Вийти з дому — це виклик. Як людям на колісних кріслах дістатися до укриття

Минуло три роки з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, але в Луцьку досі не всі укриття доступні для людей з інвалідністю. Попри ремонти та виділені на це кошти, проблема безбар’єрного доступу залишається і несе загрозу для життя під час повітряних тривог.

Укриття не для всіх

Наймасштабніший обстріл Луцька відбувся в ніч на 6 червня. Внаслідок ракетно-дронових ударів пошкоджені понад 400 житлових приміщень, а під завалами 9-поверхового будинку загинули двоє людей, ще 30 постраждало.

Ці події змусили знову заговорити про доступність укриттів, зокрема для людей з інвалідністю.

Загалом у Луцькій територіальній громаді наразі проживає 419 людей, які пересуваються на колісних кріслах, кажуть у департаменті соцполітики міськради.

Більшість сховищ для них непридатні: відсутні пандуси, підіймачі, сходи — надто високі, а тамбури — вузькі.

Дискримінація — коли доступу немає

Керівник ГО «Автомобільний клуб інвалідів „Поршень Волині“» Валентин Шабунін у 2007 році потрапив в аварію і відтоді користується колісним кріслом. Через сім років він відкрив майстерню в Луцьку, де переобладнує автомобілі на ручне керування.

Живе у багатоповерхівці без укриття. Найближче доступне для нього — підземний паркінг ТРЦ «Порт-Сіті».

На його думку, Луцьк залишається бар’єрним містом приблизно на 90%. Наприклад, щоб потрапити до міськради, треба долати високі сходи. А це неможливо без сторонньої допомоги.

У будинку, де він мешкає, Валентин Шабунін встановив стаціонарний пандус. Для цього збирав підписи мешканців будинку.

«Зараз людей з інвалідністю не меншає, їх більшає. Їм потрібна адаптація у соціумі, вільний доступ до міста, медицини, до чого людина хоче. Зараз роблять входи так, що в кафе зайти не можна. Це як називається? Дискримінація», — каже він.

Коли найбільший бар’єр — байдужість

Про схожі проблеми розповідає і Олексій Сундієв — заслужений майстер спорту України з фехтування, працює тренером у Волинській обласній дитячо-юнацькій спортивній школі людей з інвалідністю. У 1996 році він отримав складну травму шийного відділу хребта після невдалого пірнання у воду. Відтоді почав користуватися колісним кріслом і щодня стикатися з перешкодами: сходи в під’їзді, відсутність пандусів, недоступні укриття.

Після реабілітації Олексій думав, чим би він ще міг займатися. Була ідея про плавання, але басейн у Луцьку був недоступний для людей з інвалідністю. У 2001 році директор «Інваспорту» Володимир Гащин запропонував спробувати себе у фехтуванні на колісних кріслах. Постійні тренування дали результат.

Зараз Олексій тренує спортсменів, які здобувають нагороди в Україні та на світовому рівні. У березні цього року в Італії його підопічна Марія Іванчик стала золотою призеркою Кубка світу — 2025 з парафехтування.

Коли Олексій Сундієв повертається додому, йому хтось має допомогти, щоб «подолати» 9 сходинок. Зазвичай звертається за допомогою до сусідів. За його словами, пандус тут є не допоміжний, бо дуже великий кут і по ньому нереально виїхати. Єдине рішення — електропідіймач.

Багатоповерхівка Сундієва, де проживає ще двоє людей на колісних кріслах, укриття не має.

Та й зазвичай сховища розташовані у підвалах, куди людина з інвалідністю не зможе потрапити без допомоги. У новобудовах та на паркуваннях торгових центрів доступ є. Натомість у старих будинках облаштувати пандус часто фізично неможливо.

Олексій Сундієв, коли їздив у Європу на змагання, зізнається, що не відчував себе людиною на колісному кріслі:

Я не пам’ятаю випадків, щоб я там просив когось допомогти мені кудись заїхати: в магазин, вокзал, спортзал чи ще десь. Забуваєш, що ти на візку. Ти самостійний, заїхав у трамвай, не треба нікого, щоб тебе підіймали. Там все зроблено для людей.

На думку чоловіка, щоб Луцьк став справді доступним, треба, щоб забудовники дотримувалися чинних будівельних норм і перед введенням об’єктів в експлуатацію люди з інвалідністю брали участь у перевірці.

«Зараз багато наших захисників та захисниць повернуться з війни, і, на жаль, дехто з них опиниться у важкому становищі. Ми маємо потурбуватися про їхній комфорт та зробити все можливе, щоб вони почували себе захищеними та потрібними. Маємо бути готові до змін світогляду, аби наше середовище стало комфортним для кожної людини, незалежно від її особливостей», — наголосив він.

Олексій додав, що гарний приклад безбар’єрного доступу є у розважальному центрі «Промінь», коли на ліфті можна спуститися на нульовий поверх та піднятися, куди треба.

Нова програма безбар’єрності залишилась ідеєю

У Луцькій міській раді нещодавно пробували ухвалити програму, яка мала б забезпечити доступність житла для людей з інвалідністю. Але цей проєкт не підтримали.

За словами депутатки Луцькради та представниці громадянського руху «Свідомі» Алли Надточій, програма передбачала аудит потреб, підрахунок кошторису, моніторинг потреби у пандусах та підіймачах, визначення відповідальних за їх обслуговування. Планували якісно зібрати інформацію, де проживають люди з інвалідністю та проаналізувати їхні потреби. Оскільки програму депутати не прийняли, документа немає у публічному доступі.

У Луцьку є програма «Громада без бар’єрів» на 2024–2026 роки, мета якої — створити безперешкодне середовище в Луцьку. Натомість внести зміни до цієї програми навесні 2025 року пропонувала депутатка Луцькради Алла Надточій.

У коментарі вона розповіла, що перш ніж встановлювати пандуси чи підіймачі, варто проаналізувати, де насамперед треба це потрібно робити, а також врахувати їх обслуговування. Для реалізації ініціативи потрібно зібрати інформацію про проживання людей з інвалідністю та їхні потреби. Також зміни передбачали можливість відшкодування коштів з міського бюджету людям, які встановили пандуси за власні гроші. Але цю пропозицію не підтримав депутатський корпус.

У Львові схожа програма діє вже тривалий час. Наприклад, у 2024 році у місті встановили 55 підіймачів та 45 пандусів. Цього року Львівська міськрада передбачила 27 млн гривень на облаштування цих конструкцій, а Кабмін виділив на облаштування безбар՚єрного маршруту 250 млн гривень. Однак, у Львові є схожа проблема, як і у Луцьку, з доступом до укриттів, адже не всі сховища облаштовані для людей з інвалідністю.

Чому укриття досі недоступні для всіх

Мінрозвитку громад та територій України у 2024 році обстежили 4 540 об’єктів на Волині щодо безбар’єрності. Найгіршою виявилася ситуація зі сховищами, де 97% об’єктів мали перешкоди.

В Україні існують державні будівельні норми, що встановлюють вимоги до проєктування та будівництва укриттів цивільного захисту (сховищ, протирадіаційних укриттів тощо). Зміни до них затвердили у серпні 2023 року.

У ДБН прописано, що в укриттях захисних споруд чи у житлових будинках необхідно передбачати вільний простір (зону) для людей з інвалідністю, а також мають бути інформаційні вказівники про це.

Експерт з питань містобудування, аналітик громадської ініціативи «Голка» Георгій Могильний зазначив, що наразі немає зобов’язання приводити наявні укриття у відповідність до нових норм, що з’явились два роки тому. Вимоги ДБН застосовуються лише під час нового будівництва, реконструкції або, за можливості, під час капітального ремонту.

Експерт каже, що в Україні могли ухвалити закон, який нарешті зробив би обов’язковим будівництво укриттів майже в усіх нових об’єктах. У Верховній Раді був зареєстрований законопроєкт, однак 4 червня його не підтримали.

Водночас у чинному законі «Про регулювання містобудівної діяльності» йдеться, що у проєктній документації на будівництво обов’язково має бути розділ про цивільний захист. У ньому може передбачатись облаштування укриттів або багатофункціональних споруд.

Міська рада жодного разу не поцікавилась, що потрібно зробити

Голова ОСББ «Кравчука, 24» Дмитро Омелянчук у березні цього року звернувся до Луцької міськради з проханням встановити зручний пандус в укриття для людей з інвалідністю. Лист надіслав після перевірки рятувальників, які вказали на низку зауважень. Наприклад, не було вказівної таблички про сховище, а саме балансоутримувач має її встановити. В укритті не було місць для сидіння та умов для доступу людей з інвалідністю. Однак відповіді від мерії не було.

Мешканці будинку своїми силами встановили в укритті протипожежні двері, провели водопостачання, поставили туалет, лавочки та занесли теплі пледи.

Через вузький вхід до підвалу мешканці не знають, як саме облаштувати пандус. Дмитро Омелянчук розповів, що не у всіх підвалах багатоповерхівок є технічна можливість їх встановити — для цього має бути достатньо простору.«Від початку повномасштабної війни міська рада жодного разу не поцікавилась, що потрібно зробити або в чому допомогти, які є можливі варіанти виділення коштів на облаштування укриття», — розповідає Омелянчук.

Якщо ОСББ порушення не усуне за певний термін, то ДСНС попередили про штрафи.

Цей підвал належить до найпростішого укриття. Однак інформації про наявність укриття немає на онлайн-карті захисних споруд м. Луцька.

«Не для галочки», — мер Луцька про пандуси

Луцький міський голова Ігор Поліщук розповів, що передусім у Луцьку ремонтують укриття, які в найгіршому стані.

«Пандуси мають будуватися лише відповідно до державних будівельних норм. Тому, що якщо вони збудовані не у відповідності, якщо не дотриманий кут нахилу, ширина цього пандуса, він буде просто нефункціональний. Для галочки ці пандуси не потрібні», — прокоментував мер.

Поліщук додав, що у Луцьку ще не було випадків, коли штрафували за необлаштований пандус до укриття. Він визнає, що проблема у старих багатоповерхівках очевидна:

Є будинки, в яких просто технічно неможливо облаштувати пандус, бо сходова клітка настільки вузька, що пандус займе фактично всю ширину. Для людей не буде можливості підійматися. Тому тут треба підходити індивідуально. У нас багато будинків, які збудовані в різні періоди, мають різну ширину та кут нахилу сходової клітки.

На думку мера, якщо немає можливості в старому будинку зробити пандус і ширший вхід, треба прибудовувати зовнішній ліфт.

«Така практика є у декількох будинках в Луцьку, зокрема, у Старому місті на вулиці Братковського, Привокзальному районі, здається, є такий зовнішній ліфт. Але це великі кошти і не завжди є технічна можливість цей зовнішній ліфт прибудувати. Треба підходити індивідуально і залучати спеціалістів», — підсумував він.

Старі будинки — нові виклики

Проєктна менеджерка ГО Fight For Right Карина Грицюк підтверджує, що вузький вхід до укриття — характерна проблема для багатоповерхівок, збудованих у 70–80 роках, коли про доступність не думали зовсім.

Аби зробити їх такими, фахівчиня радить:

• облаштувати пандус або підіймач;

• облаштувати вхідні двері без порогів або з мінімальним порогом;

• розмістити лавки;

• поставити місця для сидіння та лежання;

• подбати про доступну вбиральню;

• зробити маркування евакуаційних виходів.

А також порадитися з організаціями людей з інвалідністю. Наприклад, Fight For Right має досвід в облаштуванні доступних укриттів у житлових будинках, зазначила Грицюк.

«Встановлення ліфта в укриття може бути ефективним, якщо немає іншого доступу для людей з інвалідністю. Але це дорого, потребує резервного живлення, дозволів та регулярного обслуговування. У більшості випадків краще розглянути підіймач або пандус, якщо це можливо», — додала вона.

Які є укриття для людей з інвалідністю

Загалом на Волині, згідно з даними ДСНС, нараховується понад 2 300 укриттів, із них лише 69 пристосовані для людей на колісних кріслах, в Луцьку таких — 22.

У місті функціонує онлайн-карта сховищ, доступна на офіційному сайті, а також інтерактивна карта захисних споруд Волинської області, які можна шукати на сайті. Є інтерактивна карта захисних споруд Волинської області. Крім того, знайти укриття можна через онлайн-карту в Дії. Ще є онлайн-карта укриттів від ДСНС. Тому з декількох варіантів можна обрати для себе найзручніший.

Також у ДСНС повідомили, що завдяки дообладнанню підвальних приміщень у 2025 році на Волині з’явилося 11 укриттів. Це тому, що їх вдалось привести у належний протипожежний і санітарний стан.

Кафе з підвалами залишаються бар’єрними

У Луцьку в деяких закладах громадського харчування є підземелля, які можуть слугувати укриттями. Однак більшість таких закладів бар’єрна.

Юрист Віталій Гусак розповів, що за загальним правилом, кафе та ресторани зобов’язані забезпечити розумне пристосування та доступність своїх приміщень для людей з інвалідністю, зокрема й тих, хто пересувається на колісних кріслах. Сучасні будівельні норми передбачають безперешкодний доступ для людей з інвалідністю. Наприклад, якщо приміщення у підвалі є основним чи це єдиний зал, то доступність має бути обов’язково.

Наскільки доступний Луцьк: погляд експерта

У травні цього року на безбар’єрність перевіряли Луцький ЦНАП. Перевіряв архітектор, фахівець з доступності, співзасновник студії універсального дизайну ORFO Полад Халілов.

«Щодо доступності Луцька загалом — ситуація поступово покращується, але ще є низка викликів. Проблемними залишаються старі будівлі без відповідної адаптації чи розумних пристосувань, відсутність понижених бордюрів на переходах або правильно спроєктованих пандусів вхідних груп закладів громадського харчування та малого бізнесу. За результатами обстеження підготували технічний звіт, в якому зафіксовані виявлені бар’єри та надані конкретні рекомендації щодо їх усунення.

На думку Полада Халілова, для Луцька важливо не лише будувати пандуси, а й формувати культуру інклюзивного простору, де людина з інвалідністю не має будувати маршрути «в обхід».

Грошей на нові укриття немає

За інформацією Волинської ОВА, у державному бюджеті на 2025 рік не передбачені субвенції області на облаштування, ремонт та будівництво нових укриттів. Така ж ситуація була і минулого року.

Місцева влада сама шукає, де взяти гроші на сховища. Наприклад, з місцевих бюджетів у 2025 році на ремонт укриттів, реставрацію, разом із пристосуванням для людей з інвалідністю, передбачили близько 180 мільйонів гривень.

Нардеп Ігор Гузь, який є заступником голови комітету Верховної Ради з питань державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, розповів у коментарі, що є кілька причин, чому одні області отримали кошти на будівництво нових укриттів, а інші ні.

«Перша — розподіл коштів часто залежить від класифікації зон ризику, і Волинь не всюди вважається пріоритетною. Друга — активність місцевої влади у підготовці проєктної документації. Де є чіткі заявки і якісні проєкти — там більше шансів на фінансування», — прокоментував Ігор Гузь.

Закриті укриття та відсутність покарання

Упродовж 2022–2025 років у поліції Волині отримали 23 звернення громадян щодо відсутності вільного доступу до укриттів. У поліції за цей період кримінальні провадження за такими фактами не розпочинали, досудові розслідування не здійснювалися, рішення про скерування до суду не приймалися.

Як розповів юрист Віталій Гусак, за незабезпечення безперешкодного доступу громадян до сховищ передбачений штраф 1700–3400 грн. Це передбачено ч. 1. статті 175-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). За це несуть відповідальність керівники підприємств, установ та організацій, на балансі яких перебуває укриття.

Віталій Гусак уточнив, що за зачинені укриття відповідають керівники тих підприємств, установ та організацій, яким вони належать.

Кримінальна відповідальність передбачена, якщо під час повітряної тривоги не було доступу до укриття й загинула людина, або ж через це хтось отримав поранення (середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження). За статтею 270-2 Кримінального кодексу України (КК України) передбачено покарання позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Якщо укриття зачинене — потрібно звертатися до поліції, місцевої влади або ДСНС.

Питання з доступом до укриттів для людей на колісних кріслах треба вирішувати. Має бути план дій і реальна підтримка з боку влади. Є успішний досвід подолання бар’єрності за кордоном, тож залишається впровадити зміни та їх проконтролювати. Ціна зволікання — не гроші, а людські життя.