В уламках скла та з запахом гару район Луцька оговтується після масованої атаки росіян

Вулиці району Вишкова, які втретє від початку літа 2025 року постраждали від атаки росіян, пахнуть перестиглими кислими яблуками та згарищем.

По дев’ятій тут сонячно, уже не видно ані спецтехніки, ані пожежників, ані поліцейських. Лише спеціалісти монотонно відновлюють інтернет-зв’язок, припарковані автівки монтажників вікон. Після гучної ночі тут тихо і чути лише дзвін побитого скла, який згрібають мітлами.

Привітання «доброго дня» звучить неприродно. Хоча не втрачені життя, а отже — найцінніше.

«Тут всюди якісь уламки на обійстях, я в льосі всю ніч просиділа. Хтось ходить в укриття дитсадка. Ось ті вулиці далі, там бачила дим, але я ж сиділа в льосі, не виходила особливо», — розповідає мешканка, жінка старшого віку, яку зустрічаємо першою.

Через вулицю натрапляємо на іншу лучанку, теж літню пані. Зізнається, щоразу переносити ці ночі лише важче.

«Не знаю, можливо, кудись треба переїжджати», — говорить вона.

Співрозмовники, яких ми зустріли, кажуть, що в атаку намагаються виїхати з району — до родичів за місто, у спокійніші квартали Луцька, якщо є льох чи підвал — ховаються туди. Частина приходить в укриття згаданого садка.

Приліт шахеда в гараж одного з приватних будинків показує: цегляні стіни, навіть дві, від прямого влучання невелику будівлю не рятують. На території подвір’я згоріли два гаражі, баня. Від удару, свердла, що лежали в приміщеннях, полетіли врізнобіч, частина застрягла в стіні житлового будинку. Власники в ніч атаки виїхали і цим зберегли своє життя, авто.

«Посортуємо окремо метал, а то все разом з цеглою „бобкатом“ розрівняємо», — пояснює чоловік, який допомагає прибирати руїни. В руках він крутить залишки шахеда — скручені металеві частки «руского міра».

Якби не пожежники, які приїхали сюди ще під час тривоги, вогонь перекинувся б і на сусідні будинки, а також на житло власників двору.

Ударною хвилею уже втретє від початку літа вибило вікна у кількох будинках поруч. Катерина, яка щойно закінчила ремонт у квартирі після попередніх атак, показує наслідки від обстрілів 3 вересня.

У ванній пошкоджена стеля, її шматки валяються по підлозі та в умивальнику, вибиті вікна в кількох кімнатах. Уламки скла попадали на матрац, що лежить просто на підлозі. Зібгана поспіль у пилу, наче мешканців вирвали зі сну.

«Минулого разу нам пошкодило ліжко, то ми і на матраці поки спали. І от, знову», — показує вона. Катерина говорить, що витримувати стає все тяжче.

«Думала, що він вже тріснув, а ні — цілий», — киває жінка на великий акваріум, що стоїть поруч зі стіною. У воді умиротворено плавають рибки. Праворуч від акваріума розбите віконне скло, уламки разом з припорошеними квітами вкривають підлогу. На столику під вікном — лиш почата картина за номерами.

За кілька будинків у своїй оселі наводить лад Тетяна Гончарова. Знову. Її вікна вибиті, москітні сітки викинуло на клумбу, в якій після ночі відсипається рудий кіт.

«6 червня вибило вікна з однієї сторони, 12 липня — двері, на цей раз вікна з цієї сторони. Тріщини в будинку збільшуються… Поліція вже приходила, фіксувала. Хлопці приходять і кажуть: „Ми ж у вас вже були“. Відповідаю: „Були хлопці, були“», — розповідає жінка.

Ми співчуваємо їй і звертаємо увагу на усмішку лучанки попри все, і очі Тетяни починають червоніти.

«Часом хочеться лиш плакати», — зізнається.

Сусід тим часом забиває фанерою свої віконниці. Завдяки додатковому захисту вони вціліли цієї ночі.

У дворі, що поруч, розкидані уламки металевого покриття. Люди, які постраждали вже втретє, ледь стримують нерви. Найбільше нарікають на дах, який треба замінити, інакше будинок буде руйнуватися швидко.

«Ну і хто їх має вивезти звідси?» — показує одна з мешканок на величезні пласти вигнутого металу, що пролетіли кількасот метрів, допоки опинилися тут.

В іншому кінці міста у дворі підприємства стоїть білий постамент Діві Марії. Поруч — місткість з водою і квітами. Місце дисонує з картиною типового майданчика для робочих авто.

Охоронник Василь каже: «От коли починається атака, то я молюся їй, стаю на коліна та молюся». Цієї ночі — як трактувати? — молитви не вберегли лише стару вантажівку, яку хотіли переобладнати під евакуатор. Василь каже, що після удару вогонь спалахнув миттєво, але інше майно вціліло.

«А що я міг зробити? Робив, що міг», — резюмує Василь і йде далі на зміну.

Повітряна атака 3 вересня на Волинь почалася близько 12 ночі. Ворог атакував міста безпілотниками, основний удар припав на Луцьк. Всю ніч лучани чули роботу сил протиповітряної оборони.