Вітати українок із 8 березня — як і чи варто
З кожним роком 8 березня дедалі більше повертає свій початковий зміст: замість «свята весни і краси» про нього знову говорять як про день боротьби за права жінок.
-7a1a36e8f45685817624020dd1faaedb.png)
Чи доречні з цієї нагоди слова привітань, чи ж обрати інший спосіб підкреслити важливість дати?
Ще раз про історію: чому 8 березня?
Заміжня жінка просить у чоловіка дозволу відкрити банківський рахунок чи влаштуватися на роботу. Заміжня жінка просить навіть дозволу купити кілограм м’яса або нові панчохи. Живе із дітьми лише там, де скаже їй чоловік або батько. Якщо дуже вперта і, попри шалені труднощі отримує диплом лікарки або адвокатки, все одно знайти роботу не може: їй усюди відмовляють.
Це — не вигадки з роману-антиутопії і не перебільшення, а типові норми життя європейського суспільства ще сто років тому.
Але жінки не мовчали і боролися. Ще із 19 століття жіночий рух у світі був доволі потужним.
У 1910 році під час Міжнародної конференції жінок-соціалісток у Копенгагені німецька активістка Клара Цеткін запропонувала щорічно організовувати Міжнародний жіночий день — без фіксованої дати — на підтримку рівних трудових та виборчих прав.
Перші такі міжнародні жіночі дні відзначали у різні дні березня в різних країнах. Конкретна дата закріпилася пізніше. Є дві версії, чому саме 8 березня.
З одного боку, це – дата знакового і масового страйку текстильниць із вимогами рівної оплати праці, кращих умов і 10-годинного робочого дня, що відбувся у США іще в 1857 році.
За більш поширеною версією, 8 березня обрали як символічну дату після жіночих протестів 1917 року, які більшовики використали як ще один механізм повалення царської влади та укріплення власної.
Згодом свято поширилося у різних країнах, а в 1975 році Організація Об’єднаних Націй визнала 8 березня Міжнародним днем боротьби за права жінок і міжнародний мир.
8 березня, 8 грудня, 25 лютого
Із часом 8 березня почало втрачати в суспільстві первинний правозахисний зміст, перетворившись на «свято весни й жіночності». Тому в межах декомунізації та відмови від радянської символіки в Україні пропонували перенести святкування на 8 грудня.
Група депутатів Верховної Ради пропонувала запровадити День української жінки 8 грудня — у день народження Катерина Білокур, як символ української культурної традиції, а не радянської спадщини.
Згодом пропозицію дати змінили на 25 лютого, пов’язавши з днем народження Лесі Українки. Законопроєкт поки не ухвалили, проте неофіційно День української жінки таки почали святкувати 25 лютого.
Торік КМІС організовував опитування українців і з’ясувалося, що 23% досі вважають 8 березня важливим святом (шосте за порядком після Різдва, Великодня, Дня Незалежності, Нового року і Дня захисників і захисниць). Щоправда, така цифра зменшується: ще у 2017 році 8 березня було улюбленим святом для 49% українців.
Тож як і з чим вітати?
Поки 8 березня офіційно залишається в Україні Міжнародним жіночим днем, вітати чи ні із ним жінок — особиста справа кожного. Та варто зважати, що деякі формати таких «привітань» викривляють початковий зміст цієї дати та можуть навіть образити.
Чи вітати зі святом? Офіційно цей день в Україні є державним святом. Якщо враховувати, що відзначаємо не початок весни, а важку боротьбу жінок за їхні права та те, що ця боротьба ще далеко не завершена, більш важливим і доречним з цієї нагоди є висловлення поваги та визнання досягнень.
Що бажати? Рівних можливостей, безпеки та справедливості. Не у день 8 березня, а щодня. Не як наслідок складної боротьби, а як безапеляційне визнання всім суспільством.
Чи дарувати подарунки? З нагоди того, що частина жінок у цьому світі досі не має права приймати рішення про власне життя і свою долю? Сумнівна ідея.
Проте так склалася традиція в Україні, що є певні соціальні групи, де у цей день обов’язково дарують подарунки. Так заведено у школах, дитсадках, інших колективах. Коли цього не робиш — сприймається як образа. У таких випадках варто зробити так, щоб подарунок не замінював розмову про права та рівність. Наприклад, можна подарувати книгу про те, якою тривалою і складною була боротьба жінок за право визнаватися рівною статтю.
Можна порадити такі видання:
«Шалені авторки», антологія текстів українських письменниць;
«Барва пурпурова» Еліс Вокер;
«Коротка історія мізогінії» Джека Голланда;
«Дівчина, жінка, інакша» Бернардін Еварісто;
«Єдина жінка в кімнаті» Марі Бенедикт та ін.
Що точно не варто робити у 8 березня, бо може тригернути і навіть образити?
Бажати «завжди залишатися жіночною, красивою, чарівною, прекрасною частиною людства». Кожна людина має право самостійно обирати, якою їй бути. І в приватних привітаннях близьким людям ви, звісно, можете бажати, що вам здається доречним. Та у день, що символізує тяжку боротьбу жінок за їхні рівні права, бажати їм слабкості — справжній крінж.
Вітати зі «святом весни і краси». Це радянська традиція, яка нівелює справжній сенс святкової дати.
Патерналістський тон у стилі: «Дякуємо, що надихаєте нас, чоловіків», ніби жінки існують лише як додаток.
Це не так, і, переконана, жінки в Україні зробили вже достатньо для того, щоб не потребувати доведення цієї думки.
Ірина Колковська,
директорка громадської організації «Розвиток Волині», що одним із ключових напрямків своєї роботи має всебічну підтримку жінок на Волині.

-6064b25abfffdde93153afdefdb7093e.png)
-c20e6474d79f3d92d0a47704d15faa76.jpg)