Нова культура води

Здавалось би: з крана тече вода, що тут такого? Це ж норма у 21 столітті. Але так здається, тільки якщо не бачив іншого.

Моя сестра із Мирнограда, Покровський район. Ніяк не могли вмовити її виїхати. Люди тримаються за домівки до останнього. Але одного дня таки наважилась на евакуацію: коли в кранах зникла вода.

Тетяна Куба
інженер-консультантка у сфері управління водними ресурсами

«Вода — це життя» — більше не метафоричний вислів. В Україні у 21 столітті це знову проста формула виживання. Пов’язана з війною, з кліматичними аномаліями, з багаторічним недбалим ставленням до цього ресурсу. І те, чи буде завтра вільний доступ до води у кожному регіоні України, залежить від того, як у кожному з них будуть ставитися до споживання та організації використання водних ресурсів.

У межах транскордонної програми Interreg NEXT Польща–Україна відбулася масштабна навчальна сесія за участю міжнародних партнерів, представників водоканалів, органів місцевого самоврядування та провідних експертів у галузі водного господарства. Головний висновок заходу: збереження водних ресурсів потребує системного інтегрованого підходу — від впровадження жорстких директив Європейського Союзу на державному рівні до кардинальної зміни щоденних побутових звичок кожного українця.

Вода не має кордонів

Водні ресурси не знають адміністративних чи державних кордонів. Річка, яка бере початок в одній області чи країні, забезпечує питною водою громади за сотні кілометрів нижче за течією.

У європейському водному праві ключовим принципом є саме басейновий принцип управління (зокрема, Водної рамкової директиви ЄС 2000/60/ЄС). Також європейські підходи вимагають переходу від оцінки окремих скидів до оцінки загального екологічного та хімічного стану всього водного масиву. Для України, яка прямує до членства в ЄС, це означає дотримання цих принципів.

Прикладом комплексного підходу до водних проблем є проєкт WATER у межах програми Interreg NEXT Польща–Україна. Навколо спільної мети — збереження довкілля та захисту спільних водних ресурсів — об’єдналися одразу п’ять регіонів українсько-польського прикордоння: Волинська, Рівненська, Закарпатська та Тернопільська області разом із Люблінським воєводством. Екологічні виклики не зважають на адміністративні чи державні кордони, а їхнє стале вирішення можливе лише через транскордонну співпрацю.

Що означає «басейнове мислення» у побуті?

• Кожна крапля у вашому домі й навіть далека річка — пов’язані. Все, що потрапляє в злив, дощову каналізацію чи ґрунт поруч із домом, через підземні горизонти або струмки опиниться у річковому басейні.

• Природна рослинність на берегах річок та водойм виконує роль фільтру, який утримує змив бруду і добрив. Тому важливо зберігати прибережні зони, не засмічувати, не розорювати і не забудовувати.

• Замість суцільного асфальтування чи викладення щільною плиткою подвір’я обирайте решітчасті матеріали, які дозволяють дощовій воді вільно просочуватися в ґрунт і поповнювати підземні водоносні горизонти. Залишайте більше відкритої землі та зелені — не закопуйте все в асфальт чи плитку, це допоможе зберегти природний водний баланс, зменшити ризик затоплень під час злив та запобігти перегріванню території в спеку.

Воду можна використовувати двічі

Знищення Каховської ГЕС та руйнування інфраструктури внаслідок бойових дій показали, наскільки вразливою є наша система водопостачання. Проте дефіцит води відчувається і в порівняно безпечних регіонах через зміну клімату та обміління річок. Європейські стандарти закликають до жорсткої водоефективності, обліку та впровадження принципів повторного використання води.

Очищені стічні води в ЄС активно використовуються для технічних потреб, іригації та в промисловості. В Україні поки невисока готовність сприймати таке ресурсозберігаюче рішення, воно потребує переосмислення і додаткових пояснень.

Як кожен може економити воду?

• Встановити сучасні лічильники і сантехніку. Втрати через несправний бачок туалету можуть становити до 200 л води на добу. Використовуйте аератори на змішувачах (насадки на носику крана, що змішують воду з повітрям, зменшують витрату води та роблять струмінь м’якшим) та дворежимні кнопки змиву (мала кнопка активує половинний злив близько 3 л води, а велика кнопка запускає повний злив від 6 до 9 л води).

• Практикуйте повторне використання води у побуті. Наприклад, після миття овочів і фруктів воду можна не виливати, а використати для поливання вазонів чи городу.

• Раціонально використовуйте пральні та посудомийні машини, при повному завантаженні та на еко-режимі.

• Якщо живете у приватному секторі — збирайте дощову воду. Це безкоштовна м’яка вода, яка є хорошою альтернативою дорогим запасам питної артезіанської води.

Фосфати, мікропластик, медикаменти — нові вороги води

За європейськими нормами, якість води оцінюється за принципом «найгіршого показника»: якщо з десятка параметрів дев’ять є ідеальними, а один перевищує норму — весь водний об’єкт вважається незадовільним.

Сьогодні особливу загрозу становлять нові забруднювачі:

• Фосфати. Містяться у побутовій хімії, спричиняють масове «цвітіння» водойм, виснажують кисень і вбивають рибу.

• Нітрати. Потрапляють через надмірне використання сільськогосподарських добрив та вигрібні ями, викликаючи важкі отруєння.

• Фармацевтичні препарати та мікропластик. Залишки ліків та найдрібніші частки пластику не вловлюються застарілими радянськими очисними спорудами та потрапляють у питну воду.

Хімічна гігієна оселі збереже воду:

• Використовуйте пральні порошки, таблетки для посудомийок та засоби для миття без фосфатів та фосфонатів. Звертайте увагу на еко-маркування.

• Не викидайте ліки в унітаз чи раковину. Протерміновані медикаменти є хімічно активними речовинами. Віддавайте їх у спеціалізовані пункти утилізації або викидайте виключно із сухими твердими побутовими відходами (попередньо герметично запакувавши).

• Контролюйте стан септиків та вигрібних ям у приватному секторі. Вигрібні ями мають бути абсолютно герметичними, щоб не отруювати нітратами сусідні криниці та підземні горизонти. Вчасно замовляйте асенізаторські послуги.

• Мінімізуйте використання одноразового пластику. Обирайте одяг з натуральних тканин та відмовтеся від пластикового посуду, аби зменшити потрапляння мікропластику у стічні води.

Адаптація до нового клімату

Зміна клімату проявляється у двох крайнощах: тривалих посухах та раптових катастрофічних паводках. Традиційний радянський підхід — запруджувати, спрямляти русла та закопувати річки в бетон — довів свою згубність.

Сучасні європейські підходи вимагають впровадження природоорієнтованих рішень:

• Відновлення природного бігу річок та їхніх за заплав.

• Збереження та відновлення водно-болотних угідь, які працюють як природні губки (затримують надлишок води під час повеней і віддають її під час посухи).

• Озеленення міських територій та створення дощових садів (понижені ділянки з вологолюбними рослинами, які затримують дощовий стік і очищують його).

• Відмова від спалювання листя і сухостою. Це знищує верхній родючий шар ґрунту, який утримує вологу, та призводить до швидкого висихання підземних джерел.

• Підтримка розчищення малих джерел. Перегородження кустарними дамбами струмків та малих річок руйнує природну течію, без якої водойма перетвориться на затхле болото.

Якісна вода = електрика + очищення + відшкодування збитків природі

Перехід України на європейські стандарти водокористування потребує величезних інвестицій та зміни законодавчої бази. Згідно з оновленими директивами ЄС, навіть у населених пунктах від 1 000 мешканців має бути організоване централізоване та якісне водовідведення. Це вимагає від органів місцевого самоврядування розробки стратегій, інвестиційних паспортів та залучення коштів.

«Під час переговорного процесу щодо вступу в ЄС оцінюється не лише відповідність законодавства вимогам ЄС, а й спроможність держави забезпечити його практичне виконання. Тобто ми маємо виконувати всі вимоги. Проєкти водозабірних споруд, очисних споруд, дамб, водопровідно-каналізаційних мереж мають розроблятися з урахуванням екологічних цілей, актуальних в Європейському Союзі. І, відповідно, залучення європейського фінансування потребує належних обґрунтованих заходів. Ми маємо розуміти, які виклики перед нами є сьогодні і які можуть бути надалі, і планувати свої дії відповідно до європейських директив. Йдеться про повені, посухи, забруднення води, пошкодження водної інфраструктури внаслідок воєнних дій», — розповів Олег Бакуновський, експерт у галузі водопостачання та водовідведення WaterNet.

Виклики для водної безпеки України сьогодні чималі. Обстріли, руйнування критичної інфраструктури та знеструмлення водоканалів поставили під загрозу доступ до питної води у багатьох регіонах. Значна частина джерел водопостачання та водозаборів опинилася в умовній «червоній зоні» — території високого ризику забруднення та пошкоджень.

Окремим викликом для західних та центральних областей стало масове переміщення населення, що спричинило різке зростання навантаження на місцеві мережі водопостачання та очисні споруди, які часто не були розраховані на таку кількість споживачів.

У таких умовах відновлення та модернізація водної інфраструктури мають відбуватися не за старими зразками, а з урахуванням сучасних вимог безпеки: впровадженням альтернативних джерел живлення, захищених водозаборів та гнучких систем резервування, здатних витримувати критичні навантаження.

Та якими б не були стандарти, що їх візьметься впроваджувати Україна, важливо розуміти: жодне рішення не спрацює, якщо населення не змінить ставлення до водних послуг. Економічно обґрунтовані тарифи повинні враховувати не лише витрати на електроенергію та реагенти, а й екологічну складову — відшкодування збитків довкіллю та інвестиції в модернізацію очисних споруд. І це ніколи не буде дешево.

Тому, враховуючи розміри тарифів, потрібні для збереження питної води, українці повинні розуміти, що в першу чергу необхідно змінювати щоденні звички споживання води.

*

Текст підготовлено на основі виступів та дискусій під час тренінгу «Стале управління водними ресурсами, модернізація інфраструктури та кліматична адаптація», що відбувся у Луцьку 4 вересня. Зокрема:

• «Водна політика та стандарти ЄС — ключові принципи Водної рамкової директиви та сучасні пріоритети ЄС у водному секторі»: Олег Бакуновський, експерт у галузі водопостачання та водовідведення WaterNet.

• «Інтегроване управління водними ресурсами (IWRM) — управління водою на рівні річкових басейнів, баланс потреб громад, економіки та екосистем»: Оксана Нечипор, кандидатка технічних наук у галузі водопостачання та водовідведення.

• «Кліматична адаптація та водна стійкість — реагування на посухи, паводки, дефіцит води, екстремальні погодні явища та інші кліматичні ризики»: Христина Терновецька, експертка у сфері управління водними ресурсами.

• «Європейські підходи для України — які стандарти та практики ЄС мають враховуватися під час відновлення й модернізації водної інфраструктури українських громад»: Тетяна Куба, інженер-консультантка у сфері управління водними ресурсами та модернізації об’єктів водопостачання.

Попередній слайд

Наступний слайд