Місце пам’яті і смутку. Як змінять місце спочинку військових Луцької громади
Яким у перспективі має бути останнє місце спочинку військових Луцької громади.
У Луцькій громаді торік провели Всеукраїнський конкурс на визначення кращої концепції його облаштування. Нині на її основі розробляють проєкт.
Без пафосу, а з повагою
Перемогу у згаданому конкурсі здобув авторський колектив у складі Анни Ненько з Нововолинська, Анни Осадчої з Києва та Марії Малікової з Луцька. Друге місце посіла пропозиція концепції Дмитра Улькіна з Києва, а третє — авторського колективу «Дванадва ательє» та Олександра Підлубного зі Львова.
Згідно з протоколом засідання конкурсної комісії, у майбутньому проєкті, який будуть реалізовувати, варто врахувати всі три варіанти концепції, не робити надто помпезне нагромадження каменю і металу й органічно вплести його в теперішнє кладовище. Остаточний проєкт обіцяють представити за кілька місяців.
Уже є планування території й зараз, відповідно до нього, відбуваються поховання.

Варіант концепції облаштування сектору військових поховань від переможця конкурсу. Пропонується облаштувати монумент, сквер, місце під щоглу з державним прапором, площу для урочистих заходів, місце перепочинку. Рендер з конкурсних матеріалів.
Проєкт вже готують
Торік на ці потреби виділили 5 млн грн, але їх так і не використали.
«Зараз пауза виникла суто фінансова. Бо гроші, які планувалися виділити на проєкт, були заморожені, як і всі капітальні видатки», — розповів Веніамін Туз.
Сектор військових поховань, каже архітектор, буде «простим і елегантним».

Пропозиція, яка посіла друге місце. Територія поділена на три зони. Перша — зона урочистих подій, церемоній та заходів, друга — зона поховань із пішохідними доріжками та зеленими насадженнями, третя — це зона поховань навколо майданчика для урочистих заходів з вшанування пам’яті військових з високими званнями та місцевих героїв, чиї заслуги були оцінені вищим командуванням. Рендер з конкурсних матеріалів.
«Ми ніколи не будемо мати бюджетів, щоб городити якісь величезні монументальні споруди. І, може, це й недоречно. А дорогі матеріали потребують подальшого обслуговування, що також коштовно. Ми зробимо все трохи простіше та елегантніше. Для нас певною мірою взірцем є Арлінгтон (військове кладовище у Вашингтоні — авт.), але так, на жаль, не буде поки що», — розповів посадовець.

Автор пропозиції, яка посіла третє місце, пропонує розмістити адмінблок із вбиральнею, господарську зону, колумбарій на 100 секцій, монумент, флагшток. Зона поховань складається з 16 квадратних парцелей. Рендер з конкурсних матеріалів.
Щоб облаштувати Алею військових поховань у Гаразджі, треба великі кошти, наголошує головний архітектор міста. Тож відразу реалізувати проєкт не вдасться. Але, на території вже проводять доброустрій.
«Зараз стоїть завдання розробити доріжки, навколишній доброустрій, щоб там були газони, а не чагарники. Очевидно, що стелу ми зараз робити не будемо», — підсумував він.
Загалом, каже Веніамін Туз, на реалізацію всього проєкту може піти близько двох років.
Досвід Тернополя
У Тернополі створили «український Арлінгтон» — меморіал з однаковими могилами солдатів та офіцерів, цитує Новинарня військовослужбовця Володимира Бірчака.
До питання вшанування памʼяті земляків, які гинуть у війні з Росією, тут підійшли ґрунтовно: вивчили досвід військових поховань світу і розробили проєкт з урахуванням національних і місцевих особливостей.

Фото з фейсбук-сторінки Володимира Бірчака.
Тому поховання всіх полеглих здійснюється на однакових умовах, що передбачає встановлення на могилі пам’ятника у формі обʼємного мальтійського хреста з викарбовним чорно-білим портретом, іменем, прізвищем, позивним та датами народження і смерті.
Всі елементи надмогильної споруди мають виготовляти зі світлого пісковику — місцевого галичанського каменю, а міжряддя могил засаджують ялівцем. На пантеон погодилися усі сім’ї бійців, окрім однієї. Родина добилась арешту ділянки з похованням через суд і тому цей проєкт не можуть реалізувати повною мірою.