«Навала на книжки» — перші години літфесту «Фронтера» у Луцьку

Ранок 27 липня, Луцьк. Людей у Старому місті надто багато, навіть для суботи. Хтось фотографується біля костелу Петра і Павла, хтось серед припаркованих машин намагається розгледіти вхід до замку, хтось одразу повертає праворуч — у бік будівлі коледжу харчових технологій, до «Окольного замку» і підземелля.

На білій стіні будівлі перший дороговказ — маленька помаранчева табличка. Читаємо. «IV Міжнародний літературний фестиваль». Трохи далі — ворота у сам музейний простір, у якому ідеально розмістилась «Фронтера».

На вході волонтери — у білих футболках із цитатами Петра та Павла Коробчуків — луцьких письменників, батька й сина. «Виявляється, що поезія стійкіша за будинки». Люди «по секрету» діляться: Павло приїде сьогодні чи завтра.

Найменшому волонтеру на фесті — 12 років:

«Вже третій рік я тут, був у 2019 і 2020 році. Я з мамою, вона теж волонтерить», — каже Вова.

Одягаємо помаранчеві браслетики — на два дні, заходимо.

Нас одразу зустрічають паперові куби з фотографіями та історіями героїв проєктів «Всі пішли на фронт» від misto.media та «Зміна ролей» від «Фронтери». На перших — лучани та лучанки, які покинули свої робочі місця, бізнеси й пішли у військо. На других — письменники, які вчинили так само. Люди, завдяки яким може відбуватись цей фестиваль, наше життя. Гості лише на світлинах.

«Зміна ролей» — зараз наша фокусна тема, якою ми хочемо показати світу, що українська армія — не є армією професійних найманців. Це цивільні люди, з цивільних професій. Хтось із них був пацифістом, але взяв до рук зброю, щоб не стати жертвою. Ми показали фотографії людей, які виступали у Луцьку на сцені «Фронтери». Вони не можуть бути з нами тут зараз, тому що вони у війську. Другі фотографії — вони на фронті», — коментує Анна Єкименко-Поліщук, проєктна менеджрека фестивалю.

11:30 — година до початку, а людей навколо стільки, що погляд не може вчепитись за знайоме обличчя. Тільки коли трохи зупинитись і спробувати зосередитись, то стає видно: всі тут — свої.

У великому дворі розмістилася сцена й зал просто неба. Спекотно. Тут поки не людно, всі на ярмарку, якийсь розтягнувся з протилежного боку. Спочатку фудкорт із морозивом, напоями, їжею. Потім — посуд від «Рябої воші». Колекцію чашок, виготовлених спеціально для фестивалю, кажуть, майже розкупили. Нагадую, година до відкриття.

За ними — стіл від благодійного фонду «Ангар», декорації — дрони, поруч із сувенірами — турнікети, директорка організації Оля Валянік стоїть за прилавком. «Прошу, пані», — каже, віддаючи продану пляшку.

«У полоні нема свят». Табличка з таким написом стоїть біля столів з книгами, листівками, футболками від АЗОВ.ONE — відділу фандрейзингу бригади «Азов».

Тут можна випити кави, зʼїсти «файні льоди», пообідати салатом чи боулом з куркою. Випити коктейль, вино… Закусити макароном чи «наполеоном».

Втім, найбільше людей зібрала ятка з книгами.

Попередній слайд

Наступний слайд

«Навала на книжки», — коментує Люда. Придбати тут можна і видання авторів, які є учасниками фестивалю, і просто всіх українських, які зараз на слуху: Віра Агеєва, Сергій Жадан, Артем Чех, Євгенія Кузнєцова, Марічка Паплаускайте і багато інших. Всі купують, всі щасливі. Всі фотографують дошку з розкладом автограф-сесій від авторів.

Окремо від галасу на дерев’яному мостику — невеличка студія звукозапису. Бачимо мікрофони, бачимо навушники — йдемо знайомитися.

«Добрий день! А ми місцеві журналістки, з misto.media», — кажемо.

«Ми дуже раді, що ви прийшли! Будемо тут два дні і будемо раді поспілкуватися!» — відповідає Артем. Він — з «Радіо Сковорода» — української радіостанції, заснованої у 2015 році у Львові. У прямому ефірі радіо протягом 27—28 липня слухайте розмови з учасниками «Фронтери» — щира рекомендація.

На годиннику 12:30, повертаємося до сцени, там зараз Елла Яцута, фундаторка «Фронтери», розпочинає фестиваль. На території «Окольного замку» вже понад 300 людей, діляться волонтери. Видно. Людно.

Цьогорічна «Фронтера» — інклюзивна, з усіх сил намагається бути доступною для всіх. Виступ Елли показують мовою жестів, є можливість взяти навушники, у яких транслюють переклад — англійською, польською, іспанською, французькою.

«Мені дуже хочеться, щоб ці два дні закарбувалися у вашій пам’яті. Для когось, щоб ви поїхали потім десь далеко і розповідали, що Луцьк — неймовірний. А для когось, щоб ви потім черпали у цих двох днях свої сили і мотивацію. Щоранку прокидалися і мали сили на мрію», — зі сцени каже Елла.

Йдемо черпати. Приєднуйтеся.