Цифрова комуналка. Як змусити міські служби ремонтувати дороги та світлофори без бюрократії

Полагодити світлофор чи змусити власника закладу правильно вивести конденсат від кондиціонера можна в кілька кліків — без черг і бюрократичних кабінетів. 

Колишній патрульний, а нині інженер-електрик Олексій Дмитрієв доводить: онлайн-платформи справді працюють, якщо вміти ними користуватися. Для misto.media лучанин розповів, як перетворити скаргу в мережі на реальний ремонт і чому відписка чиновника — це лише початок розмови. 

Ви читаєте серію матеріалів про те, як змінювати комфорт у місті, чому важливо мати проактивну громадянську позицію та як це рухає Луцьк. 

Звик до порядку з дитинства

Олексію Дмитрієву — 42. Колишній патрульний поліцейський, а нині інженер-електрик. Народився та виріс у Луцьку. До порядку на вулиці звик з дитинства. Хлопець разом з друзями щовесни прибирали футбольний майданчик у своєму дворі, ремонтували сітку, лагодили тенісний стіл, а часом і чергували біля нього вночі, щоб дітвора з інших районів не забрала ігровий реквізит у свій двір.

Чоловік зізнається, що тому й пішов служити до патрульної поліції у 2014 році, аби особисто змінювати місто на краще. Втім, згодом пішов зі служби, а самих змін у Луцьк вдалося вже досягнути без форми. 

Головний висновок, який активіст виніс з досвіду роботи у поліції, — будь-яке звернення треба зафіксувати, бажано — письмово.

Далі вмикається так звана «копнякова демократія»: про себе і проблему треба постійно нагадувати. Чим частіше «штурхати» відповідальних осіб, тим більше шансів на реальний результат. 

«Ця взаємодія нагадує епізод з фільму “Втеча з Шоушенку”, коли головний герой Енді Дрюфрейн писав листи, щоб йому виділили гроші на тюремну бібліотеку. А коли таки добився свого, його спитали: “І що? Енді, тепер перестанеш писати щотижня лист?”. На що він відповів: “Ні, тепер я буду писати двічі на тиждень”», — коментує активіст.

Не проходити повз

У 2015 році легковик протаранив огорожу дитячого садка № 25 на вулиці Олега Куцина, зніс залізний паркан, що розміщувався поруч, та втік з місця ДТП. Це була не перша ДТП на цій ділянці і, як наслідок, тут вирішили встановити «лежачого поліцейського». 

Олексій вважав більш дієвим полагодити тут освітлення, встановити попереджувальний знак про крутий поворот та обмеження швидкості. А також  звернутися до патрульних, аби ті деякий час контролювали ділянку.  

«З цією думкою я йшов у коментарі до всіх, хто топив за “лежачих поліцаїв”. Поліцаїв не встановили, але замінили лампочки в ліхтарях і поставили знак 1.4.3 “Напрямок повороту”. З того часу не пригадую, щоб там м’яли паркан», — описує ситуацію Олексій у соцмережах.

Після вдалого досвіду лучанин почав випробувати інструмент «Відкрите місто». 

«Перша проблема, з якою я звернувся, стосувалася неправильно встановленого кондиціонера, конденсат з якого капав просто на голови перехожим. Я створив скаргу через платформу “Відкрите місто” і  через кілька тижнів побачив, що це діє. На радощах я ще з тиждень ходив і формував заявки саме на кондиціонери, виведення конденсату з яких було у вигляді простої трубки, без заведення її хоча б в трубу-дощоприймач”», — згадує Олексій.

Найбільше тішиться, що йому вдалося добитися заміни лежачих поліцейських  біля входу у центральний парк і встановити натомість світлофор на вимогу. Це рішення вплинуло на зменшення заторів, особливо у святкові дні.

Відписка ≠ відмова

Шаблонні відписки від чиновників приходять часто, але це не привід здаватися, пояснює Олексій. Якщо у відповіді зазначають, що кошти на цей рік не закладені, чоловік радить дізнатися, коли формуватиметься наступний міський бюджет, і вчасно нагадати про проблему знову.

Головне, на його думку, — не бачити в посадовцях ворогів. Вони ходять тими ж вулицями,і про лад у конкретному дворі чи районі можуть просто не знати або забути.

«Відмазки бувають різні — обґрунтовані і необґрунтовані. Міський бюджет не бездонний, і чиновники не чарівники. Та й вимоги треба ставити більш реальні. З кожною відпискою ти вже починаєш розуміти, коли це точно зараз виконати не можна, а коли це просто відмах, щоб не надокучав», — каже Олексій.

Чоловік зізнається: громадська робота часто буває виснажливою, але коли вдається виправити якусь проблему в місті — це тішить і компенсує зусилля. Значно більше за бюрократію його бентежить байдужість лучан.

«Якось написав звернення на відновлення тротуару на ділянці, де я їжджу машиною і просто бачу, як люди там стрибають через калюжі. Закинув в соцмережу, попросив підтримати звернення. І… було всього три вподобайки. Часто чую: “Тобі найбільше за всіх це потрібно?”. Гадаю, багато людей живе в стані безнадії, мовляв, ми нічого не вирішуємо, це все марно й таке інше», — печалиться активіст.

Як подати скаргу на порталі «Відкрите місто»: кроки від Олексія Дмитрієва

1. Зареєструйтеся на сайті. Оберіть Луцьк та натисніть «Повідомити».

2. Поставте точну локацію. Вкажіть адресу та обов'язково позначте точку «шпилькою» на інтерактивній мапі.

3. Опишіть проблему. Сформулюйте суть коротко і зрозуміло, додайте фото- або відеодокази.

4. Відстежуйте статус. Модерація триває до двох днів, після чого заявка стає публічною і потрапляє до профільної служби.

5. Контролюйте терміни. У комунальників є три дні, щоб узяти проблему в роботу, і фіксований час на рішення. Якщо отримали формальну відмову — повертайте заявку в роботу одним кліком.

Не зупинятися

На думку Олексія Дмитрієва, усвідомлення відповідальності за власне місто не з’являється миттєво. 

«Це не клацає, це приходить поступово», — переконаний він.

Чоловік згадує, як колись із друзями проводив час поблизу дитячої залізниці біля скульптури «Слоника», де ще не було клумби, а лишалося заглиблення від колишнього фонтану. Одного разу вони помітили компанію, яка весело відпочивала, але сміття викидала просто у це заглиблення. Активісти трохи посварили порушників і запропонували прибрати разом. Результат проявився згодом — за кілька місяців Олексій став свідком того, як хлопець із тієї самої компанії вже сам палко вичитував інших підлітків за кинуту в ексфонтан пляшку.

Сьогодні ситуація в місті кардинально змінилася, і до різноманітних толок та екологічних ініціатив долучається дедалі більше людей.

«Тепер прибирати в парку — це не купка “маргіналів”, на яких тицяли пальцем як на диваків. Це нормальна практика, до якої долучаються містяни, громадські організації та бізнес», — наголошує Олексій Дмитрієв.

Тим, хто щодня бачить безлад чи сміттєзвалище під вікнами, обурюється у соцмережах, але не знає, як діяти, активіст радить щонайменше не припиняти обурюватися. А далі — діяти. 

«Страх відкрито скаржитися — це радянський рудимент, коли влада й суспільство існували у ворожих світах, а повідомляти про порушення вважалося «стукачеством». Часто проблема вирішується просто: комунальники додають сміттєві баки або виписують припис підприємцю, який вирішив зекономити на вивезенні відходів», — припускає активіст.

Проте найбільш дієвим інструментом чоловік вважає самоорганізацію. Він закликає єднатися з сусідами, писати колективні звернення до міської ради та виходити на спільні прибирання. Олексій Дмитрієв впевнений: людина, яка бодай раз власноруч наведе лад у власному дворі, більше ніколи не кине пакет повз урну й обов’язково зупинить того, хто спробує насмітити.

«Головне — не забувати, що це наше місто, наша країна. Те, як ми вміємо гуртуватися, поважати одне одного і наш спільний простір, визначатиме, де гратимуться наші діти — на безпечних майданчиках чи на купі сміття», — підсумовує активіст.