Як вплести минуле, яке болить, у публічний простір міст

У меморіальних пам’ятках, яких у воєнні часи стає все більше, важлива терапевтична функція — відвідувач простору повинен вийти з цього місця з почуттям вдячності, а не депресією.

Так вважають польські архітектори Марцін Марашек та Мацей Кауфман, які днями були в Луцьку на дискусії «Як в руїнах віднайти майбутнє?» . Вони спеціалізуються на побудові саме таких комплексів у містах.

Залишитися місцем для життя

Архітектори вважають, що кожен громадський простір з історичним смисловим навантаженням має залишатись місцем для життя. Пам’ять повинна органічно вплітатися у повсякдення.

У Луцьку місць, що зберігають болюче минуле, вдосталь. Але з ними, особливо у радянський період, не поводилися з належною пошаною. Наприклад, нищили старі кладовища, заливали асфальтом місця трагедій, як то площу поруч Луцької тюрми, де у червні 1941 року органи НКВС розстріляли понад 2 тисячі в’язнів, чимало з яких політичні.

«Кожен історичний конфлікт потребує особливого вираження. Після Першої світової війни значна частина пам’ятників була фігуративною, надзвичайно реалістичною. Друга світова війна жахнула людей ще більше — виникла потреба нових форм, аби виразити біль і вшанувати пам’ять про полеглих», — розповідає архітектор Мацей Кауфман.

Трагедії мають свої обличчя

Експерти кажуть, що неможливо уникнути індивідуальних проявів скорботи у вигляді емоційних гіперреалістичних пам’ятників чи меморіальних дощок.

Тому влада повинна делікатно піклуватися про те, який вигляд матимуть споруди у публічних просторах. Зокрема, проводячи громадські конкурси проєктів, але не встановлювати свої правила, не нав’язувати жодних стандартів.

Травму неможливо узагальнити, вона — дуже індивідуальна. Конкретні людські історії, зібрані разом, дозволяють із різних позиції подивитися на великий національний досвід переживання. Глобальний національний пам’ятник потрібен і з політичного та історичного погляду, але він малоефективний для конкретних людей, які пережили цю трагедію.

Марцін Марашек
архітектор

У Польщі експерти спільно з бюро ландшафтної архітектури topoScape створили проєкт Парку акції «Буря», облаштований на схилах кургану Варшавського повстання .

Територія наповнена опціями для різних потреб відвідувачів: сімейного дозвілля, прогулянок із домашніми тваринами, поєднує елементи відпочинку та пізнання історії та екосистем.

«Кожен пам’ятник втілює травму народу. Це спосіб сказати про свій біль і знайти зцілення таким чином. Напевно, найкраще закарбувати історію, поєднуючи музейно-меморіальну частину та природу, яка здатна сполучати наративи вічного життя та вшанування пам’яті. Громадський парк — це вдалий приклад для цього», — каже Марцін Марашек.