Як обрати психотерапевта і не натрапити на профана
Медична психологиня розповіла, як знайти свого психотерапевта та що робити на психотерапевтичній сесії.
Ментальне здоров’я потребує підтримки, як і здоров’я фізичне. Коли вперше виникає потреба звернутися по фахову допомогу, може виникнути багато питань. Щоб не розгубитися, який саме спеціаліст нам потрібен і як його вибрати серед численних пропозицій, ми звернулися за інструкцією до медичної психологині, гештальт-терапевтки, співзасновниці психологічного хабу OPORA Олени Дудкевич.
Хто вам потрібен?
Психолог, психотерапевт та психіатр — це окремі компетенції. Опираючись на свої симптоми, можна самотужки визначити, хто саме вам допоможе.
Тривале порушення сну, важка фобія, яка заважає жити, значний рівень тривоги, з якою неможливо впоратися, слухові чи зорові галюцинації — це приводи звернутися до психіатра.
Якщо ж є проблеми, які впливають на якість життя: пригнічений настрій, втрата енергійності, втома, людина не може збагнути своє призначення, як побудувати стосунки з близькими, то із цим допоможе психолог чи психотерапевт. Важливо, щоб людина потрапила до будь-кого з цих спеціалістів, а вони скерують її відповідно до запитів та методів допомоги.
Як шукати свого?
Олена Дудкевич вважає, що для пошуку потрібного спеціаліста годяться будь-які інформаційні канали: рекомендації знайомих, друзів сарафанне радіо, пошук на онлайн-платформах, де зареєстровані спеціалісти. Хорошим майданчиком є і соцмережі, адже багато експертів ведуть свої сторінки.
Сьогодні важко обрати для себе фахового спеціаліста через засилля псевдоекспертів у цій галузі: психоастрологів, астропсихологів, тарологів-психологів. Особисто я би починала з формування запиту і схилилась до вибору фахівця, який спирається в роботі на науковий підхід, а не езотеричний.
Олена Дудкевич
медична психологиня
Зазвичай у самопрезентації спеціаліст акцентує на тому, з якими темами він працює. Наприклад, допоможе вам зрозуміти свої емоції, покращити стосунки в сім’ї, на роботі, подолати страхи і тривожність, пережити втрати і кризи тощо. Можна звірити свій запит із цим переліком і тим самим полегшити свій вибір.
При виборі також варто враховувати вартість послуги. Консультація психолога чи психотерапевта у Луцьку коштує від 800 до 3000 гривень за годину.
Запитайте у психолога дипломи
Коли ви з’ясували для себе попередні пункти, психологиня радить обирати фахівця, який викликатиме симпатію:
Ця людина має бути для вас, як мінімум, приємна, бо ви будете відкривати їй свої потаємні сторони душі. Вона має викликати у вас довіру
Важливо для формування довіри розуміти, яка у спеціаліста базова психологічна освіта. Її підтвердженням є: диплом державного зразка. Ви можете знайти цю інформацію в інтернеті або запитати напряму.
У психотерапевта має бути спеціальна психотерапевтична підготовка. Поцікавтеся, чи користується цей спеціаліст послугами колег — відвідує свого психотерапевта, чи він працює під супервізією, тобто чи дотримується він базових принципів надання психологічної допомоги та чи сам розвивається.
«Коли ви збираєтеся до психолога чи психотерапевта, було б добре домовитися про першу ознайомчу сесію, де, крім питань про освіту, досвід і спеціалізацію, треба запитати, до якої професійної спільноти він належить. Це питання абсолютно нормальне для людини, яка вважає себе професіоналом і дотримується етичних принципів роботи. Спеціалістів навіть надихає, що клієнти «ростуть», дбають про себе, не соромляться ставити запитання, які можуть їх убезпечити. Нам приємно ділитися цією інформацію, що ми пройшли такий рівень підготовки, належимо до тієї чи іншої спільноти», — радить психологиня.
Психологічні гурти
Професійні спільноти покликані не лише дбати про розвиток своїх членів, а й захищати і терапевта, і клієнта. Найпоширенішими в Україні є:
Національна психологічна асоціація,
Українська психологічна асоціація,
Національна асоціація гештальт-терапевтів України,
Українська спілка психотерапевтів тощо.
При таких асоціаціях працюють етичні та конфліктні комісії. Якщо під час клієнт-терапевтичної роботи виникли якісь непорозуміння або конфлікти, то клієнт має право звертатися до цієї асоціації, і етична комісія розбирає цю проблему.
Якщо спеціаліст насправді порушив етичні чи професійні норми в роботі, його можуть навіть позбавити членства і надати розголосу цій ситуації. Буває, що й терапевта необхідно захищати від переслідувань клієнта.
«Щоб стати членом такої асоціації, необхідно виконати певний ряд вимог: пройти відповідну підготовку, мати певну кількість годин особистої терапії та годин роботи під супервізією, постійно брати участь у наукових конференціях, інтенсивах. А це означає, що роботу такого спеціаліста точно бачили колеги, і що такий фахівець постійно розвивається. Тому членство у професійній спільноті — це не лише запорука професійності спеціаліста, а й певного роду захищеність для клієнта», — пояснює експертка.
До речі, у Луцьку також існує професійна спільнота психотерапевтів, які практикують гештальт-підхід, — психологічний хаб OPORA.
Покрокова інструкція запису до психолога
Тепер, коли ви вже обрали спеціаліста (-стку) для роботи, слушними будуть поради щодо перших сеансів: :
дайте собі час поспостерігати за психологом: погортайте його соцмережі, почитайте, що він постить і розповідає про себе;
напишіть у месенджер психологу чи психотерапевту, якого ви обрали, про ваше бажання записатися на сесію. Здебільшого спеціалісти не відволікаються під час прийому на дзвінки та смс. У вільний час психолог дасть відповіді по телефону на всі питання і зорієнтує щодо графіка;
якщо ви обрали фахівця з іншого міста чи країни, ви працюватимете онлайн. Така терапія ефективна, як і робота офлайн. І все ж, якщо ви живете зі своїм психологом в одному місті, і він веде очний прийом, не варто уникати «живої» зустрічі. Якщо у вас є спротив працювати наживо, поділіться цим з фахівцем. Такий симптом може бути початком великої роботи;
на першій сесії ви будете домовлятися про правила роботи, так званий сеттінг: про час, місце, оплату, переноси, запізнення тощо. Це такий усний контракт, який ви обумовлюєте, і на який потім опираєтеся в роботі. Він про відповідальність з обох сторін. Після цього починається психологічна робота;
зустріч з психологом чи психотерапевтом — це звичайний людський контакт, знайомство, під час якого спеціаліст з’ясовує ваш запит і пропонує свою стратегію його вирішення. Якщо ви самі не готові одразу розповідати про себе, психолог розпитає, що він хотів би дізнатися, аби зрозуміти глибше, з якою проблемою ви прийшли, і чим він може бути корисним;
кабінет психолога — це звичайна кімната з кріслом або диванчиком, на який ви можете сісти. Як правило, це приємне та безпечне місце, де люди часто відкриваються, плачуть. Тому в кожному кабінеті буде коробка із серветками, вода. Там немає кушетки, на яку лягає клієнт. Кушетку використовують лише психоаналітики;
найважливіше у терапії — психотерапевтичний альянс. Це коли ви говорите, і у вас є повне відчуття, що людина, яка навпроти, вас чує, розуміє і говорить або запитує щось таке, від чого ваші рамки чи уявлення про проблему розширюються, ви починаєте бачити і розуміти більше. Якщо з першого разу контакт не склався з психологом — це нормально. Іноді, щоб знайти «свого» спеціаліста, доведеться зробити кілька спроб.
«Червоні прапорці»
Існують певні ситуації, які мають вас насторожити під час роботи з психологом чи психотерапевтом, каже Олена Дудкевич.
Такими червоними прапорцями є:
якщо психотерапевт дуже неясно розповідає про свою освіту та рівень підготовки, каже, що будь-якої освіти достатньо, і посилається в роботі виключно на свій життєвий досвід;
психолог порушує межі конфіденційності, розповідаючи вашу історію третім особам або оприлюднює кейс у соцмережах без вашого дозволу, навіть якщо не вказує вашого імені;
якщо психолог просить у вас про будь-яку послугу приватного характеру, навіть якщо це вам нічого не коштує;
пропонує зустрітися поза кабінетом для обговорення питань вашої терапії;
схиляє вас до сумнівних авторських методик, дієвість яких ніде і ніким не досліджена і не підтверджена;
радіє вашим подарункам і всіляко заохочує вас проявляти до нього прихильність у вигляді вдячних відгуків у соцмережах тощо;
працюючи з вами в індивідуальній терапії, запрошує в інші свої проєкти — терапевтичні групи, навчальні заходи тощо;
ініціює або підтримує ініціативу з вашого боку будувати будь-які стосунки, які виходять за межі клієнт-терапевтичних;
відмовляється пояснити свої психотерапевтичні інтервенції;
дає прямі рекомендації, як вам краще діяти: розлучатись, звільнятись, переїжджати тощо;
бере в роботу родичів, знайомих, вас і вашу маму (за винятком, якщо ви не прийшли на парну терапію, щоб, наприклад, налагодити спілкування), тобто хронічно змішує контексти;
на ваш намір завершити терапію, починає чинити спротив і переконувати, що вам ще рано і всіляко намагається утримати вас.
Ви можете відмовитися від співпраці з психологом на будь-якому етапі. Навіть якщо просто відчуваєте, що не готові далі рухатися, або не можете сплачувати за терапію. Однак про свій намір варто сказати фахівцеві й обговорити це рішення. Недарма психотерапевти ще на початку роботи, коли озвучують умови терапії, говорять про завершальну сесію. Адже стосунки, в тому числі клієнт-терапевтичні, корисно завершувати, а не обривати.
Своєю чергою психолог також може припинити співпрацю. Це можливо за умов грубого і систематичного порушення сеттінгу (домовленостей, які були на початку взаємодії) з боку клієнта. Або ж тоді, коли у клієнта виник запит, з яким спеціаліст не працює. У такому випадку психолог, як правило, скеровує клієнта до іншого фахівця.
«Буває, що люди приходять на консультацію і починають плакати, щойно переступили поріг. Я підтримую і трішки жартую, що плакати — це нормально. Природою передбачено два шляхи, якими емоції виходять із тіла — сміх і сльози. Кажу, що тут таке плакальне місце. Після цього, зазвичай, напруга спадає і стає легше. Людина людину ранить і людина людину лікує», — каже психологиня.