На вікенд до Луцька. (Не) очевидні ідеї туристичного потенціалу міста

Любити своє місто — це робити його кращим. У цьому переконаний експерт із територіального брендингу та маркетингу Ігор Чава. У його портфоліо — вдалі маркетингові стратегії розвитку Дрогобича, Ворохти та інших українських міст.

Експерт приїхав до Луцька з лекцією на Urban Talks 2.0 — міські лекції та дискусії, ініційовані «місто.ребут» в межах першого урбаністичного дослідження Urban Vision Lutsk за підтримки платформи «Алгоритм дій».

«Школярем я іноді соромився свого міста. Коли знайомився з кимось, казав, що я зі Львова або Трускавця. Але справа була не в місті, а в мені», — зізнається на початку розмови маркетолог, який родом із Дрогобича. 

Нині Ігор Чава довів усій країні, що вся сіль саме в Дрогобичі і носить худі із зображенням міської ратуші та гаслом «То не Львів, то Дрогобич».

Про комплекс меншовартості й тяжіння до великих брендів

У Луцьку гість зупинився в готелі Optima Collection River Park на вулиці Набережній. Будівля донедавна була відома як готельно-ресторанний комплекс «Світязь». 

«Шкода, назву не зберегли», — розглядає оновлену споруду маркетолог.

Експерт пояснює: тяжіння локальних імен до більших та сильніших брендів часто зустрічається в туристичних путівниках. Звідси усі «волинські Голландії», «українські Швейцарії», а ще «Дрогобич — це маленький Львів», а «Львів — це маленький Париж». 

«Така тенденція притаманна багатьом українським містам. Париж, Венеція, Голландія — сильні бренди, люди тягнуться до них, бо так легше порівняти уже знайомі територіальні образи. Нині розвивається тенденція пошуків чогось унікального та неповторного», — розповідає він. 

Туристичні маршрути «Європа за три дні» поступово витісняють поїздки ще не розрекламованими місцинами на триваліший час. Зі слів маркетолога, сьогодні набувають актуальності ретрити з можливістю зануритися в автентику місця. Каже, мешканці великих міст втомилися від заторів і людських натовпів вдома, тому шукають іншої атмосфери та настрою.

«Я приїжджаю на Черкащину, аби пожити у старій відновленій хатині в селі Ліпляєво під Каневом, де працюю над проєктом «Бабусина Хатка». Тут просто хочеться побути наодинці, поспілкуватися з місцевими мешканцями, поговорити про їхній побут та навіть подивитися, як вони доглядають за своїми домашніми тваринами», — ділиться Ігор. 

Як Instagram рухає туризм

Ігор Чава каже, що на бажання поїхати в те чи інше місто впливають інстаграмні локації, фото в соцмережах, архітектура, автентичні страви тощо. 

«Посеред центрального парку міста Борислав розташовані верстати-качалки, які видобувають нафту. Місцеві мешканці до них звикли. Людина, яка вперше це бачить, здивується, але не захоче сфотографуватися біля техніки. Порадив перефарбувати вежі в нестандартні кольори. Через декілька місяців моніторю Instagram, а там — кольорові бориславські нафтові вежі», — розповідає він.

З погляду туристичного маркетингу добре працює «музей просто неба», доступний в режимі 24/7. Аби привабити туристів у Дрогобич, у місті створили проєкт «Вуличний музей», що передбачав відновлення унікальних в українській історії предметів: відродили гасове вуличне освітлення, реставрували старовинні австрійські водопровідні колонки, встановили телефонну будку з робочим апаратом всередині. 

Місто сімейного відпочинку

На думку маркетолога, Луцьк має потенціал для сімейного туризму. Магнітом для цього вбачає передусім театр ляльок та дитячу залізницю. Каже, готовий платити будь-яку суму, аби мати змогу проїхатися в кабіні машиніста поїзда. 

«Для моєї доньки неабияка атракція — їхати звичайним потягом сполученням Київ — Дрогобич. Я й сам в дитинстві мріяв стати машиністом. Гадаю, ця залізниця у Луцьку може стати місцем, де здійснюються мрії дітей та дорослих», — ділиться чоловік.

Він наводить приклад київської дитячої залізниці, яка завжди має попит. Пояснює: катання на потязі з часом перетворилося на справжнє шоу — кілька видів вагонів (ретро, люкс), мініатюра київського залізничного вокзалу, дитячі майданчики, кафе, майстеркласи. 

Втім, зважаючи на занедбаний стан будівлі вокзалу дитячої залізниці та самого потягу, їхня відбудова ризикує бути дорогою інвестицією для міста. Тому експерт радить з’ясувати доцільність такого проєкту.

Особливістю сімейного туризму маркетолог вважає повільний темп проведення часу. Він не вимагає насиченої подіями програми — досить 2—3 локації для цікавого вікенду з дітьми. На його думку, атмосфера Луцька налаштовує на неквапливі вихідні. 

«Вистава у театрі ляльок в першій половині дня, обід в кафе, дитяча залізниця і дозвілля в Луцькому замку — це достатня програма на вікенд. Гадаю, не варто надміру навантажувати людей», — розмірковує експерт.

Оживити пам’ятники

«Розворушити» звичні пейзажі середмістя та пожвавити буденний плин часу можна з будь-якої нагоди та мінімальним коштом, впевнений Ігор Чава. Пригадує, як на 150-річчя Лесі Українки ініціював у Дрогобичі святкування уродин поетеси, одягнувши скульптури діячів культури у класичні краватки-метелики.

«На час проведення акції у Дрогобичі не було пам'ятника Лесі Українці. Але стояли монументи Іванові Франкові, Тарасові Шевченку, Юрію Дрогобичу, Адаму Міцкевичу, Степану Бандері, В’ячеславу Чорноволу, Василю Стефанику та багатьом іншим. Ми в туристично-інформаційному центрі пофантазували, що всі ці діячі йдуть в гості до Лесі на День народження, а отже, мають ефектно виглядати. Виготовили на місцевому підприємстві декілька бантів з фанери і почепили на шиї «гостям»», — розповідає маркетолог.

«Аксесуари» монтували на підйомнику. Сірі скульптури враз «ожили» і додали місту святкової атмосфери. Біля підніжжя кожної статуї розмістили вітальну листівку з побажаннями видатній посестрі. Охочі вшанувати поетесу могли принести квіти до будь-якого пам’ятника і долучитися до святкування ювілею.

Експерт каже, в колаборації влади з локальними брендами одягу можна причепурити і луцькі монументи. Наприклад, вбрати їх в креативні капелюхи або вишиті сорочки. Пояснює, головне обдумати концепт цієї події й вибудувати коректну комунікацію з громадою, аби такий жест не сприймався, як наруга над історією, культурою і пам’яттю.  

Луцький бренд одягу Shypelyk тричі «одягав» свої вироби на гранітних Лесю Українку та Тараса Шевченка, анонсуючи так відкриття магазину або вихід нової колекції. Щоправда, «вбрання» було віртуальним — велетенські пуховики та сукню на класиків не шили, лише приміряли у фотошопі.

«Потрібно постійно оновлювати ті реалії, в яких ми живемо. Маркетинг і інновації — це розвиток, життя проєктів. Якщо нашим культурним діячам додати нових елементів, вони привернуть до себе увагу. Наше завдання не тільки в підручниках історії залишити нашу культуру, а зробити так, аби ця культура жила серед нас, реалізовувала свою цінність, привертала увагу», — резюмує. 

Спорт-туризм

Луцький стадіон «Авангард» теж міг би стати туристичним магнітом. Після реконструкції в 2015 році споруда стала повноцінним легкоатлетичним комплексом: тут облаштували бігові доріжки із синтетичним покриттям, сектори для стрибків у висоту та довжину, сектор для метань та інші необхідні об’єкти. На стадіоні відбувалися футбольні чемпіонати, неодноразово проводилися міжнародні легкоатлетичні змагання. 

Свого часу тут на трибунах збирав уболівальників ФК «Волинь», але згодом його зірка згасла. Після початку повномасштабної війни в Україні у лютому 2022 року луцька «Волинь» оголосила про припинення існування клубу, який на той момент виступав у Першій лізі. Стадіон спорожнів.

Ігор Чава каже, будувати бренд міста на спорті — справа складна, але можлива. З його слів, спортивний туризм має свої особливості, зобов’язання, обмеження та сезонність. Заходи на стадіоні актуальні переважно у теплу пору року, в інший час активність може падати. Водночас спорт є важливою частиною промоції міста, але не єдиним рушієм його розвитку.

«Згадаймо Чемпіонат Європи з футболу 2012 року, який проводився в Україні. Він став поштовхом для туристичного інтересу до міст-організаторів, зокрема у Львові з’явився сучасний стадіон, який приймав матчі Євро-2012. Проте згодом він використовувався здебільшого для ігор українських клубів, що не завжди сприяє значним туристичним потокам. Для сталого розвитку спортивного напряму важливо, щоб міська інфраструктура працювала комплексно та пропонувала більше ніж один стадіон», — розмірковує маркетолог.

Тревел-блогери

Потужний поштовх маркетингу міста — це співпраця з тревел-блогерами. Експерт радить, аби до цього у місто уже сформувало цікаву туристичну пропозицію. Каже, треба розуміти, що саме ми продаємо, для кого і навіщо. 

«Узол і Манько — блогери, які роблять неймовірний контент про Україну, вони економічно перезапускають територію, куди приїздять. Вони показують усе так, як є, в тих місцях, де опиняються, — як негатив, так і позитив, і видають правдивий контент. Відверта розповідь часто призводить до великих туристичних хвиль», — аналізує маркетолог.

Після сюжету про Трускавець на youtube-каналі «Узол і Манько: надихаємо на подорожі» кілька років тому туристичні гіди Трускавця і Дрогобича не мали коли вгору глянути від постійних запитів. Торік Міша Кацурін та Антон Птушкін показали українцям Волинь, скуштували шацьких пончиків та повечеряли у легендарному «Кораблику».

Екскурсанти — не туристи

Є два типи гостей, які приїздять у місто. Це екскурсанти та туристи. 

Екскурсанти, як правило, не розглядають місто чи локацію для ночівлі — їхнє перебування вимірюється годинами, а не днями.

Туристи — це люди, які цілеспрямовано їдуть на певну локацію і залишаються там на ніч. 

Перших зацікавити легше: нетривале перебування не вимагає насиченого дозвілля. Турист — це велика риба, яку треба зацікавити масштабнішою програмою, а головне — вечірніми атракціями. 

Ігор Чава каже, Дрогобич розташований поблизу Трускавця. Відпочивальники, які їхали в санаторій по лікувальну воду, тривалий час минали місто. 

«Коли ми будували стратегію Дрогобича, хотіли, аби гості обирали місто на вікенд, але не могли нічого запропонувати на два дні туристу. Ми навіть не могли затримати його до вечора», — згадує він. 

У місті почали зі створення цікавого продукту, щоб затримати людей на обід: різноманітні екскурсії, підйом на вежу ратуші, знайомство з локальними музеями, гастро фішки. Але вечеря залишалася під питанням. Тоді вигадали вечірні забави: нічні театралізовані екскурсії, музей просто неба тощо. Помітили, час перебування у місті зріс, побільшало гідів, а у них — роботи. 

Аналіз запитів туристів, які їдуть повз Луцьк на Світязь, дозволить зацікавити їх провести час і в місті, переконаний експерт. Для цього необхідно проаналізувати публікації про Шацькі озера в соцмережах та сформувати портрет цільової аудиторії, яка відпочиває там: хто ці люди, звідки вони, якого віку, чим цікавляться? Відповідно до вподобань відпочивальників можна сформувати туристичну пропозицію у Луцьку.

«Необхідно зрозуміти, чи може Луцьк запропонувати туристу програму на цілий день, або один повний день в місті і один — за містом, з умовою ночівлі в Луцьку. Тоді ми повинні мати бодай три цікавих пропозиції для гостя», — пояснює. 

Зважити ризики

Наостанок вирішили пофантазувати, яким буде Луцьк, коли тут з’явиться натовп туристів. 

Що залишиться від камерності міста? А як щодо неквапливості й тиші? Про кількість сміття подумали? 

«У Венеції, Амстердамі мандрівникам не завжди раді, адже масовий туризм створює значне навантаження на міську інфраструктуру та якість життя місцевих мешканців. Зростають ціни, з’являються багато сміття, галас. Місцеві мешканці нарікають: «Туристи вкрали наше місто. Ми не можемо вийти просто прогулятися». Необхідно зважити всі ризики, перш ніж братися за туристичну промоцію та брендинг», — каже Ігор Чава.

Друга лекція Urban Talks 2.0 від Ігоря Чави про створення маркетингових стратегій для міст та вплив брендингу на туризм відбудеться 7 березня о 18:30.

Де: простір «Мистецький» у Волинській обласній бібліотеці ім. Олени Пчілки, вул. Шопена, 11.

Вхід вільний, але треба зареєструватися.