Спорт, де важать кут, вітер і терпіння

«Приходжу, а на кошику хліб залишили. Для пташок, певно, — сміється лучанин Богдан Алексєєв. — Чув версії, що це нові годівниці у парку».

Поставити в центральному парку ці «годівниці» було його ідеєю. От лише ці конструкції аж ніяк не пов’язані з тваринами чи їжею. Це кошики для диск-гольфу і Богдан один із тих, хто найбільше вболіває за розвиток цього виду спорту в Україні. Він чотири рази ставав чемпіоном України у цій грі та створює умови, аби прихильників літальних тарілок ставало більше.

Диск-гольф набув найбільшої популярності у ковідні часи, хоча існує вже десятки років.

«Весь світ відкрив для себе цей спорт саме тоді — стався справжній бум. Заводи виробництва дисків були забиті замовленнями на рік наперед, дисків не вистачало», — розповідає Богдан.

Цей вид спорту не потребує особливих фізичних даних, але поєднує технічність, механіки руху, тактики та психологічну стійкість. І у Луцьку є всі можливості, аби вправлятися в цій грі у будь-який час.

Цей текст створений у межах проєкту «Місто, рухайся!» — спільної ініціативи misto.media, Urban Vision Lutsk і платформи «Алгоритм дій» за підтримки Департаменту молоді та спорту Луцькради. Проєкт передбачає також публічні тренування (чергове відбудеться 22 липня, о 18:30 біля входу до центрального парку (поруч кафе «Променад»). Його присвячуємо диск-гольфу.

Приєднатися.

Це все про фризбі, але є нюанс

Під висловом «покидаємо фризбі» люди найчастіше уявляють метання пластикової тарілки одне одному. Саме як забавка, ця активність і починалася. Наприкінці 19 століття у США існувала пекарня Frisbie Pie Company, яка використовувала піддони з фольги для своїх пирогів. Студенти Єльського університету почали використовувати ці піддони для розваги, підкидаючи їх в повітря.

Пізніше компанія іграшок Wham-O почала продавати літальні пластикові диски, і щоб капіталізувати продажі, утім не порушити авторські права Frisbie, змінила написання на frisbee. Гра розвивалася та урізноманітнювалася, розширювалася кількість виробників дисків та дизайн снарядів.

І гуртом, і на одинці

Богдан Алексєєв захопився цим видом спорту двадцять років тому. Починав із командного виду гри — алтимату, в якій учасники, переводячи диск через ігрове поле, входять у зону суперника. Там снаряд має піймати один із гравців. Якщо це сталося — зароблене очко. Концепція чимось нагадує «безконтактний» американський футбол. Тут важлива згуртованість, вміння відчувати одне одного.

Пізніше Богдан пробував інші різновиди гри із диском, аж доки не зупинився на диск-гольфі. На відміну від алтимату, це індивідуальний вид спорту, в якому учасник рухається маршрутом від металевого кошика до іншого, намагаючись закинути в нього диск. Чим менше спроб — тим вищий результат.

Гра зазвичай складається з 18 відрізків, хоча зустрічаються і скорочені, або подовжені дистанції з 9, 6, 12, 24 або 27.

У ході гри учасники невеликими групами починають кидки з точки «ті» (tee pad), яка є місцем стартового кидка. Це може бути штучний килим-газон, бетонний, асфальтовий, гумовий або гравійний майданчик. Такі нещодавно встановили у центральному парку.

Кожен наступний кидок виконують з місця зупинки диска після попереднього кидка. Першим стартує гравець, чий диск лежить далі від кошика/мішені. Після того, як усі гравці групи завершили відрізок, вони переходять до наступного. Кидки на кожному відрізку сумують.

У цій грі ти сам, твій результат — це лише твоя підготовка. І ти не можеш впливати на суперника. Якщо він грає краще — виграє. Якщо ти — то ти. Все просто.

Богдан Алексєєв,
гравець у диск-гольф.

Має помітний вплив психологія та тактика гри. Без концентрації та продуманих кидків усю технічність можна звести нанівець.

«Всі твої невдачі — лише твої», — каже спортсмен.

Тарілки із шифром

Богдан виймає зі спеціального рюкзака один із багатьох пластикових дисків, які тісно складені один поруч одного. Ззовні здається, наче вони мають однакову форму і вагу — стандарт у 175 грамів. Відрізняються хіба кольорами та дизайном. Але якщо придивитися, кожна «тарілка» має особливості будови — кути, вигини країв, плоскість. Усе це впливає на те, як швидко диск летить, у яку сторону поверне, на яку відстань.

• Патер — для коротких дистанцій і хорошого контролю.

• Мід-рейндж — для кидків середньої дальності, має краще планування та контроль.

• Драйвер — для дальніх кидків, має гострий кут і високу швидкість.

Часто на дисках є спеціальні цифрові позначки, які розшифровують його властивості. Наприклад, Богдан демонструє диск із цифрами 5 5 -1 та 1. Перше число відповідає за швидкість. Діапазон, як правило, від 1 до 15.

Друге — планування, тобто довжину польоту. Третє — тенденція повороту праворуч. Чим більше від’ємне число, тим сильніший поворот.

А останнє — зниження. Відповідає за тенденцію диска повертати ліворуч у низькошвидкісній фазі польоту.

Втім, каже Богдан, розуміння цієї механіки приходить із часом. На початку потрібно просто метати диск, паралельно освоюючи теорію, і отримувати задоволення від самого процесу.

Коштують диски від 10 доларів. У світі нині є понад сто виробників, але лідерам вважають у цій галузі США, Швецію, Фінляндію.

Як у луцькому парку з’явився диск-гольф курс

У центральному парку нині є 18 кошиків для метання дисків, а також частина платформ. Дистанції для кидків сягають від 70 до 160 метрів. Трасу розробив Богдан.

«Спочатку ми грали дисками для алтимату і кидали по деревах чи стовпах. Потім з’явився грант на 500 $ — переклали правила диск-гольфу українською, і за ці гроші купили два кошики і 50 дисків. Один комплект — у Київ, другий — у Луцьк. Так і почали», — згадує гравець.

Згодом на один із турнірів, під час якого використовували переносні кошики, до Луцька приїхали спортсмени з Великобританії та США. Іноземці допомагали замовити ще 7 переносних кошиків. Разом стало 9 переносних і на них проводили турніри.

Потім у 2019 встановили 18 кошиків у Києві та 9 в Івано-Франківську.

У 2022 році на чемпіонаті світу в Хорватії українська команда зробила аукціон, продаючи мерч, листівки, диски. За зібрані кошти вдалося додати кошики.

У 2025 році встановили ще 9 кошиків із тіпадами (праворуч від центральної алеї парку). Цей курс націлений на дітей, школярів та сімейні ігри, початківців, бо дистанції 20–30 м. Нові конструкції задонатили лучанам фіни.

Там, у Фінляндії, відбувся благодійний турнір Aceman Invitational Ukraine Donation. На церемонії відкриття оголосили про пожертвування диск-гольф курсу для України.

Нині багато прихильників цього спорту пішли служити, в основному майстер-класи та ігри проводять для дітей.

Сезон для диск-гольфу починається у травні, коли тепло й менше дощів, адже навесні парк затоплює. Триває до жовтня. Взимку Богдан тренує кидки, знімає тематичні відео для YouTube каналу.

Як покращити умови

Хоча умови на луцьких майданчиках для диск-гольфу достойні, але можна ще урізноманітнити інфраструктуру.

Доладнати необхідно стартові майданчики, встановити таблички, які б інформували про відстань від платформи для кидка до кошика. А також означити карту траси, аби кожен охочий міг грати. В електронному вигляді вона є вже.

У скандинавських країнах, де диск-гольф дуже популярний, а світловий день в холодну пору ще коротший, аніж в Україні, використовують для дисків та кошиків освітлення.

Планують у Луцьку також обладнати трасу для дітей, які можуть вправлятися у грі приблизно з 4 років.

«Дітям дуже подобається — особливо звук, коли диск влучає в кошик. Я тренувався в сквері біля школи — діти самі підбігали, брали диски, і тренування перетворювалося на майстерклас», — ділиться спортсмен.

У світі диск-гольф — це численні змагання, тисячі гравців, оснащені траси. А в Луцьку все почалося з мобільних кошиків, пари дисків і захоплення. І це захоплення у фазі впевненого польоту — точно по траєкторії.

Якщо цікавить диск-гольф більше

Сайт з новинами, турнірами, правилами

Інстаграм диск-гольф клубу в Луцьку