Чому Луцьк одягає кроси і йде на пробіжку

«Спочатку було дуже важко і мені не подобався ні початок, ні середина, ні кінець пробіжки», — так згадує свої дебютні кілометри лучанка Олена Горєлкіна. Але, втягнувшись у процес, зрозуміла, що він почав приносити їй задоволення.

А коли збільшила дистанцію, то зʼявився новий бонус — внутрішній спокій опісля тренування, змінилося відчуття тіла.

«Тому тепер сум, нерви навіть іноді втому я вибігаю», — ділиться співрозмовниця. Її історія, яка почалася з бажання додати рух у своє життя, знайома багатьом любителям бігу.

Такі тренування стають чимось більшим, аніж «контрольованим падінням», як би його назвали біомеханіки. Розкажемо, яка роль у цій історії міста.

Цей текст створений у межах проєкту «Місто, рухайся!» — спільної ініціативи misto.media, Urban Vision Lutsk і платформи «Алгоритм дій» за підтримки Департаменту молоді та спорту Луцькради. Проєкт передбачає також публічні тренування (чергове відбудеться 9 липня, о 18:30 на стадіоні ВНУ (Тимошенка (Ярощука), 30. Його присвячуємо бігу.

Приєднатися.

Спосіб дбати про тіло

Історія Олени — не виняток. Біг підтюпцем давно став не лише способом зміцнити тіло. У ньому — і турбота про ментальне здоров’я.

Джоґінґ (тобто біг в повільнім темпі) використовують як професійні спортсмени, так і аматори, аби покращити роботу серцево-судинної системи. Ніжне навантаження на тіло, коли ви здатні підтримувати розмову під час руху, збільшує витривалість організму.

Наприклад, дослідження 55 тисяч людей показало: бігуни мали на 30–40% менше серцево-судинних ризиків. Це заняття позитивно впливає на роботу мозку, знижує тривожність. Хоча виникає ризик отримати травму від падінь, надмірного навантаження, негативних наслідків поганої техніки чи непридатного взуття.

Підтримка менталки

«Після бігу я всіх люблю», — говорить про свої відчуття Катерина Дубойська. Вона почала бігати, коли компанія «Дмитрук», де жінка працює комунікаційницею, долучилася до організації міського півмарафону.

Через війну захід призупинили, але спортивна звичка залишилася у багатьох зі спільноти.

«У 2016 році біг став для мене, мами двох малюків, також способом побути наодинці. Зараз пробіжка — моя територія стабільності, спосіб почути свої думки… Я точно знаю, що в четвер в мене біг зі спільнотою „Бігклаб“. Мене це дуже мотивує. Саме під час бігу до мене приходять якісь рішення, ідеї, які також допомагають у роботі чи письменницькій справі », — ділиться Катя.

Луцьк, біжимо?

Місто має свою затяжну бігову історію. Краєзнавець Олександр Котис розповідає, що у місцевій пресі 30-их років минулого століття нерідко можна знайти повідомлення про бігові товариства, змагання.

«Припускаю, що марафонські чи інші забіги на довгі дистанції тоді не були такими популярними. Натомість надавали перевагу стаєрським. Здається, найдовша дистанція, яку я зустрічав, сягала 18 кілометрів. Переважно бігали у Луцьку, Кременці, Вишківці. Також змагання були на стадіоні „Авангард“», — розповідає дослідник.

У новітній історії подією, що зібрала навколо найбільшу кількість бігунів-аматорів, став луцький півмарафон.

Туристична подія

Масовий забіг, учасниками якого переважно стали аматори, організовували з 2015 по 2020 роки. Це була неординарна подія в місті. Його ініціював спортивний клуб «Лучеськ», а з 2016 року головним партнером стала компанія «Дмитрук».

Суть у тому, що будь-хто, не маючи медичних протипоказів, зміг зареєструватися на дистанцію 5, 10 або 21 кілометр та пробігти їх вулицями міста. Учасникам ставили арку, старт супроводжувала музика, конфеті, вболівальники та навіть барабанний оркестр.

На Волинь приїздили бігуни зі всієї України, підприємства відправляли делегації автобусами, виготовляли спеціальний мерч, прапори. Мотивацією не завжди ставав найкращий особистий результат, а часто — можливість відвідати нову локацію, відчути дух спортивного свята, зрештою — отримати пам’ятну медаль та сувенірку.

Такі бігові заходи дуже популярні в країнах ЄС, Скандинавії, Японії, США. Наприклад, Riga Marathon залучила у 2025 році рекордні для себе понад 40 000 учасників. У Луцьку максимальна кількість сягала 1500 людей, серед яких — діти, каже співорганізатор півмарафону Олександр Оришко.

Представник спортклубу «Лучеськ» розповідає: у 2009 році, натхнений з друзями тим, як популяризують біг в європейських містах, вирішили організувати новорічний костюмований захід в Луцьку. Тоді це була геть нова розвага і до участі долучилося близько 150 людей.

«У сусідній Польщі пік масових забігів припав на 1998—2008 роки. До нас ця хвиля дійшла пізніше. Чому це популярно? Бо у світі є тренд на здоровий, активний спосіб життя і він продовжується. У перші роки учасниками луцького забігу були переважно місцеві, потім половину складали приїжджі, і в останні, наймасштабніші за кількістю людей, домінували саме волиняни. Для нас це було хорошим показником, що вдалося прищепити інтерес стільком місцевим людям до цього виду активності», — ділиться Оришко.

Лідія Гонтар, керівниця програми Urban Vision Lutsk, говорить, що біг у місті — це не лише спорт, а й емоційний досвід, який формує туристичний і культурний образ простору. Running tours — популярна практика у багатьох містах Європи.

«Бігові події (марафони, півмарафони, нічні забіги) перетворюються на туристичні магніти. Багато хто знає про Бостонський марафон як один з 6 найпопулярніших забігів у світі. Біг стає елементом міського брендингу і це можна реалізувати через позиціонування чи впізнавану айдентику», — говорить Лідія Гонтар.

Як приклад наводить ініціативу спільноти «Бігклаб» — бігову екскурсію в Луцьку, маршрут пролягав місцями з фігурками кликунів.

Через безпекові та етичні питання великі старти нині недоступні. На час повномасштабного вторгнення більшість забігів або припинили, або перевели у віртуальний формат, або змінили локацію міст на ліси, вони стають благодійними, покликаними допомогти чи вшанувати пам’ять загиблих у війні.

Для прикладу, такий запланований на озері Світязь у цьому році.

Втім, попри скасовані бігові активності, біг як звичка не зник.

Спільнота

Бігові товариства стають формою об’єднання, в якій ідея виходить за межі лише фізичного навантаження. Це також спосіб побути з однодумцями, розслабитися, перемкнутися. Для прикладу, у Сумах, що нині потерпають від постійних обстрілів, діють сім спільнот.

Це простір для обміну думками, досвідами, напрацювання ідей, вважає Вадим Курилюк, співзасновник луцького бігового товариства «Бігклаб».

Формація почала діяти у 2021 році, а з початком повномасштабного вторгнення набула нового значення. Після 2022 року в Луцьку з’явилося багато вимушених переселенців, люди прагнули соціалізації. Частина з них була лучанами, які вже давно жили у більших містах — Києві, Харкові.

«Ми залучали їх до волонтерства, спільнот, спілкування. Люди бачили нас у парку, підходили, питали, що це за активність — і приєднувались. Безплатно, без зобов’язань, просто група людей, які взаємодіють», — пояснює Вадим Курилюк.

Для нього і учасників спільні пробіжки стали частиною міського ритму та культурою взаємодії з простором. Нині до спільних тренувань залучають до 50 учасників одночасно.

Тричі на тиждень охочі доєднатися до клубу збираються на пробіжку міськими вуличками, центральними проспектами, парками та, наприклад, територією Гнідавського заказника. Це також можливість пізнати місто, навідатися у ті місця, які не трапляються у звичних маршрутах. А після — обговорити враження, поділитися ідеями.

Моя особиста мрія — це не просто біговий клуб, а створення сильних спільнот. Бо в теперішній час тільки через спільноти ми стаємо сильнішими.

Вадим Курилюк,
співзасновник ініціативи «Бігклаб»

Чому бізнес в ділі

Великі свята бігу підтримують у всьому світі не лише профільні спортивні компанії. Наприклад, «Нова пошта» проводила свої старти, авіакомпанія Wizz Air підтримувала київський забіг, банки типу Bank of America, ING були головними спонсорами забігів в США.

Для «Дмитрука» півмарафон став окремим проєктом, ділиться комунікаційниця підприємства Катерина Дубойська. У ті роки підприємство переживало особисту трансформацію і шукало свою модель соціальної місії. Попри те, що півмарафон був новим явищем в Україні, особливо в регіонах, ця ідея видалася цікавою.

Готуватися до дня старту, що припадав на вересень, починали ще в березні: дослідження, концепція, дизайн, сувенірка, логістика, партнери, волонтери, комунікація. Усіх охочих тренував ультрамарафонець Роман Гаврилюк.

«Для нас це було не тільки про спорт. Це був величезний тімбілдінг, проєкт, що об’єднує. Він прокачав нас усіх як проєктних менеджерів. У 2016 році від самої компанії бігло 2 людини, вже у 2021 — 50. Ще понад 50 допомагали як волонтери. І це не було „змушено“, люди самі хотіли долучитися, боялися, що їм не вистачить завдань», — ділиться комунікаційниця.

Для компанії підтримка спортивної події дала свої плюси:

• залученість команди;

• створення іміджу серед лучан;

• позиціювання бренду;

• підтримка спортсменів.

Постійним гостем серед бігової компанії тав і підприємець Леонід Баглай, власник кав’ярень «Променад» та «Луцька Венеція» у парку.

«У теплу пору в парку з самого ранку є кілька груп активних людей: бігуни, йоги, ходуни… Спочатку поставили безплатну воду для всіх, почали у вихідні відкриватися о 7. Пізніше змайстрували літній душ. Зробили великого стола, аби компанії до 30 людей могли поміститися. В суботу о 7 ранку у нас є диджей, аби люди були бадьорими. Коли з’явилася кухня, то врахували, щоб були позиції типу йогурту, граноли, про що говорили гості», — розповідає підприємець.

Де бігати?

Хоча покриття на стадіоні і створене для пробіжок та запобігання травматизму, чимало містян надають перевагу паркам, вулицям міста, набережним.

У Луцьку найпопулярнішими для цього заняття залишається центральний парк чи 900-річчя, де збереглося ґрунтове покриття. Тут навіть місцеві безпритульні собаки не реагують бурхливо на бігунів, оскільки звикли до них. Ситуація на окраїнах з параметрами гірша.

Зранку та ввечері відкритий центральний стадіон «Авангард», туди ж можна взяти абонемент на цілий день. Має попит стадіон на вулиці Тимошенка, 30, ЛНТУ, або ж просто найближчий до додому шкільний плац.

Місто, приготуйся

Чи потрібно створювати окремі бігові доріжки в місті, чи достатньо адаптувати наявну інфраструктуру — тротуари, парки, набережні? Це ключове питання для багатьох міст, які хочуть стимулювати фізичну активність без надмірного навантаження на бюджет.

Урбаністка та комунікаційниця програми Urban Vision Lutsk Аліна Гончаренко вважає, що тут треба враховувати щільність забудови, ціну проєктів та потенціал їх використання.

«Оптимальне рішення — адаптувати вже наявну інфраструктуру та додавати до неї бігові маршрути. Це можна робити на достатньо широких для цього тротуарах та набережних, або розширюючи тротуари», — міркує фахівчиння.

При цьому варто чітко означити територію велосипедистів, пішоходів та бігунів, аби не створювати конфліктів між ними за використання спільного простору.

На думку урбаністи, доцільно використовувати природні ландшафти — прокладати маршрути на земляних та гравійних доріжках в парках та лісах. Їх можна мінімально вирівняти та промаркувати для безпеки та навігації. Це бюджетне та швидше рішення.

Серед інших рішень, як покращити Луцьк для бігу, лучани називали таке:

— промаркувати дистанцію в парках, нанести маршрути на 5, 10 км;

— організувати публічні камери схову в парках;

— встановити по місту маркування, де є колонки з водою;

— поставити тумби для стрибкових вправ;

— поліпшити безпекові питання у віддалених районах;

— створити інформацію про бігові спільноти.

Біг — це більше ніж спорт. У місті, яке вчиться жити під сиренами, він стає способом тримати ритм — власний і Луцька.