завдяки бібліотеці збільшено аудиторний фонд нашого університету.

І, мабуть, перше моє розпорядження буде пов’язане саме з підготовкою до відновлення бібліотечного простору і перетворення його на інтерактивний для викладачів і студентів.