На Поліссі стартувало найбільше в Україні відновлення боліт у заповідниках

Проєкт вартістю 1,6 млн доларів фінансує британська організація Arcadia, а основний етап робіт мають завершити до кінця 2026 року. Кампанія з «Відновлення болотних угідь Полісся» є частиною «Дикого Полісся», регіонального проєкту міжнародної програми Endangered Landscapes & Seascapes Programme».

Головне завдання, за даними Франкфуртського зоологічного товариства, — повернути болотам воду, яку в минулому столітті забрали осушення, меліорація та господарська діяльність.

Де реалізують проєкт

Загальна площа проєкту становить близько 20 тисяч гектарів або приблизно 28 тисяч футбольних полів. Після завершення робіт науковці ще десять років спостерігатимуть, як відновлюються екосистеми.

Роботи ведуть на трьох територіях. Дві з них, болота Сира Погоня та Сомине, розташовані в Рівненському природному заповіднику. Третя, заплава річки Уж, належить Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику. Двадцять тисяч гектарів, про які йдеться, — це загальний масштаб ініціативи, а не площа кожної ділянки окремо.

Чому болота втрачають воду

Болото тримається на воді, яка стоїть у торфі й ґрунті майже на поверхні. Поки цей баланс не порушений, торфовище працює як величезна губка. У середині 20 століття на Поліссі цю губку почали осушувати: землі були потрібні під поля, нові території, видобуток торфу та господарську інфраструктуру. Для цього прокладали розгалужені мережі меліоративних каналів. Канали працювали як дренаж і постійно відводили воду з боліт, і вона йшла з них самопливом, без жодного контролю.

Згодом до осушення додалася ще й шкода від видобутку бурштину. Через це знизився рівень ґрунтових вод, торфовища почали пересихати, а разом із ними слабшали й сусідні екосистеми. Тому проблема не обмежується окремими болотами: порушений водний баланс зачіпає значно більші території.

Болота накопичують і природно очищують прісну воду, живлять малі річки та зберігають підземні води. Зволожені торфовища значно рідше займаються, а отже, зменшується ризик великих торфових пожеж, які надзвичайно важко гасити. Це також середовище існування багатьох видів птахів, рослин і тварин.

Є й кліматичний аспект. Здорові торфовища накопичують вуглець, а осушені, навпаки, виділяють парникові гази. Окрім цього, болота Полісся є природною перешкодою для техніки та військ.

Які зміни передбачає проєкт

Фахівці не створюють штучних водойм — вони відновлюють природний режим. На старих осушувальних каналах будують земляні перемички, які сповільнюють відтік води. Спеціальні дерев’яні затвори дають змогу регулювати її рівень, а водоперепускні споруди допомагають розподіляти воду між ділянками. Паралельно гідрологи вимірюють рівень підземних вод і дивляться, чи працює відновлення. Завдання полягає в тому, щоб вода перестала безконтрольно витікати через стару дренажну систему.

За даними Міністерства економіки та довкілля, на болоті Сомине вже облаштували сім земляних перемичок. Також встановили 17 автоматичних датчиків рівня підземних вод і створили 30 дослідних ділянок для спостереження за екосистемами.

На Сирій Погоні планують побудувати дві водоперепускні споруди, десять земляних перемичок і дванадцять дерев’яних шандорних затворів. На Соминому готують встановлення трьох дерев’яних затворів.

Текст: Данило Міхно.