Прибрати ґрати. Як змінюється найстаріша луцька бібліотека

У червні 2025 року Волинська обласна наукова бібліотека імені Олени Пчілки святкує 85-річчя. З нагоди ювілею у книгозбірні оновили вестибюль — на місці гардероба тепер простора сучасна рецепція. Залишити верхній одяг можна за стіною поруч.

На ремонт вестибюля виділили 180 тисяч гривень з обласного бюджету. Решта коштів — благодійна допомога, якою оплатили нові меблі.

Інший зміст — нова форма

Призначення книгозбірні змінилось. Читачі приходять сюди не тільки за літературою. Це публічний простір, де збираються учасники дебатного клубу, проводять турнір із робототехніки, відбуваються художні виставки, зустрічі з письменниками, засідання книжкового клубу, бачаться ветерани та вимушені переселенці.

Бібліотека працює і як коворкінг — є безплатний Wi-Fi, комп’ютери. Серед оригінальних послуг бібліотеки — фотосесії для молодят та випускників. Ретро інтер’єр будівлі у стилі модерн — інстаграмне тло світлин.

«Все, що ви бачите довкола, існує тут з 1978 року, відколи книгозбірня працює у цій будівлі. Це стиль модерн, який зараз знову актуальний. Але й тренди потребують періодичного оновлення та актуалізації відповідно до вимог часу. Тут усі деталі мають значення — від кольору стін до зручності крісла й столу. Відвідувачам приємніше перебувати в новому сучасному просторі», — каже бібліотекарка Наталія Хом’як.

Над проєктом оновлення холу працювали урбаністи misto.reboot. Архітектор Славко Корнелюк розповів, завданням команди було зробити простір біля входу більш функціональним та привабливим для відвідувачів різного віку.

Що змінилося:

• перенесли погруддя Олени Пчілки від вхідних дверей до сходів, де природне світло протягом дня вигідно підкреслює скульптуру;

• звільнили простір холу, перемістивши гардероб у кабінети за стіною поряд;

• зробили ремонт та встановили стійку рецепції зі столами. Невдовзі очікуються мобільні каталоги на колесах та зручні крісла. Тут мають розмістити всі технічні засоби для запису користувачів, створення електронного читацького квитка, відеокамеру, комп’ютерну систему, штрихкодувальні машини;

• створили розширену рецепцію, аби розташувати працівників відділу обліку користувачів, які досі працювали у різних кабінетах, в одному місці для зручності комунікації з читачами. Тепер записатися, отримати читацький квиток та усю необхідну інформацію можна одразу, зайшовши в приміщення книгозбірні;

• поряд із рецепцією встановлять інформаційні стенди про діяльність бібліотеки, Олену Пчілку, актуальні видання, календар заходів, інформацію про права вимушених переселенців, військових та ветеранів;

• поставили двомісні дивани;

• додали інклюзивності: спроєктували нижчі столи для зручності користування людей на колісному кріслі.

У плануванні вестибюля архітектори опиралися на досвід організації простору різних бібліотек світу, звідусіль виокремлювали ідеї, які можна використати у луцькому проєкті.

Наприклад, максимально використати природне освітлення книгозбірні: усюди, де падає сонячний промінь, має бути не лише рослина, а й читач у комфортному кріслі.

«Важливий не стільки вигляд приміщення, як його смислова „перепрошивка“: нова обгортка нічого не змінить, якщо залишиться те саме наповнення. Ми намагалися дотриматися балансу естетики й користі простору. Досі родзинкою бібліотеки, на мій погляд, був простір «Мистецький» , а тепер додалася нова рецепція», — пояснює Корнелюк.

На думку урбаніста, потенціал приміщення бібліотеки можна розвивати й далі: «Тут є над чим працювати, маємо багато цікавих ідей».

Не розбібліотечити

Ініціаторка змін у бібліотеці — директорка Наталія Граніч. Понад 20 років вона керувала обласною книгозбірнею для дітей. Згадує, коли у 2022 році прийшла працювати у наукову бібліотеку, найперше вразив гнітючий гардероб.

«Заґратований, захаращений вішаками вестибюль мав похмурий вигляд. Хотіла, щоб люди з порогу потрапляли у відкритий гостинний простір, у якому можна вільно пересуватись й дихати, бачити всю бібліотеку», — згадує керівниця.

Каже, мріяла про комфортну, красиву та доброзичливу локацію, яка надихає, дає енергію, спонукає до розвитку. Бібліотека — це не лише книгосховище, а й мистецький простір.

«Відвідувач не повинен сприймати бібліотеку як місце, де час зупинився в 80-х роках минулого століття. Ми не можемо відставати: книжковий простір повинен бути таким же сучасним, як все навколо. Спілкування з книгою має давати читачу якусь надію. Гадаю, нам вдалося це зробити», — пишається жінка.

У планах — оновити відділ міського абонемента: замінити старі стелажі, поставити білі меблі, диван біля книжкової полиці з вільним доступом до літератури. Відвідувач зможе у приємній атмосфері погортати сторінки, затриматись біля стелажів, спокійно обрати чтиво до душі.

«Ми розширюємо свої можливості. Бібліотека — не тільки видає і приймає літературу, вона відгукується на всі потреби громади, особливо у воєнний час. Ми створюємо ветеранський простір, організовуємо зустрічі з учасниками війни, авторами, які пишуть про війну. Ми стали більш доступними для маломобільних людей: маємо підіймач, інклюзивну рецепцію.

Директорка зауважила, науковій бібліотеці важливо зберегти головне смислове ядро — книгу і тишу навколо неї. Каже, необхідно гармонійно балансувати між науковою роботою і публічним життям бібліотеки та робити це красиво.

«Побут впливає на свідомість. Світле приміщення, хороші меблі, ввічливі працівники формують враження про будь-яке місце. В бібліотеки місія глобальніша — запросити до себе як у храму культури, мистецтва, науки, надихнути на щось небуденне, особливе», — міркує керівниця.