Нічого для нас без нас. Як Резолюція 1325 робить світ безпечнішим для всіх

Під час війни різні групи людей відчувають різні труднощі. Жінки частіше зазнають насильства та несуть більшу відповідальність за дітей і старших родичів. Чоловіки на війні більшою мірою ризикують пораненням або загибеллю. Бізнесмени втрачають підприємства й ринки, а люди з інвалідністю стикаються з проблемами доступу до укриттів і медичної допомоги. Молодь не має можливостей для якісного навчання, а літні люди — стабільності й підтримки.

Виходячи із думки, що суспільство сильне, коли кожна людина відчуває себе в безпеці та має підтримку, Рада Безпеки ООН ухвалила Резолюцію 1325 «Жінки. Мир. Безпека». Резолюція змінює роль жінки під час конфліктів — тепер вона не просто постраждала, а активна учасниця, чий голос має враховуватися при ухваленні рішень.

«Нічого для нас без нас» — таким є один із принципів Резолюції 1325. Його основна ідея полягає в тому, що жодне рішення щодо безпеки та відновлення суспільства не має ухвалюватися без голосу тих, в чиїх інтересах воно приймається.

Одним із прикладів, як працює залучення різних соціальних груп, є гендерні аудити безпеки. Що це таке і як допомагає робити середовище безпечнішим для всіх — у статті.

Чому важливо, щоб включалися всі?

Розглядаючи питання безпеки, зазвичай акцентують на вразливих групах населення. Це люди, які найбільше ризикують зазнати насильства, дискримінації, втрати доступу до базових прав і послуг або не мати достатнього захисту в кризових ситуаціях.

«Через те, що жінок зазвичай багато серед різних вразливих груп — серед біженців, серед тих, хто пережив насильство, також є вагітні жінки і матері-одиначки — суспільство часто помилково вважає, що жінка сама по собі — вже вразлива категорія.

В офіційних документах, серед яких — звичаї і правила ведення війни, жінки сприймаються як жертви. Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 стала важливим документом, бо показала, що це не так. Що жінка, чоловік, будь-який представник вразливої групи — не є жертвою за замовчуванням. Це передусім люди, які мають свої потреби, які повинні мати можливість їх висловлювати і, відповідно, впливати на прийняття рішень щодо цього», — пояснює експертка з гендерного мейнстримінгу, радниця голови Волинської ОВА з гендерних питань Наталія Рябушенко.

Один із прикладів, чому вразливі групи повинні бути максимально залучені до прийняття рішень, стався на початку повномасштабної війни. Тисячі біженців з України отримували гуманітарну допомогу. Згодом гендерні експертки з’ясували, що серед усього різноманіття побутових речей, їжі, одягу тощо не вистачало двох елементарних речей: вологих серветок і білизни. Жінки-біженки соромились озвучувати такі запити, а люди, які надавали допомогу і не мали відповідного досвіду — бути біженцями — не подумали про це.

«На одному тренінгу ми проводили вправу: пропонували групі чоловіків і групі жінок сформувати посилку гуманітарної допомоги. І ми побачили, що далеко не всі жінки вписали таке очевидне, як засоби для бриття, а чоловіки не згадували про таке банальне як прокладки.

Резолюція 1325 — це спроба пояснити, що треба слухати і чути різних людей. Не лише чоловіків і жінок. Всередині цих груп також є різні люди з різними потребами. Має бути залученість усіх на всіх етапах. Нічого для нас без нас — один із головних принципів Резолюції 1325«, — розповідає Наталія Рябушенко.

Активність одних соціальних груп і пасивність інших напряму впливає на те, як суспільство загалом сприймає проблеми безбар’єрності та безпеки. Останнім часом багато говорять про пандуси, пониження тротуарів, правильну ширину дверей, аби людям на колісних кріслах було зручно пересуватися. Проблем із цим ще дуже багато, проте на ці моменти тепер зважають.

Разом з тим в Україні, де понад 10 років триває війна, досі немає загальної системи сповіщення про небезпеку для людей з вадами слуху. Альтернативним підходом до оповіщення можуть бути смарт-годинники, які вібрацією повідомляють про небезпеку. Але цей підхід вимагає суттєвих фінансів.

Є чимало інших прикладів, коли суспільство «не чує» очевидних запитів різних цільових груп. Сьогодні у всіх поліклініках можна побачити оголошення, що ветеранів приймають поза чергою. Проте чи є хоч один напис про те, що «ветеранок приймають поза чергою» десь у гінекологічному відділенні?

«Для територій, де зараз не йдуть активні бойові дії, важливим є питання внутрішньо переміщених осіб. Пишуться програми для цих людей, підіймаються актуальні теми, але чи є у нас серед депутатів, серед людей, які приймають рішення, представники цієї цільової групи? Щоб бути її голосом і пояснити, що справді важливо? Ми повинні шукати цих людей і говорити з ними, а лише тоді приймати рішення. Гарною практикою є створення рад ВПО при ОВА», — каже Наталія Рябушенко.

Що таке аудити безпеки?

Одним із практичних механізмів, які пропонує Резолюція 1325, є гендерний безпековий аудит.

Гендерний аудит безпеки — це перевірка, наскільки безпечним є певне місце чи громада для різних людей. Його роблять для того, щоб зрозуміти, де і чому люди з різних соціальних груп почуваються небезпечно, які проблеми їх турбують і що можна змінити.

Чому це важливо:

• дає можливість знайти приховані ризики;

• допомагає владі ухвалювати кращі рішення;

• показує, куди перш за все треба спрямувати кошти;

• дозволяє мешканцям відчути, що їх слухають;

• знижує ризик злочинів і насильства.

Такий аудит організовують разом із мешканцями. Люди самі фіксують: «ось тут темно ввечері», «тут немає транспорту», «це місце небезпечне для дітей», «а тут — за кущами водіям не видно дороги».

До аудиту залучаються представники влади і правоохоронних органів, а також максимально різні соціальні групи, аби «підсвітити» проблеми, з якими зіштовхуються саме вони. Це допомагає побачити речі, які чиновники чи поліція можуть не помічати.

«Мені дуже подобається аудит безпеки, бо він справді допомагає налагодити співпрацю між владою і людьми. Щоб добре перевірити якусь територію чи будівлю, треба залучити різних учасників: представників влади, місцевих жителів, активістів, чоловіків і жінок, водіїв і пішоходів, мам і людей з інвалідністю, молодь і літніх людей. Тоді ми можемо побачити різні проблеми з різних сторін і отримати справді класний результат», — ділиться досвідом Алла Доманська, співголова секретаріату Коаліції «Волинь 1325» Алла Доманська.

Методик проведення комплексного гендерного аудиту міського простору є декілька. Ознайомитися з однією з них можна у посібнику, розробленому Центром гендерної культури, за посиланням.

Як аудити безпеки проводили на Волині?

Організація «Розвиток Волині», що входить до Коаліції «Волинь 1325» і яку представляє Алла Доманська, ініціювала проведення безпекового аудиту в Привокзальному мікрорайоні Луцька. Цей район обрали через його стратегічне значення як «воріт» міста, високу пішохідну активність та наявність важливих об’єктів інфраструктури, таких як обласна лікарня, навчальні заклади.

Для проведення аудиту спершу організували навчання, підготували шість груп по шість учасників.

«Для нас було важливо залучити людей різного віку, професій і життєвого досвіду. Окрім представників міської ради, ми працювали з активними учасницями коаліції „Волинь 1325“, іншими громадськими організаціями, зокрема з людьми з інвалідністю, а також просто небайдужими лучанами — студентами та пенсіонерами. Завдяки цьому нам вдалося забезпечити справжнє різноманіття.

Також ми залучили працівників міської ради, щоб наші висновки сприймалися як спільна робота, а не як нав’язування рішень з боку громадських організацій. До проєкту долучилися представники муніципальної варти, департаменту ЖКГ, відділу транспорту та департаменту соцполітики», — розповіла Алла Доманська.

Під час аудиту перевіряли:

• різноманітні об’єкти та заклади на предмет наявності пандусів, широких входів для людей, які пересуваються на колісних кріслах;

• доступність туалетів;

• наявність пеленальних столиків;

• зручність розміщення довідкової інформації для різних людей;

• стан пішохідних переходів, тротуарів, розміщення дорожніх знаків;

• навіси проти сонця на дитячих та спортивних майданчиках;

• скупчення безпритульних тварин тощо.

«Цікавий факт: у пологовому будинку, який також розташований в цьому мікрорайоні, виявили, що при вході усюди висять картинки, на яких — лише мама з дитиною. Немає жодної картинки із татом. Про що це говорить?

Аудит безпеки — це не лише про доступність та інклюзію, а й також про такі речі, як сексистська реклама чи мова ворожнечі», — розповідає Алла Доманська.

Окрім фізичного огляду території, також проводили опитування місцевих мешканців. З’ясувалося, що у питанні безпеки найбільшими проблемами тут вважають зручність пересування людей на колісних кріслах та із дитячими візками, стан дитячих майданчиків, якість освітлення вулиць.

Зібрану інформацію передали до Луцької міської ради.

На Волині також вдалося реалізувати ще декілька аудитів безпеки, в результаті яких були впроваджені зміни в громадах.

«Спочатку влада і громада у Ківерцях, Рожищі, Володимирі і в Нововолинську проводили аудит, знаходили певну локацію, де хотіли б покращити безпекову ситуацію. За результатами — встановлювали камери спостереження та додаткове освітлення в затемнених районах міста. Це вже доведений факт, що ці засоби допомагають покращити безпеку і знизити злочинність», — розповідає Алла Доманська.

Співголова Коаліції «Волинь 1325» вважає, що аудити безпеки показали практичну роль такого стратегічного документа як Резолюція ООН 1325. Адже підкреслює важливий принцип: залучити й почути всіх, аби спільним голосом приймати рішення. Чи це локальні питання встановлення вуличних камер, чи глобальні питання миру, відбудови й безпеки в країні. Тільки тоді, коли різні групи людей можуть висловити свої потреби й впливати на рішення, громада стає справді стійкою та безпечною для всіх.

* * *

Стаття підготовлена у межах національної кампанії «Жінки. Мир. Безпека», що має на меті пояснити ключові принципи Резолюції Ради Безпеки ООН 1325.