Хаос, який має структуру. Кросфіт у Луцьку та в міському просторі

Його критикують за ризик травм і інтенсивні навантаження, але саме кросфіт дає різноманіття, швидкий прогрес і командний дух. З великою ймовірністю, у вашому спортзалі вже є група людей, які займаються саме так: беруть інвентар вільних ваг і залишають на стіні крейдяні програми.

10 вересня кросфіт стане головним героєм відкритого тренування в межах проєкту «Місто, рухайся!», який організовують misto.media, Urban Vision Lutsk і платформа «Алгоритм дій» за підтримки Департаменту молоді та спорту Луцькради.

Реєструйтеся і приєднуйтесь!

Що таке кросфіт і як він виник

Методика виникла у США в 1990-х роках завдяки колишньому гімнасту Ґрегу Ґласману, який згодом заснував компанію CrossFit Inc. Сьогодні кросфіт практикують близько 5 млн людей у 155 країнах світу, а тренування пропонують понад 14 тисяч залів.

У Луцьку цей напрямок активно розвивають три клуби: LimeFit, Crossbee та Maximus.

Про особливості системи та чи можна адаптувати її під умови майданчика просто неба говоримо із тренером Андрієм Гордіюком  та урбаністкою Аліною Гончаренко.

Спорт трьох модальностей

Андрій Гордіюк прийшов в кросфіт п’ять років тому. Атлету, який звик до розміреного паверліфтингу, спочатку кросфіт здався метушливим.

«Збоку кросфіт здається хаосом. Але коли входиш у тему, розумієш: усе структуровано, є чіткі комплекси й правила. Хаосу немає — він лише в очах того, хто не в темі. У тренування є чіткі межі», — згадує Андрій.

Тренер пояснює, що тренування з кросфіту поєднують три напрямки:

• важка атлетика — усі вправи, де учасник підіймає вільну вагу (гирі, штанги, гантелі, медболи тощо);

• гімнастика — рухи з власним тілом (підтягування, бьорпі, ходьба на руках тощо);

• моноструктура — біг, гребля, велосипед, плавання.

Вправи тренують витривалість, вибухову силу, мобільність, їх поєднують у комплекси, в кожному з яких є 27, 21, 15, 9 повторень.

Різниці у завданнях між жінками та чоловіками немає. Враховують лише адаптацію вправ відповідно до силових показників, підбирають вагу чи інтенсивність під час роботи на велотренажері чи гребному станку.

Ентузіазм, який шкодить

Тренер визнає: травми можливі, якщо гнатися за вагою чи ігнорувати техніку. Особливо це стосується новачків та чоловіків.

«Молодих хлопців часто доводиться стримувати: вони хочуть більше ваги, щоб показати себе. Але саме це й призводить до травм. У кросфіті „чим більше — тим краще“ не працює», — каже Андрій.

Натомість дівчата схильні навпаки себе шкодувати та працювати менш інтенсивно, аніж здатне їхнє тіло. Тому жінок часто треба спонукати робити трішки більше, аніж, як вони вважають, здатен їхній організм.

Своїх підопічних, які приходить на заняття, Андрій запитує передусім про мотивацію, обмеження та травми, а також досвід занять. Якщо спортивного минулого немає, то тренування з кросфіту перші місяці є фактично функціональним тренінгом із власною вагою, аби тіло адаптувалося.

Кросфіт в умовах міста

Класичні заняття з кросфіту зробити просто неба у міському просторі непросто, адже вправи передбачають вільну вагу, великі відкриті площі, ультрапоглинальне покриття, коментує урбаністка та комунікаційниця програми Urban Vision Lutsk Аліна Гончаренко.

Разом з мінімальним мобільним інвентарем — скакалки, медболи, еспандери, рюкзаки з вагою — більшість майданчиків можна перетворити на майданчики для кросфіту. Або ж використовувати ті ресурси, що є, для комплексів без інвентарю.

«Маючи великий бюджет, звісно, можна створити мультиспортивний майданчик зі спеціальним покриттям, зонами для кардіо та мобільності. Такі зони створюються максимально універсальними — для кросфіту, street workout, йоги, фітнесу, з можливістю змагань і масових подій», — пояснює Аліна Гончаренко.

Цей шлях затратний, але виводить кросфіт у міську культуру на рівні постійної інфраструктури. Фахівчиня радить звернути увагу на fitness trail або стежки здоров’я, які досить популярні у міській урбаністиці. Це комплекс простих станцій для тренувань, встановлених уздовж парків чи набережних, які дозволяють робити базові вправи, поєднувати їх з бігом.

Інше рішення — модель The Fitness Court з США. Такі компактні майданчики присвячені виконанню семи базових функціональних вправ і повноцінному тренуванню тіла лише за сім хвилин. Вони побудовані за принципом кругового тренування і легко вписуються в будь-який парк, коментує урбаністка.

«Тренування посеред міста роблять спорт частиною звичного ландшафту. Люди бачать, що інші займаються, це їх надихає, вони приєднуються і надихають інших. Спорт стає не чимось індивідуальним, а елементом міської культури», — пояснює Аліна Гончаренко.