Транскордонна співпраця для збереження водних ресурсів. Волинь, Україна, Польща

У Луцьку відбувся транскордонний семінар «WATER: спільні виклики, практичні рішення та нові проєктні можливості», який об’єднав представників українських громад, науковців, фахівців галузі та польських партнерів і став майданчиком для підбиття проміжних підсумків та напрацювання нових ідей. Захід організований у рамках проєкту «Стале управління водними ресурсами: шлях до відродження Західної України та Східної Польщі» Програми «Interreg NEXT Польща — Україна 2021-2027».

Попередній слайд

Наступний слайд

Водна інфраструктура Шацька

Захист унікального природного потенціалу Шацького поозер’я та забезпечення мешканців якісною питною водою — серед ключових пріоритетів міжнародного проєкту WATER. Головним партнером і виконавцем заходів із боку України виступає Департамент ЖКГ та капітального будівництва Волинської ОВА.

Проєкт охоплює два ключові населені пункти Шацької громади — село Пульмо та селище Шацьк. Роботи ведуться за трьома основними напрямками:

• водопровід у с. Пульмо. Передбачене будівництво 6 000 метрів водопровідної мережі та нової станції очищення води. Станом на зараз проєкт виконали на 46%.

• каналізаційна мережа у с. Пульмо. Планується прокласти 8 000 метрів нових мереж із підключенням до існуючих очисних споруд, роботи виконані на 83%.

• реконструкція каналізації у Шацьку. План включає оновлення 3 940 метрів мереж та облаштування регулюючих ємностей. На цьому об’єкті лише розпочаті роботи.

Окрім будівельних робіт проєктом перебачено й інші заходи, спрямовані на обмін досвідом та підвищення кваліфікації фахівців у сфері управління водними ресурсами, моніторингу якості води, інформаційні кампанії для мешканців регіону.

Чим проєкт важливий?

• Понад 1 350 мешканців села Пульмо вперше отримають доступ до якісної та безпечної питної води.

• Близько 310 нових домогосподарств будуть підключені до централізованого водопроводу та каналізації.

• Майже 2 000 жителів Шацька відчують покращення надійності та екологічної безпеки системи водовідведення.

• Головний екологічний результат — мінімізація ризику потрапляння неочищених побутових стоків у ґрунти та озера Шацького регіону, що є критично важливим для збереження рекреаційного потенціалу Волині.

Наразі у планах Волинської ОВА — завершення будівництва в Пульмо, оголошення повторного тендеру по Шацьку та запуск спільної з українськими та польськими партнерами цифрової платформи для моніторингу стану річок, озер та ґрунтових вод регіону.

Water Safety Plan: що це і чому цей план потрібен усім?

Перехід України на європейські стандарти питної води — це не формальні зміни у законах, а турбота про те, що саме тече з нашого крана щодня. Експерт у галузі водопостачання Олег Бакуновський пояснює: замість застарілої радянської системи, коли якість води перевіряли вже «в кінці труби» (і дізнавалися про проблеми тоді, коли люди її вже випили), Україна почала впроваджувати європейські Плани забезпечення безпечності води (Water Safety Plan).

Головна сутність нового підходу — працювати на випередження. Фахівці аналізують увесь шлях, який долає вода — від річки чи свердловини через станції очищення та міські труби аж до внутрішньої мережі у багатоповерхівці. Це дозволяє помітити ризики й поставити захисні бар’єри ще до того, як брудна чи небезпечна вода взагалі потрапить до мережі. Такий підхід робить систему набагато стійкішою до сучасних викликів: аварійних відключень світла, воєнних загроз, спеки чи сезонного цвітіння водойм.

Для звичайних споживачів це означає три конкретні речі: гарантію якісної питної води, зменшення ризиків раптових отруєнь чи аварій та прозорість — люди чітко розумітимуть, який шлях долає вода і як її захищають. Крім того, наявність такого оцінювання ризиків є головною умовою для європейських партнерів і донорів, щоб виділяти грантові кошти на модернізацію українських водоканалів та заміну зношених труб.

Проєкти стають реальністю тільки з даними: як громадам отримати єврогранти на воду

Більшість українських громад мають схожі проблеми у сфері водопостачання та водовідведення: зношені мережі, застаріле обладнання, висока енергозалежність та неналежна якість очищення стічних вод. Проте коли справа доходить до залучення європейських грантів чи державних коштів, гроші отримують не ті, у кого найгірша ситуація, а ті, хто здатний чітко довести свої потреби документами та розрахунками. Інженер-консультант Тетяна Куба наголошує: головна причина того, що масштабні інфраструктурні проєкти зупиняються ще до етапу закупівель чи будівництва, полягає у відсутності підготовчих матеріалів — обстежень, оформленої землі, техніко-економічних обґрунтувань та актуальних кошторисів.

Масштаб цієї проблеми вражає: згідно з зібраними даними в 57 українських громадах, 93% з них не мають розроблених техніко-економічних обґрунтувань, у 82% неоформлені майно та земельні ділянки під об’єктами, а 69% взагалі не зареєстрували свої проєкти у державній цифровій системі відновлення DREAM. Через такі прогалини громади втрачають можливість брати участь у нових державних цільових програмах — таких як «Екостоки» (технічна модернізація очисних споруд) чи «Енерговода» (підвищення енергоефективності та зниження собівартості послуг).

Щоб вийти з цього замкненого кола, громадам пропонують впроваджувати комплексну передінвестиційну діагностику (Diagnostic Due Diligence). Це 4-тижневий процес за єдиною методикою, який дозволяє зібрати реальні дані про технічний стан мереж, розрахувати фінансову спроможність водоканалу та закрити юридичні прогалини. У результаті громада отримує не просто перелік проблем, а чітку дорожню карту на тривалий період із готовістю до залучення коштів. У транскордонній співпраці з Польщею це дає змогу проводити спільні пілотні діагностики, переймати європейський досвід підготовки тендерних закупівель та формувати сильні проєктні заявки для збереження спільних водних ресурсів.

Оцінка ризиків замість «гасіння пожеж»: як обирати найважливіші проєкти

Коли в громадах бракує коштів, а інфраструктурних проблем накопилося забагато, головним завданням стає вибір першочергових дій. Експертка Оксана Нечипор наголошує: замість «реактивної моделі», коли труби латають вже після аварії, громадам необхідно переходити на ризик-орієнтований підхід. Його суть полягає у тому, щоб виявляти загрози ще до того, як вони перетворяться на катастрофу, і спрямовувати ресурси туди, де потенційна шкода для людей та довкілля є найбільшою. Найчастіша чи найгучніша проблема не завжди є найнебезпечнішою, аварія з тяжкими наслідками часто вимагає значно більшої уваги.

Цей підхід є стандартною практикою в Європейському Союзі (зокрема, закріпленою в Директиві про питну воду та Водній рамковій директиві), і Україна вже активно гармонізує із цими вимогами власне законодавство. Зокрема, оцінювати ризики вимагають нові норми щодо питної води, закони про критичну інфраструктуру, водовідведення та захист довкілля. Фахівці аналізують весь ланцюг: від безпеки джерела води й станцій очищення до захисту каналізаційно-насосних станцій від знеструмлень та загрози потрапляння неочищених стоків у річки.

Головна цінність ризик-орієнтованого підходу для звичайних людей — це реальний захист здоров’я та безпека довкілля, адже екологічні загрози не зупиняються на межах громад чи державних кордонах. Спільні річкові басейни (наприклад, Західний Буг) означають, що будь-який викид стоків чи забруднення ґрунтових вод з одного боку кордону миттєво стає проблемами сусідів нижче за течією. Саме тому міжнародні донори та програми фінансують не просто «перелік побажань», а чітко доведені проєкти, які знижують ризики для жителів по обидва боки кордону.

Практичний блок: які ризики заважають громадам

Під час практичної частини семінару учасники проаналізували ключові виклики, які виникають під час реалізації водно-інфраструктурних проєктів, виділили найгостріші ризики та напрацювали практичні рішення.

1. Коригування проектно-кошторисної документації (ПКД) та ріст цін. Через затяжні процедури (інколи від ідеї до грантового контракту минає понад рік) та інфляцію кошториси стають застарілими. Через це варто закладати динаміку зростання цін і резерв коштів на коригування безпосередньо у грантову заявку. А також — долучати широке коло експертів та проводити ретельну перевірку ПКД на етапі розробки.

2. Складності з підрядниками та якістю робіт. Брак кваліфікованих компаній на ринку, недобросовісні підрядники, які набирають забагато об’єктів і не справляються з роботою, а також часті скасування тендерних процедур є великою проблемою. Учасники наголосили, що варто чіткіше формулювати вимоги у технічних завданнях та проводити попередні ринкові дослідження. Для заповнення кадрового вакууму в проєктних командах експерти рекомендують закладати в грантовий бюджет залучення зовнішніх компаній-консультантів.

3. Воєнні ризики та потреба у дублюванні систем. Ризики обстрілів критичної інфраструктури, знеструмлення, брак кадрів через мобілізаційні процеси та загрози руйнувань також стають на заваді реалізації проєктів. На семінарі обговорили ідею заміни самої концепції будівництва — відмовлятися від великих централізованих об’єктів на користь децентралізації, роззосередження та дублювання потужностей (малі модульні станції, свердловини, генератори, резервні ємності). У контрактах важливо детально прописувати процедури форс-мажору та передбачати збереження коштовного обладнання до моменту монтажу.

4. Зміни законодавства та затримки платежів. Постійне оновлення нормативної бази (зокрема, закупівельного законодавства та правил кошторисного розрахунку) і затримки казначейських проплат теж не сприяють виконанню проєктів. Учасники пропонують різні варіанти, як проводити постійний моніторинг законодавчих ініціатив у проєктній команді, тримати прямий діалог із профільними міністерствами й асоціаціями, а також формувати «дорожню карту» з альтернативними часовими буферами.

Формування нових ініціатив: проєктні ідеї громад

Підсумковим етапом семінару стала розробка та презентація перспективних проєктних концепцій, які громади підготували для подальшої подачі на грантове фінансування в межах програми Interreg NEXT Польща — Україна. Головна мета сесії полягала у переході від аналізу проблем до формування чітких, базованих на ризиках ініціативах із вимірюваними результатами та практичним залученням потенціалу самих громад.

1. Проєкт «Eco Future: подарунок майбутнім поколінням». Ключова мета цієї ініціативи полягає у покращенні екологічного стану водних басейнів та забезпеченні безперебійного питного водопостачання в умовах потенційних кризових ситуацій.

Структура проєкту поєднує як інфраструктурні рішення, так і соціально-просвітницький блок:

• інфраструктурна («тверда») складова. Розділення систем водовідведення, комплексне очищення русел і берегів річок від забруднень, розробка концепції та будівництво розширеної мережі артезіанських свердловин як альтернативного джерела водопостачання при надзвичайних ситуаціях.

• наукова та освітня складова. Проведення стартового наукового семінару для обґрунтування рішень за участю профільних закладів освіти, розробка мобільного додатка з елементами гейміфікації (екологічні квести, збір сміття) для залучення молоді, а також широка промоційна кампанія у громадах.

2. Проєкт «Інклюзив Plus: простір можливостей без бар’єрів». Партнерська концепція спрямована на поєднання українського практичного досвіду підтримки людей, які постраждали внаслідок воєнних дій, із польськими технологічними рішеннями у сфері безбар’єрності та асистентних технологій.

Ключові напрями реалізації проєкту охоплюють:

• аналітичний та концептуальний блок. Дослідження потреб цільових груп у громадах-партнерах та розробка спільної функціональної моделі інклюзивних ресурсних центрів.

• практична адаптація. Закупівля й впровадження сучасного асистентного обладнання, рішень цифрової доступності, а також повне облаштування інклюзивних просторів на базі комунальних або закинутих рекреаційних об’єктів (зокрема, рекреаційних баз чи санаторіїв у курортних зонах).

• навчання та сталість. Підвищення кваліфікації фахівців, апробація роботи центрів за участю цільових груп і створення дорожньої карти щодо розширення мережі на інші регіони.

• серед першочергових підготовчих кроків, які громади здатні виконати самостійно — проведення аудиту наявних земельних ділянок і нерухомого майна, перевірка їх юридичного статусу, залучення профільних університетів для архітектурного проєктування та підписання межрегіональних угод про співпрацю.

Презентовані ініціативи продемонстрували готовність українських громад виступати повноцінними партнерами, які пропонують опрацьовані рішення, сформовані з урахуванням екологічних, соціальних та воєнних ризиків.