Повернути дитинство без тривог. Репортаж із «Успіх Camp» на березі Світязя

Станіславу — 16. Світловолосий худорлявий юнак у чорній сорочці, джинсах та окулярах, за якими не видно погляду. Народився й виріс на Чернігівщині. Після школи поїхав у Київ — вступив в оптико-механічний коледж Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вивчає електронні комунікації, приладобудування та радіотехніку. Після навчання працює в «Сільпо» й веде телеграм-канали про футбол.

У липні у нього канікули, а ще — відпустка. Її він проводить у таборі «Успіх Camp» на березі Світязя.

Станіслав приїхав на Волинь через благодійний фонд «Діти героїв», який допомагає дітям, які втратили одного або обох батьків через війну.

Встигнути

Хлопець — завжди усміхнений, балакучий, активний. Увесь час у компанії інших дітей, в русі. Перший у конкурсах, змаганнях, квестах. Після табору, каже, планує поїхати в село до бабусі й дідуся у Ніжинському районі, а потім повертатись у Київ — працювати.

«Тут у мене зʼявилося багато знайомих — хлопців і дівчат. Сьогодні будемо знімати пародію на кіно. Будемо її показувати, а потім — дискотека. Найбільше мені подобається тут купатися. 200 метрів пройшли, а води досі по пояс! Повернулися, пограли у волейбол…» — розповідає, як минають його дні.

У столиці на нього чекає відкладене доросле життя. А поки — біжить фотографувати рожевий захід сонця над плесом Світязя на цифрову «мильницю» й танцювати на дискотеці.

Ще стільки треба встигнути, поки не скінчилось літо! Вхопити за хвіст дитинство, яке усміхнулось йому на тиждень.

Що таке «Успіх Camp»

«Успіх Сamp» — проєкт освітнього простору з Луцька «Мій успіх». Його засновниця Катерина Сагайдачна, відома також як Міс Кейт, починала як репетиторка з англійської та німецької мов. Вже понад 10 років вона очолює «Мій успіх», 8 з яких організовує літні табори в Україні й за кордоном. Під орудою освітянки — майже 20 викладачів, які весь рік викладають дітям іноземні мови, допомагають покращувати знання зі шкільних предметів та готуватися до іспитів. А влітку саме вони стають лідерами та спільно формують програму на всіх таборах.

Міс Кейт розповідає, що перший кемп відбувся у 2018 році. Тоді 18 вихованців простору в супроводі Катерини, її чоловіка та фотографа поїхали до Берліна. Потім були тижневі поїздки до Відня, Будапешта й Праги. Діти практикували іноземні мови, дізнавалися про освіту й життя за кордоном.

Катерина Сагайдачна ділиться, що спочатку створювала ці табори насамперед для своїх доньок, бо хотіла подарувати їм цікаве й насичене дитинство. Через любов, яку вона вкладала в цю справу, охочих до поїздок ставало все більше й більше.

Коли у 2020 році через пандемію ковіду закрили кордони, команда організувала перший табір на Волині — на березі озера Світязь. Спочатку «Успіх Camp» був лише для учнів «Мій успіх». Та з часом почали доєднуватись «друзі, сусіди, родичі» учасників. Табір став відкритим для всіх.

Відчути любов

Із початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Катерина Сайдачна розпочала працювати з дітьми, чиї батьки загинули, захищаючи Батьківщину. У 2025-му спільно з Департаментом з питань ветеранської політики Луцької міської ради вони організували літні канікули для майже 150 дітей.

А цього року «Успіх Сamp» прийняв дітей, чиї батьки загинули на війні, із Харківщини, Чернігівщини, Дніпропетровщини, Житомирщини та інших областей України. Допоміг у цьому благодійний фонд «Діти Героїв», який знайшов родини та організував участь дітей. А також міжнародна бізнес-спільнота Board у Валенсії, яка зібрала кошти на цей відпочинок.

— Це наш внесок у те, щоб діти відчували любов, наповненість, щастя, незалежно від життєвих обставин. Для нас важливо дати їм тиждень щасливого дитинства у волинських лісах, де вони не чують повітряних тривог. Лише купаються, вчаться і просто дружать, — коментує Катерина Сагайдачна.

Цього літа «Успіх Camp» уже побував в Італії, провів перші дві зміни на Світязі в липні. Наступний дитячий табір запланований на серпень: з 10 по 16 число. За словами засновниці, на ці серпневі тижні ще залишилося кілька вільних місць.

…Їдемо у кемп 15 липня. Хочемо на день зануритися у звичне табірне життя. На березі Світязя у двоповерхових будинках розмістилося 110 дітей різного віку. Вони поділені на команди по 10–13 учасників, кожна з яких має свого лідера. Команда дорослих — колектив простору «Мій успіх». Міс Кейт знає всіх особисто й впевнена у їхньому професіоналізмі та любові до дітей. У таборі також є медпрацівниця та тренерка з плавання, яка відповідає за спортивну частину кемпу.

Увесь час на місці й міс Кейт. Каже, переважно спілкується з батьками: відписує у чатах, що з їхніми дітьми все гаразд. Вона також дає уроки успіху під час табору й просто проводить час із вихованцями.

— Із лідерами ми інколи жартуємо, що телефони треба забирати не у дітей, а у батьків. Щоб і вони відпустку мали, — сміється міс Кейт.

В «Успіх Camp» діють чіткі правила. Одне з головних — обмеження на гаджети. Діти відпочивають без екранів, а мобільними телефонами користуються лише в індивідуальний час, щоб зателефонувати батькам.

— Будь-який успішний проєкт має правила. У нас вони для того, щоб усім було комфортно комунікувати, щоб був результат. Багато дітей та батьків сприймають слово «дисципліна» як щось негативне, але ж від дисципліни залежить, чи досягнеш ти успіху в будь-якій сфері, — коментує Катерина Сагайдачна.

Я відправляю дитину до «Успіх Camp», якщо хочу, щоб…

Формуючи програму табору, команда «Успіх Camp» думає насамперед про те, щоб дітям було цікаво. Розумове навантаження балансувало з фізичним, а діти мали змогу проявляти себе й розвивати свої таланти. Та головне — щоб вони спілкувалися, вчилися знаходити спільну мову з іншими, дружили.

Ми попросили Катерину Сагайдачну продовжити речення: «Я відправляю свою дитину до табору, якщо я хочу, щоб…» — і ось що отримали:

• щоб вона проводила більше часу з друзями й менше — у телефоні;

• щоб у неї були заняття з англійської мови, математики й логіки;

• щоб вона стала вдячною, доброзичливою й змогла розкрити свої таланти;

• щоб вона стала самостійнішою й відповідальнішою;

• щоб у мене був тиждень відпустки і я теж відпочила;

• щоб у неї був новий досвід і гарні враження від літніх канікул;

• щоб у неї був хоча б тиждень мирного дитинства.

Та головне — наголошує — щоб у табір хотіли їхати самі діти, а не робили це за бажанням батьків. Віковий діапазон учасників — від шести до шістнадцяти років. Та важливіше відштовхуватись від стану дитини й готовності мам і тат її відпустити.

Червона доріжка й «Оскар»

Середа, 15 липня, 10:00. Учасники табору вже прокинулися, зробили руханку, поснідали й розбрелися по альтанках на території відпочинкового комплексу, який орендують для «Успіх Camp». На вході до кожної висить табличка з назвою команди: «Міньйони», «Верховна Рада», «Потужно», «Веселка» тощо. Скрізь гамір: діти наввипередки сиплють ідеями фільмів.

Тема дня й головне завдання для них сьогодні — зняти короткий римейк відомого кіно, мультика, шоу або пісні.

З однієї альтанки звучить пісня Селін Діон «My Heart Will Go On». Чути голоси: «Давайте „Титанік“! Візьмемо катамаран! Дімо, ти будеш Джеком!». З іншої долітає: «Будемо знімати „Гаррі Поттера“, зробимо плащі зі сміттєвих мішків!», «Може, стрибнемо на мітлах з балкона? Ні?», «Елвіс і бурундуки!», «Андрію, я не вірю своїм окулярам, це ти?».

А потім групки на деякий час затихають — починаються уроки: англійська, логіка, хімія. Одні з пробірками й листочками з найближчого дерева добувають на столі витяжку хлорофілу. Інші розбирають кіно англійською мовою: «Horror, comedy, drama, soap opera», — перелічують діти. «What is a soap opera?» — запитує в них лідерка. «Мильна!» — відповідають хором. «Мелодрама», — м’яко спрямовує вона їх і запитує далі: «Sci-Fi, cartoon, detective, thriller — what else?».

Після уроків — винагорода: привозять світязькі пончики й кукурудзу, які замовляють спеціально для учасників табору.

В Івана сьогодні день народження. Йому — 12. На честь свята хлопцеві подарували сертифікат на пончики. Він обирає два і йде з ними на гойдалку. Хлопець тихий і соромʼязливий, але відкритий до розмови. Приїхав аж із Кривого Рогу — там живе й навчається. Каже, спочатку не дуже хотів їхати, бо вдома залишилися друзі.

«Але тут класно. Тут море-е-е! — ділиться іменинник. — Класні двоповерхові будиночки. Подобається англійська і спорт. Та й усе».

На запитання, які в нього плани на літо, відповідає: «Купити квіти для мами».

Зі щоками в цукровій пудрі й синіми від чорниць усмішками діти біжать переодягатися. Час іти на озеро й пляж. Це — улюблена частина дня для багатьох. Вони купаються в теплій спокійній воді, будують замки й тунелі з піску, грають у волейбол, бігають і плескаються вдосталь.

Затим усі збираються на обід, після якого у своїх командах знімають та монтують короткометражки. Хтось бере на себе роль режисера, хтось — сценариста чи монтажера, інші стають акторами. Діти ходять у костюмах та образах.

Ось дівчинка з чорними намальованими вусами й бровами та з накладним круглим животом вигукує: «Я — Степан Гіга! Щоб на зубок мені знали: „Цей сон, цей сооон!“».

Після зйомок — квест і вечеря. А коли починає заходити сонце, на площі комплексу зʼявляються червона доріжка й екран — час дивитися кіно. Лідери визначають переможців і командам вручають «оскари» — золотисті статуетки. Діти виголошують промови-подяки й аплодують одне одному.

На завершення дня виконують бельгійський танець: стають парами у велике коло й рухаються під музику. Кожні кілька секунд діти «передають» партнерів далі по ланцюжку й підхоплюють нових, що йдуть за ними. Так танцюють, аж поки коло не замкнеться. Цей танець став традицією всіх змін «Успіх Camp». Учасники полюбили його за можливість взаємодії — хоч і короткого, але справжнього контакту з тими, хто поряд.

Після танцюють «Струмочок» — усі стають парами один за одним і підіймають зчеплені руки вгору, утворюючи довгий «тунель». Людина без пари пробігає тунель з кінця, обирає собі будь-кого й стає з ним на самому початку ряду. Той, у кого забрали пару, стає новим ведучим: іде в кінець тунелю і так само біжить всередину шукати собі когось.

Дітей захоплюють ці танці. На фоні рожевого смерку, спокійного плеса Світязя й жовтих ліхтарів вони стрибають, спілкуються, бігають. Забуваються. А над головами — тільки високі сосни, молодий місяць і тихі зорі.