Люди схожі на інопланетян, будинки — на пароплави, а Луцьк — наче у кіно

Надворі грудень 2024 року. Стрункий чоловік у військовій формі пильно дивиться у відображення полірованої скульптури «Зерно» з нержавіючої сталі, що у центрі Луцька на перетині вулиць Лесі Українки та Кривий Вал. Він робить крок назад і фотографує побачене.

Це Віктор Голіков — луцький фотограф та військовий. Від початку своєї служби у жовтні 2023 року він знімає на воєнну тематику. Під час нетривалої реабілітації в Луцьку працював над фотопроєктом «Портал Зерна» разом із відеографом Олександром Солов’єм, арткураторкою Русланою Порицькою та менеджеркою проєкту Тетяною Зубрик. Результат роботи команда покаже незабаром у Центрі розвитку креативних індустрій «Або Або»  .

Митець протягом майже двох тижнів фіксував життя та обличчя Луцька у спокої — незвичній тепер для нього реальності. Він прагнув відчути та передати через світлини ритм рідного міста в різну пору доби, вловити образи, що на дзеркальній поверхні «Зерна» є тінями, привидами, живописними мотивами плинності чи завмирання.

«Я просто дивився відображення і шукав, що я там можу цікавого побачити. Мене так засмоктало, що я, мабуть, на годину випав з реальності. Занурився в такі портали всередині себе з якимись новими енергіями. Побачив те, чого не очікував, дістав фотоапарат, почав фотографувати. І понеслось», — пояснює творчий процес Віктор Голіков.

Цей проєкт — це історія суб’єктивного сприйняття світу навколо себе. Митець прагнув відобразити зв’язок безлічі деталей міста, яке живе по-своєму: перехожих, пташок, хмар, будівель — всього навколо.

«Місто — це живий організм. „Зерно“ — величезна губка, яка в себе вбирає енергію людей, зокрема й мою. Ця скульптура, наче портал, який, абсорбуючи інформацію, видає несподіваний результат — змінені постаті, нові образи», — розповідає Віктор.

Проєкт складається з двох частин. На першому етапі митець знімав випадкові миті повсякденного життя Луцька — авто, перехожих, сніг, відблиски світла на дзеркальній поверхні «Зерна».

Другий етап — це взаємодії митця та людей. Фотограф обирав моделей нативно — не шукав в персонажах певних особливостей в зовнішності, більше орієнтувався на тих, кому пропозиція сфотографуватись буде психологічно комфортною.

«Мені було цікаво поспілкуватися з іноземцями. Я їх зачепив за портрет, поговорили про „Зерно“, а закінчилось тим, що ми про війну спілкувались весь цей час. Ще одна жінка, яку фотографував, знала і про „Алгоритм дій“, про „Фронтеру“, і про „Гармидер“, хоча живе в Києві. Дуже толерантним показав себе Луцьк. Це цікаве соціальне дослідження. Суть перформансу — кожен результат є приводом для роздумів. Якщо ніхто не дозволив би зняти жодного кадру — це теж було б показовим результатом», — розповідає фотограф.

Особлива оптика «Зерна» створює несподівані зображення — лінії викривлені, образи максимально небуквальні: будівлі нагадують пароплави, випадковий відблиск ліхтаря — Святу Трійцю, люди схожі на інопланетян, а небо над усім цим дійством — тривожне, наче в серіалі «Stranger Things» . Фотограф каже, Луцьк на світлинах подібний на Нью-Йорк у сутінках. Фото нагадують концептуальний живопис, у якому кожна деталь несе новий сенс і набуває різних тлумачень.

Попередній слайд

Наступний слайд

«На традиційному фото можна якось себе налаштувати, щоб мати кращий вигляд. На знімках у відображення скульптури ти — безсилий: момент створить з тебе щось інше. Люди ще не дуже усвідомлюють, що їх ніхто не впізнає на цих фотографіях», — пояснює арткураторка проєкту Руслана Порицька.

Процес знімання паралельно фіксує на відео Олександр Соловей. З цих кадрів він створить відеоінсталяцію тривалістю 3—5 хв, яка буде експонована на презентації.

Музичною основою стане трек, який вбере звуки та ритми Луцька із наявних архівів, звуки із життя Віктора Голікова як митця, фотографа та військового. Автор треку — саунд-дизайнер Євген Манн.

9 лютого відбудеться фінальна частина проєкту в локації «Або Або». Експозиція складатиметься з декількох частин:

• рухома композиція з 20 фотополотен, розміщених вздовж цегляних стін;

• відеоінсталяція зі звуковим супроводом, тривалістю п’ять хвилин, що увімкнена на повторі, проєктується на стелю;

• відеоролик, який демонструє процес дослідження та моменти взаємодії з людьми;

• варіофото , на якому реальне зображення під іншим кутом показує трансформоване відображення в «Зерні». Абстрактний силует, за задумом автора, є внутрішнім портретом людини;

• великий пазл, що нагадує дитячу гру «П’ятнашки»: 15 фрагментів-пазлів однієї фотокомпозиції, в якому кожна деталь — як окремий образ. Відвідувачі зможуть скласти картину на свій розсуд, а потім звіритися з оригіналом.

«Зерно» це той ретранслятор, який дозволяє побачити щось інше. Але і я стаю тим же ретранслятором — секунда, у яку я ловлю ракурс і роблю кадр, створює той унікальний момент поєднання мене, міста і скульптури.

Віктор Голіков,
фотограф, військовий.

Фотограф ділиться, що в його військовому житті момент має вирішальне значення, часто він життєво важливий. Відображення в дзеркальній скульптурі таке ж слизьке: мить — і образ уже змінився, силует в об’єктиві інший.

«У Луцьку дуже швидкий такий час. Не знаю, може, це вікове, але мені страшно від цієї швидкості. Я нічого не встигаю. Лише на фотографії можна зловити плинний, перетікаючий момент», — розмірковує митець.

Результат роботи здивував навіть самого фотографа: «Зерно» трансформувало бачення міста, війна — змінила сенси. Проєкт став своєрідною втечею від дійсності, яку час від часу потребує чи не кожен з нас, щоб на мить абстрагуватися, відволіктися і мати сили жити далі.

Коли:

9 лютого, 16:00–21:00.

Де:

Центр розвитку креативних індустрій «Або Або»,
вул. Лесі Українки, 52.

Участь — безоплатна, але потрібно зареєструватися.