Вхід до квартири через балкон. Як Європа модернізувала «хрущовки»

Як адаптувати стару забудову до старих та нових викликів, ми вирішили запитати у архітектора з Польщі Хуберта Траммера.

Відповідно до українського законодаства, маломобільні групи населення — це люди, яким важко самостійно пересуватися, орієнтуватися в просторі.

Це зокрема особи з інвалідністю або тимчасовим порушенням здоров’я, вагітні жінки, літні люди, особи з дитячими колясками, діти до 7 років, люди з великою вагою (п. 16 стаття 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»). Найбільше труднощів вони відчувають на міських вулицях.

Стара забудова ці інтереси переважно не враховує. Наприклад, у будинках відсутні ліфти, пандуси, або ж ліфти вузькі і не вміщують візок. Будинки нового типу — більш адаптивні, бо їх зводять, керуючись сучасними державними будівельними нормами про інклюзивність будівель та споруд .

Та виникає питання: що робити зі старими спорудами? Особливо, якщо мова йде не лише про добудову пандусу, а ліфту.

«Адаптувати будівлі відповідно до потреб усіх груп населення — це необхідність, як з погляду поваги до людини, так і з позицій економічної вигоди. Завжди легше видозмінити те, що ми маємо, ніж створити нове.

Людям потрібен їхній дім, незалежно від того, наскільки він хороший чи поганий. Переїзд у зручніше житло — не вихід. Залишити свій дім для багатьох людей — драматична подія», — каже експерт.

Він наводить приклад Східної Німеччини, де вдалося комплексно реконструювати низку районів «хрущовської» панельної забудови. Умови успіху — це фінансові ресурси та підтримка влади.

Щоб перетворити незручний будинок на інклюзивний простір, комфортний для усіх, німці додали на зовнішню стіну будинку ліфт, зробили вхід до помешкань через балкон, трансформували сходи. При цьому архітекторам, які планували таку реконструкцію, вдалося розробити технологію швидкої і зручної модернізації протягом одного тижня, аби не переселяти в тимчасове житло мешканців.

Хуберт Траммер

Архітектор пояснює, що реконструкція пострадянської забудови має низку типових проблем, пов’язаних зі специфічним плануванням надто компактного житла. Наприклад, часто доводиться «відрізати» частину квартири, аби встановити ліфт, або додавати пандус зовні будинку для входу в помешкання на першому поверсі.

«Понад 55% поляків живуть у таких будинках. Ми називаємо їх „посткомуністичними“. У програмі партії, яка керувала в Польщі у 2015—2023 роки, була програма „дружнього житлового комплексу“. Згідно з цією програмою, коштом Європейського Союзу уряд буде підтримувати кооперативи або інші структури, які володіють такими будинками, для їх технічного покращення», — розповів експерт.

Архітектор констатує, що в Польщі є заклади або установи без пандусів, або оснащені підйомником, але для його обслуговування потрібні спеціалізовані люди, тому він на ділі не працює.

«Інклюзія не має обмежуватися лише необхідними закладами та установами, а повинна поширюватися на всі можливі простори. Інклюзивний простір повинен створюватися таким чином, щоб не було головного входу через сходи та бічного входу через пандус. Усі люди повинні користуватися міським середовищем однаково зручно», — резюмує співрозмовник.