Чому Луцьк топить під час злив, і що з цим можна зробити

Її треба постійно чистити після зими, коли туди потрапляє відсів з доріг, і після злив та буревіїв, коли там опиняються гілки та листя.

Хто чистить зливову каналізацію в Луцьку

Тендер на утримання мереж зливової каналізації та дощоприймальних колодязів у 2024 році виграло ЛСКАП  «Луцькспецкомунтранс». Вартість таких робіт — майже 3 млн грн. Від зими цього року підприємство промило 4 км закритої зливової каналізації та очистило понад 300 оглядових колодязів та дощоприймачів, відповіли на запит misto.media у Луцькій міськраді.

Першочерговим є планове очищення, а далі — екстрене очищення згідно з погодними умовами. Також — підготовка до інтенсивного дощового сезону восени та поточний ремонт, пояснює директор ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс» Володимир Марценюк.

Попри це, у місті є проблемні ділянки, що періодично зазнають підтоплень. Наприклад, дороги на вул. Карпенка-Карого, Конякіна, Гулака-Артемовського і просп. Відродження під час інтенсивних злив стають подібними на водойми.

Каналізація не витримує навантаження під час інтенсивних опадів, і через це вулиці підтоплює, пояснює Марценюк. Коли будували зливову мережу, прибудинкова територія Луцька була набагато меншою. Натомість було більше зелених зон, де опади входять в ґрунт, і відповідно менше асфальту і бруківки. За 30 років у Луцьку побудували багато будинків, але діаметр трубопроводів зливової каналізації залишився таким, як був.

На таких ділянках потрібно збільшувати діаметр трубопроводу, тобто проводити капремонт, на який цьогоріч коштів з міського бюджету не виділили. А є у місті й місця, де зливову каналізацію закатали в асфальт.

Дуже багато останнім часом було скарг, зокрема щодо вул. Львівської. Там відсутня зливова каналізація, її колись закатали асфальтом… Ми — підприємство, що обслуговує тільки наявні мережі зливової каналізації. Там, де їх немає, ми зробити нічого не можемо.

Володимир Марценюк

Де ремонтуватимуть

Капітального ремонту потребують ділянки на просп. Відродження (біля міської лікарні), вул. Ветеранів, Карпенка-Карого (в районі залізничного мосту) та Трункіна. Крім цього, відремонтувати зливову каналізацію потрібно на перехрестях вул. Конякіна — Захисників України, Конякіна — Зацепи, Кравчука — Воїнів-афганців, відповіли на наш запит в департаменті ЖКГ Луцької міськради.

Наразі завершують розробку кошторисно-проєктної документації для реконструкції дощової каналізації на просп. Відродження.

Що можна зробити?

Якщо в природі волога накопичується і затримується в ґрунті, частину вбирають рослини, частина поступово випаровується, то у містах більшість дощової води асфальтом і мощенням стікає до системи дощової каналізації, з якої потрапляє до найближчих водойм, розповів misto.media архітектор-урбаніст ГО «Місто. Перезавантаження» Тарас Дацюк.

Оновлення дощової каналізації зі збільшенням діаметрів труб — дороге рішення, від якого все більше розвинених країн відмовляються через економічну й екологічну нерентабельності.

Натомість міста переформатовують у «міста-губки» — збільшують кількість зелених зон, які можуть накопичувати й утримувати вологу ще до того, як вона потрапить у каналізацію.

Це можуть бути різні за розміром ділянки — від кількох квадратних метрів розмежувальної смуги між дорогою та велодоріжкою, до цілих парків, які в критичні моменти можуть контрольовано затоплюватися та взяти на себе весь «удар» негоди.

Тарас Дацюк

Такі «дощові сади» засаджують багаторічними рослинами, які добре переносять посуху і можуть вбирати велику кількість вологи.

Їх облаштовують, зокрема, на малих ділянках. Одна така зона не вбере багато вологи, проте ціла мережа працює дуже ефективно і значно екологічніше, ніж система дощової каналізації.

Окрім того, дощові сади очищують повітря від пилу і вуглекислого газу, поступово і рівномірно випаровують вологу та стабілізують мікроклімат під час спеки, створюють додатковий невеликий затінок, чим знижують температуру поверхні тротуару й стають середовищем для розвитку біорізноманіття.

Як стверджує урбаніст, ці зелені зони треба розташовувати не лише в місцях найбільшого підтоплення, а й по всьому місту, аби дощова вода не встигала потрапляти до місць підтоплення. На дахах будівель і навіть зупинок громадського транспорту можна висадити невибагливі рослини , які б затримували частину вологи та зменшували навантаження на дощову каналізацію.

Такий підхід економічно гнучкіший, адже не вимагає реалізації масштабних інфраструктурних планів. Проте він потребує зміни підходу до проєктування вулиць.

У нас чомусь досі більшість озеленення розташовують на підвищенні, від чого вода нерідко вимиває ґрунт на тротуари й дороги. Натомість зелені зони мають знаходитись нижче за рівень дороги та тротуарів, аби збирати в собі частину зайвої вологи.

Тарас Дацюк