Луцький слід Сергія Тимошенка у розвитку архітектури міста

400 церков та будівель по всьому світу — від Донеччини до Каліфорнії. Автором цих творінь є архітектор Сергій Тимошенко, відомий як розробник українського архітектурного модерну початку 20 ст. Цей стиль має виразні риси поєднання української традиції будівництва хат та бароко.

Зараз у Луцьку є вулиця, названа на честь Сергія Тимошенка . Знаходиться вона у центральній частині Луцька, починається біля меморіалу й тягнеться вгору до головного корпусу Волинського національного університету. Проте далеко не всі лучани знають про внесок Тимошенка в архітектурний розвиток міста.

Восени 2025 року у світ вийшла лімітована кількість примірників книги «Сергій Тимошенко. Повернення». Спільними зусиллями дослідники з Харкова, Києва, Луцька, Львова, Рівного та Сум розкрили життєвий шлях і масштабність творчої спадщини архітектора в Україні та за кордоном. Книга-альбом є своєрідною даниною пам’яті Сергію Тимошенку, ім’я якого надовго було викреслене з вітчизняної історії.

20 листопада відбулася презентація книги у Луцькому бізнес-просторі, де один з авторів та дослідник історії Луцька Олександр Котис розповів містянам про роботу над виданням та напрацювання Сергія Тимошенка за життя.

misto.media прочитали книгу та дізналися, що варто знати про волинський епізод у житті архітектора та його найпомітніші будівлі у Луцьку.

Слід архітектора на Волині

Сергій Тимошенко народився у 1881 році та походив з села Базилівка, що на Сумщині. Освіту здобув у Петербурзі, працював інженером на залізниці різних міст на території України, зокрема й у Ковелі на Волині. Паралельно проєктував будинки та розвивав український національний стиль в архітектурі у Харкові, Львові та на Донеччині.

У 1930 році із чеського міста Подебради, де Тимошенко викладав архітектуру в Українській господарській академії, Сергій разом з дружиною переїхав до Луцька. Окрім архітектури, чоловік займався організаційною діяльністю. Він входив у керівні органи ключових міських організацій, які рухали українське культурне життя. Був членом Товариства ім. Петра Могили, Товариства ім. Лесі Українки, яке займалося підтримкою Луцької української гімназії. Тимошенко був головою Української парламентської репрезентації в польському парламенті у Варшаві. А також деякий час був головою Волинського українського об’єднання, проурядової політичної партії, створеної за підтримки Генрика Юзевського .

Окрім державної та громадської роботи, Тимошенко мав приватну архітектурну практику і робив проєкти будинків на замовлення лучан. Жив та творив він у будинку на теперішній вулиці Сергія Тимошенка, 16. Те, чи спроєктував він цей будинок самотужки, точних відомостей немає.

Дев’ять років життя у Луцьку стали тим етапом у кар’єрі Тимошенка, впродовж якого було створено понад 40 житлових будинків під впливом концепцій європейського модернізму. Окрім цього, архітектор відомий модернізованими проєктами церков — автор підкреслював зв’язок з архетипом сільської хати, від якої бере початок кожен український храм.

Найвидатніші проєкти церков, які збереглися, — це церква Святого Йоана Хрестителя у селі Прилуцьке (1934 р.), церква Покрови Пресвятої Богородиці в селі Бронники на Рівненщині (1928 р.) та церква Різдва Пресвятої Богородиці в селі Ясининичі у Рівненській області.

У період початку Другої світової війни для Сергія Тимошенка наступили скрутні часи. Він вимушено переїжджає з Луцька через радянську владу, а згодом опиняється у США. Там він проєктує ще кілька церков та споруд для української громади у Канаді, Аргентині, Парагваї та США. Помер архітектор від серцевого нападу у невеличкому містечку Пало-Альто в Каліфорнії.

Офіцерська колонія

У 1930 роках у Луцьку запланували збудувати новий міський район для військових польської армії — офіцерську колонію. Будівництвом займалося військове відомство разом з Міністерством громадських робіт Другої Речі Посполитої.

Проєктування колонії припало на розквіт модернізму у Луцьку. Тому архітектори креслили більшість будівель офіцерського містечка саме у такому стилі. Кілька будинків спроєктував і сам Сергій Тимошенко.

Один з найяскравіших, який зберігся до нашого часу без перебудов, — це міська вілла військового лікаря Мар’яна Кубашевського, яка розташована на вулиці Червоної Калини, 7. Побудована вона була у 1934 році.

Вілла складається з комбінації простих та зрозумілих форм. Креслення цього будинку вирізнялися серед інших тим, що Тимошенко подав вигляд споруди у тривимірному зображенні, коли в той час більшість малювали лише «пласкі» креслення фасадів.

Будівля мала продумане планування: спальні, загальна кімната-їдальня, кабінет, кімната «пані» будинку, кухня та санітарно-гігієнічні приміщення на другому поверсі. Модерністичний образ будинку підкреслював високий соціальний статус мешканців і рівень комфорту проживання.

Архітектура вулиць міжвоєнного Луцька

Банкова  вважалася престижною вулицею у 1930 роках. Тут розташовувалося кілька громадських організацій, до прикладу, Клуб робітничої інтелігенції, який концентрував значну частину громадського життя, та Дім польських товариств.

У цьому районі селилася переважно заможна інтелігенція. Багаті лучани купували землю у Кронштейнів  та будували там свої садиби, наймаючи різних архітекторів.

У 1936 році одним із таких замовлень став проєкт Сергія Тимошенка — двоповерховий будинок на три квартири для Лідії Лісіциної на Банковій, 2. Будівля вирізнялася сучасним для свого часу плануванням і чіткою геометрією. З боку вулиці її образ формували різні за висотою об’єми: вертикальний блок зі сходами та нижчі житлові частини. У будинку розташувалося дві квартири на першому поверсі та ательє на другому.

Трохи далі вулицею у 1938 році Сергій Тимошенко запроєктував двоповерховий котедж для родини лікарів Галини та Іренея Завідських. Ця будівля, що зараз знаходиться на Степана Бандери, 8, є зразком щільної забудови, характерної для нових кварталів Луцька. Акцентом головного фасаду є балкон на другому поверсі.

Такий же двоповерховий будинок за проєктом Тимошенка у 1936 році було побудовано для родини Северина та Ізабелли Ковальських на вулиці Миколи Мялковського, 6. 

Від забудови Банкової архітектор переходить до ще лаконічніших рішень на вулиці Сергія Тимошенка, 14. Особняк Люції та Юляна Царуків, збудований у 1938 році, вирізнявся стриманою, лаконічною архітектурою з рисами кубізму. Фасади прикрашали простими горизонтальними та вертикальними лініями, нанесеними по тинькуванню. Такий прийом створював ефект чіткої сітки, імітував сучасну на той час конструкцію стін та підкреслював новаторський характер будівель.

Де переглянути всі будівлі Тимошенка?

Сьогодні в Луцьку збереглося 15 будинків, спроєктованих Тимошенком, а також одна, якою він володів. Це дослідження провів історик Олександр Котис на основі документів, збережених у Державному архіві Волинської області.

Всі ці будівлі можна переглянути на інтерактивній карті, де кожна точка клікабельна та містить адресу будинку, сучасні фото і, за наявності, ескізи фасадів із креслень Тимошенка.