(Не) бажана вагітність

Омріяна вагітність, яка опинилася під загрозою переривання, та незапланована перспектива батьківства здатні стати однаково великими трагедіями. В обох випадках жінкам необхідні розуміння та підтримка.

misto.media запитали у фахівців, які працюють з кризовими вагітностями, як допомогти жінкам пережити обидва життєві виклики.

Чому жінки не хочуть народжувати?

Ви могли бачити в тролейбусах листівки зі словами: «Небажана вагітність». На зефірно-рожевому плакаті — позитивний тест на вагітність у руках, а поряд — QR-код і номери телефонів. Нас зацікавило, хто автор оголошення. І так вже сталося, що ноги привели до громадської організації «Шлях до надії».

Це християнська спільнота від церкви «Дім Євангелія». Тут допомагають жінкам з незапланованою вагітністю. Волонтери проводять освітні бесіди про планування вагітності в школах та коледжах, зустрічаються з вагітними жінками у СІЗО. У центрі можна зробити тест, поговорити з психологом і приєднатися до курсу «Прощена і вільна», створеного для жінок, яким важко пережити перервану вагітність.

Керівниця організації Віталіна Головата каже, що за роки повномасштабного вторгнення стрімко впав показник народжуваності. Як повідомляє Опендатабот , станом на серпень 2023 року народжуваність в Україні скоротилась на 28% від початку повномасштабного вторгнення. Протягом 2024 року показник народжуваності впав ще на 9%.

«Немає чоловіків — це перша причина демографічної кризи. По-друге, колосальний стрес, в якому перебувають українці, не сприяє бажанню приводити у світ дитину. І зрештою, стрімке падіння економічного добробуту ставить перед жінкою питання: „Чи зможу я впоратись?“» — каже керівниця центру.

Зі слів керівниці громадської організації, неможливо скласти середньостатистичний портрет жінки, яка робить аборт, — небажана вагітність може трапитися незалежно від віку, матеріального становища чи підтримки близьких. Віталіна Головата вважає, що в кожному разі важливо прийняти вибір жінки і не засуджувати її.

Довідка: Законодавство України дозволяє повнолітній жінці штучно переривати вагітність до 12 тижнів, а до 22 тижнів — за медичними показами. Верховна Рада періодично створює законопроєкти про заборону абортів, втім жоден із них так і не був підписаний.

Рішення, яке болить

Часто жінкам непросто пройти через переривання вагітності самостійно. У центрі їм нададуть безплатну анонімну психологічну підтримку.

«Ми допоможемо кожній жінці, яка цього потребує. Частині нашої команди з особистого досвіду відомо, що таке небажана чи кризова вагітність», — каже керівниця.

Для християн існує біблійний курс «Прощена і вільна», який побудований на синтезі психотерапії та Святого Письма. З усіма іншими працює психологиня Тетяна Маковська.

Базова потреба кожної жінки, яка звернулася за допомогою, — це прийняття. Людині потрібно почути, що вона нормальна і має право на свої емоції.

Тетяна Маковська,
психологиня

Спеціалістка пояснює, що жінка після переривання вагітності може переживати цілий спектр почуттів та емоцій — від суму та почуття провини до горя і самоагресії. Іноді спостерігаються психосоматичні реакції в тілі — спазми, панічні атаки. Експертка впевнена, що відліком у терапії в такому разі є емпатичне прийняття ситуації без осуду та оцінок.

«Я готова пройти поряд із жінкою її шлях крок за кроком. Головне, щоб вона довірила мені місце поряд», — каже експертка.

Вона упевнена, якщо емоційний тягар з’явився, важливо його не витісняти, адже проблема може повернутися згодом і завдати більшої шкоди. Тетяна Маковська каже, психологічна травма набагато глибша і небезпечніша, ніж фізична, тому потребує якомога швидшого відпрацювання.

Не нашкодь

Першими свідками новини про вагітність стають близькі люди жінки, які часто можуть поранити необдуманими судженнями та діями. Незапланована вагітність — це момент слабкості та вразливості жінки, тому важливо добирати слова і навіть інтонації у розмові з нею. Психологиня каже, що не існує якихось дієвих фраз, які здатні ефективно допомогти жінці, але можна дотримуватися комунікаційних правил, аби не завдати шкоди.

Чого не варто казати, аби уникнути зайвих травм:

• утримайтеся від оцінки ситуації: «ти ще надто молода/стара для материнства» або «навіщо тобі третя (п’ята, десята тощо) дитина», «а як же кар’єра/навчання» тощо — речі, які вас не стосуються, і проживаються кожною людиною по-різному;

• не знецінюйте: «колись іще народиш» — це не про прийняття;

• залиште при собі поради, як краще вчинити;

• не варто казати: «я тебе розумію», навіть якщо ви пережили щось подібне — ви пережили своє.

Що може підтримати та допомогти:

• поважайте людину, яка довірила вам інформацію про свою вагітність чи її переривання;

• будьте поряд, якщо у вас про це попросили;

• слухайте;

• запропонуйте допомогу, яку в змозі надати.

Втрачена вагітність

Трапляється, що вагітність не вдається зберегти через обставини, які від жінки не залежать. Медичний медіаресурс INgenius повідомляє, що приблизно 10–15 на 100 вагітностей (10–15%) закінчуються викиднем .

«Є різні етапи переривання вагітності. Трагедія може статися на 8 і 28 тижні з різних причин. Інтенсивність переживань втрати буде різною, але неминучою. З такими пацієнтами обов’язково працюють психологи. Необхідно зазначити, переривання вагітності — це поодинокі випадки, що трапляються як виняток», — розповідає директор Луцького пологового будинку, лікар-акушер вищої категорії Сергій Сябрук.

Медик упевнений, що кожен лікар певного фаху, як то хірург, пульмонолог, гінеколог, повинен мати базові знання з психології і елементарну людську емпатію. Адже невтішну інформацію жінці можна повідомити по-різному — сухо та протокольно, або м’яко та обережно.

«Ми постійно говоримо з персоналом пологового будинку щодо етики спілкування з пацієнтками та їхніми сім’ями, працюємо над тим, щоб уникати образливих чи навіть неоднозначних висловів. Лікар повинен не лише блискуче виконувати свою роботу, а й уміти правильно комунікувати з пацієнтами. Вагітна жінка часто буває вразливою», — каже керівник.

У випадку переривання вагітності на різних її етапах, в пологах чи післяпологовий період — це не завдати додаткової травматизації. Підтримка рідних чи партнера може стати важливим фактором в психологічній допомозі. У луцькому пологовому будинку дозволяють залишитися в палаті з пацієнткою родичам чи партнеру.

«Ми намагаємося дати максимальний спокій жінці, якій треба оговтатися від втрати: палату в тихішій частині відділення, дозволяємо покинути стаціонар раніше, якщо на це є запит і дозволяють медичні показники», — пояснює лікар.

Що радить психолог

Психотерапевтка, клінічна психологиня Оксана Касіян, яка працює з пацієнтками, що перебувають на стаціонарному лікуванні луцького пологового будинку, розповідає, що процес переживання втрати — складний і тривалий, тому вимагає обережного і неквапливого підходу в терапії. Він полягає у поступовому вивільненні негативних емоцій.

Зі слів експертки, жінка сама мусить пережити цей процес. Психолог може лише допомогти в цьому.

«Горювання — це складний процес, до кінця не вивчений. Кожна мама горює по-своєму: хтось замикається в собі, хтось — мусить всьому світові розказати, хтось — плаче місяць, а потім все це затихає. У цьому процесі важливо не сказати чогось банального, образливого, дати можливість піти потокові горя», — пояснює психотерапевтка.

Лікарі з різних відділень пологового будинку часто звертаються по психологічну допомогу для пацієнток, аби жінки не застрягали в травматичному досвіді. Оскільки нова вагітність може підняти непропрацьовану проблему знову або поглибити стрес аж до депресивних станів.

Психотерапевтка каже, що часто жінка сама відчуває, що її зцілює в переживанні втрати: це може бути улюблена робота, хобі, подорожі, або навпаки — бажання побути наодинці з собою. Головне, аби жінка розуміла — життя продовжується і все, що вона робить для свого відновлення — правильно.

Часто в пориві допомогти близьке оточення може завдати ненавмисної шкоди жінці. Аби цього не сталося, краще уникати надто активних дій:

• не намагатися розговорити насильно, не надокучати;

• активно слухати жінку, якщо вона вирішила поділитися переживаннями: не відвертатися, не позіхати, дивитися у вічі;

• не поспішайте з відповідями, порадами, допомогою — мовчки слухати іноді корисніше.

Контакти безплатної психологічної підтримки:

• ГО «Шлях до надії» для підтримки вагітних, що опинилися в кризовій ситуації: +38 095 502 5215
  або +38 096 502 5215;

• Центр життєстійкості FOX HOUSE: +38 093 880 6909,
  адреса: м. Луцьк, вул. Винниченка, буд. 67.

• «Психологічний штаб» при управлінні соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Луцької міської ради: +38 0 800 400 332;

• Телефон довіри Міжнародної гуманітарної організації «Людина в біді» (People in Need):
  +38 0 800 210 160;

• Всеукраїнська цілодобова лінія запобігання самогубствам Lifeline Ukraine: 73-33;

• Лінія Національної психологічної асоціації, що працює в рамках Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?»:
  +38 0 800 10 01 02 (10:00-20:00 щодня, дзвінки безплатні);

• Телеграм-канал Служби турботи про психічне здоров’я благодійного фонду «Право на захист».