Жити в злагоді з головою, або Як бьордвотчинг допомагає долати стрес

«Чекай-чекай-чекай! Зараз-во! Чуєш?» — смикає мене за рукав моя подруга Олена, аби я спинилася. Великодня ніч, ми біля Жидичинського монастиря, холод немилосердний, біжимо до авто зігрітися. Завмираю. Олена швидко дістає телефон, підносить трошки в небо, затамовує подих.

«Соловей», — каже і змушує мене дослухатися. Справді, тепер чую, як з-поміж гілок виспівує пташка.

«Шазам для птахів» має на телефоні чи не кожен мій знайомий, поспостерігати за пернатими ходять охочіше, ніж в театр, а ютуб-трансляція з лелечого гнізда Грицька та Одарки не сходила з екранів тисяч українців.

Чим нас зачаровують птахи?

«Чудова техніка заземлення, яка допомагає зупинитися, роззирнутися, поспостерігати», — каже про своє захоплення інша моя подруга Женя.

Розповідає, що зацікавилася спостереженням за птахами під час коронавірусу, з великою війною періодичні «вилазки» до місцевих водойм переросли в хобі.

«Коли ти виходиш на став (Кічкарівські ставки — mm), ти бачиш не лише птахів, а й різних мешканців — і лісових, і водяних. Я не раз бачила зайців, ондатр, черепах. Дуже цікаво дивитися, як це все повʼязане в природі, як взаємодіють і як поводяться різні види птахів у різні періоди свого життя. Спочатку — коли вони тільки прилітають, потім — коли в них шлюбні ігри, залицяння. Напевно, танок пірникоз, який мені пощастило побачити, став поштовхом, щоб зануритися в це питання», — ділиться дівчина.

Радіє, що за час своїх спостережень вдалося розвинути «надивленість», тому з легкістю може відрізнити горихвістку від горобця, зеленяка й щиглика, а в лісі — чути кожного птаха окремо.

«Це дуже прикольно розуміти, скільки їх є, скільки ти вже побачив, як ти ростеш у своєму хобі«, — каже Женя.

Птах у місті і селі — той самий птах?

Літо мого дитинства розпочиналося з канікулами в школі і «передислокацією» нас із братом до дідуся й бабусі в село. Воно мало багато сонця, повітря, свободи і ластівок під стріхою.

«Граємо в пташки́?» — обовʼязково запитував хтось із нашого тріо (я, брат і сусід Ромка), а двоє інших обовʼязково погоджувалися, бо то була улюблена гра. Ромка йшов додому й приносив груду пластиліну. В затінку дерев ми ліпили птахів.

Є пташки «міські» і є такі, які тяжіють до життя у селах. Деякі види перетинаються, однак у більшості — різняться. Все залежить від того, яке «помешкання» обирають для себе пернаті, — розповідає орнітолог-любитель, досвідчений бьордвотчер Максим Рудік.

До прикладу, сільськими можна назвати ластівок. Вони люблять людські домівки, часто оселяються під стріхами.

«Для будівництва гнізда обирають вологий ґрунт, глину, пісок. Є сільська дорога, пройшов дощик, утворилася калюжка, ластівка підлітає до неї, збирає той ґрунт і з нього будує гніздечко. Оскільки міста асфальтовані, то такої можливості немає, і там ластівки можуть гніздитися лише на околицях», — пояснює Максим.

Типовим представником «міських» пернатих хлопець називає серпокрильця, або ж стрижа. Вони полюбляють багатоповерхівки, оселяються на дахах чи навіть у щілинах будівель.

«Вони гнізд не роблять, а обирають затишну місцину в спорудах. Крім серпокрильця, є ще такий птах, який називається сокіл боривітер. Їх у Луцьку багато. Боривітер також гніздиться в багатоповерхівках», — каже Максим Рудік.

Голуби на Театральному родом з Криму

Субота. Ранок. Бігаю у справах. Сьогодні — дорога на Львів, «з дому — додому». Треба стишитись. Може, кави? Заходжу в кавʼярню у центрі, а там — пиріг Ольги Кобилянської, який напередодні не вдалося «вполювати» колегам для дегустації. Беру, смакую, кидаю в робочий чат фото. «Зможеш написати враження?». «Звичайно», — відповідаю. Треба дописати про птахів, — думаю, — на чому ж я спинилася?

Голуби.

«Так, справді, в Луцьку на Театральному майдані дуже багато голубів. Це є голуб сизий міський або голуб домашній», — розповідає Максим.

Пояснює, що це родич голуба сизого, і в дикій природі він гніздиться на скелях.

«В Україні — на скельному узбережжі в Криму. Голуб домашній, якого ми звикли бачити, це, так би мовити, його родич, який поступово перемістився в населені пункти й почав розмножуватися», — додає хлопець.

5 місць для спостереження від Максима

Щороку з приходом холодів серед іншого брат рихтує годівничку для птахів. Мама опікується «меню» — декілька видів круп і обовʼязкове сало для синичок. Місце традиційне і незмінне — біля вікна кухні, аби в теплі й затишку спостерігати за життям за шибкою. Якось нашу «їдальню» відвідав сам дятел. Дихати, аби не сполохати, тоді боявся навіть наш пес.

«Нам пощастило, що в нас в місті є гарні локації, де ще збережена дика природа, і не треба докладати дуже багато зусиль, щоб поспостерігати за пташечками», — наводить аргументи на користь свого хобі Женя.

Максим же з легкістю рекомендує 5 найкращих локацій у Луцьку та поблизу, де можна зустріти справді рідкісних та унікальних пернатих:

• заплава річки Стир біля Гнідавського болота (біля вулиці Ковельської).

«Я порадив би спостерігати на початку квітня. Там у період міграції можна побачити багато видів навколоводних птахів, а також птахів, занесених до Червоної Книги України», — говорить Максим.

• Гнідавське болото

• очисні споруди біля Луцька (в напрямку Гіркої Полонки).

«Там можна побачити дуже багато рідкісних птахів, зокрема там гніздиться кулик-довгоніг (ходуличник), досить рідкісний і цікавий птах. Він занесений в Червону Книгу. Також там можна побачити грицика великого, набережника, різні види коловодників», — продовжує бьордвотчер.

• поля біля Великого Омеляника (на схід від Луцька, біля села Городище)

«На полях взимку можуть траплятися цікаві види: пуночка, жайворонок рогатий, чечітка гірська», — додає він.

• гідрологічний заказник Чорногузка (в селах Гірка Полонка й Оздів).

«Там гніздиться дуже рідкісна пташка, яка називається очеретянка прудка. В Україні вона зустрічається в декількох місцях. Мої знайомі зі Львова спеціально приїздили, щоб її побачити», — завершує перелік Максим і нагадує, що завжди поспостерігати за птахами можна навіть в Центральному парку імені Лесі Українки, адже саме там знаходиться орнітологічний заказник «Пташиний гай».

Попередній слайд

Наступний слайд

Що каже психолог?

«Бьордвотчинг є популярним хобі, яке не лише приносить радість, а й має багато психологічних переваг«, — коментує захоплення спостереженням за пернатими клінічна психологиня Олена Кузьмич.

Зокрема, за словами експертки, споглядання за птахами в природі:

• допомагає заспокоїти розум, знижує рівень стресу та тривоги. Природне середовище і спостереження за птахами сприяють релаксації та емоційній стабільності;

• сприяє виробленню ендорфінів — гормонів щастя, що покращує настрій і підвищує загальний рівень задоволення життям;

• спонукає до соціальної взаємодії, розширення кола знайомств і розвитку нових дружніх стосунків, оскільки часто стає приводом для спілкування з іншими любителями птахів;

• сприяє медитативному стану, бо спостереження за птахами вимагає зосередженості й уважності. Це допомагає відволіктися від повсякденних турбот і проблем, зосередитися на красі та гармонії природи;

• стимулює інтелектуальний розвиток, розширює кругозір і покращує пам’ять, позаяк спостереження за птахами вимагає знань про їхні види, звички та середовище;

• підвищує самооцінку і впевненість у собі, оскільки виявлення та ідентифікація різних видів птахів дають відчуття досягнення і задоволення;

• покращує серцево-судинну систему та підвищує рівень фізичної активності, бо зазвичай включає прогулянки на свіжому повітрі.

«Це хобі може значно вплинути на психічне та емоційне здоров’я людини, допомогти впоратися зі стресом і покращити загальне самопочуття», — підсумовує психологиня.

Набір новачка, або З чого почати

Запастись насамперед терпінням рекомендує усім бьордвотчерам-початківцям Максим Рудік. Каже: зразу все не вийде, і дає декілька простих порад.

1. Передусім — завантажити на мобільний телефон додатки «Птахи України» (IOS чи Android) і один із двох, який визначає звуки птахів. Перший називається Birdnet (IOS чи Android), другий — Merlin (IOS чи Android).

«У принципі можна пробувати й один, і другий. Мені більше подобається Merlin, він більш технологічний і більш якісно визначає», — каже Максим.

1. Також у пріоритетах — записник-щоденник, аби відзначати всі побачені види, особливо нові.

2. «Третє і останнє — я би радив ділитися з друзями, знайомими. Можна підписатися на тематичні групи», — радить співрозмовник.

Пояснює: якщо ви сфотографували якусь пташку чи записали голос і не знаєте, що це за птах, то там вам допоможуть визначити.

«Перевагою цього хобі в Луцьку є те, що ти можеш робити це в межах міста, просто під час обідньої перерви. Воно не потребує значних коштів. Тобто, якщо це не професійний рівень бьордвотчера, а просто любительський підхід, то цілком достатньо власних очей. Це дуже допомагає тримати кукуху в нормальному стані», — резюмує Женя.