Вища освіта по-луцьки. Навчають менеджерів, але потребують вчителів

Вищу освіту у Луцьку асоціюють із двома найбільшими університетами: Волинським національним університетом імені Лесі Українки та Луцьким національним технічним університетом. Щороку вони готують близько 4 тисяч випускників у десятках різних спеціальностей.

Повномасштабна війна внесла корективи у навчальний процес загалом та розвиток спеціальностей ВНУ та ЛНТУ. Розбиралися, що змінилося за останні п’ять років, кого зараз навчають у двох найбільших вишах Луцька, які спеціальності підтримує держава та чого хочуть самі студенти.

Хто вирішує, кого та скільки навчати

Те, кого навчатимуть у конкретному університеті, залежить переважно від трьох сторін: можливостей університету, потреби держави та бажання абітурієнтів.

Перелік галузей знань та спеціальностей, за якими можна готувати фахівців, затверджує уряд. Адміністрації вишів обирають спеціальності, за якими хочуть навчати і отримують ліцензії на це від Міністерства освіти та науки.

Вони передбачають обсяг, тобто максимальну кількість студентів, яку може охопити заклад, відповідно до того, скільки має викладачів, персоналу, приміщень, обладнання та інших спроможностей.

Наприклад, ВНУ може набрати максимум 3 500 бакалаврів, 2 100 магістрів та 130 аспірантів на рік. ЛНТУ може набрати ще більше: 4 709 бакалаврів, 1 982 магістри та 93 аспіранти.

Також регулюється максимальна кількість вступників на певних спеціальностях, які пов’язані із медициною, правом та державною безпекою. На це впливає те, що держава більше контролює якість підготовки фахівців за цими спеціальностями, наприклад, якість навчання лікарів, від яких залежатиме здоров’я та життя людей. Тому не дозволяють набирати занадто багато, в теорії, щоб якісно навчити кожного. Наприклад, у ВНУ на перший курс можна набрати не більше ніж 200 студентів на спеціальність «Право», не більше ніж 50 — на «Національну безпеку», не більше ніж 120 — на «Терапію та реабілітацію».

На практиці ці ліміти не перевищені — два луцькі виші ще далеко не переповнені. Зокрема Волинський національний університет у 2025 році (станом на кінець вересня) набрав близько 2 300 студентів на бакалаврат та близько 920 на магістратуру, тобто використав менш як 60% свого ліміту.

Проте загалом набори студентів у два волинські виші за останні роки зростають порівняно із періодом до повномасштабної війни.

ЛНТУ «наздогнав і перегнав» ВНУ за кількістю студентів

Порівняно із 2021 роком кількість студентів у Волинському національному університеті збільшилася на 40%. Станом на жовтень 2025 тут навчається 11 363 студенти.

Луцький національний технічний університет зростає ще швидше — більш ніж удвічі за п’ять років. Восени 2021 ЛНТУ навчав майже 5 200 студентів проти 8 321 у ВНУ. Станом на жовтень 2025 політех вперше перегнав ВНУ за кількістю студентів із показником 11 537.

Такому зростанню сприяли активність самих університетів та зовнішні чинники. Наприклад, те, що Волинська область знаходиться відносно далеко від зони бойових дій. Тож сюди виїжджають внутрішньо переміщені особи, зокрема школярі та студенти. Окрім цього, ймовірно, місцеві частіше обирають виші, які знаходяться трохи далі від фронту.

Ще одним чинником стала мобілізація. Студенти денної форми навчання мають право на відстрочку від служби. У 2022–2024 роках таку можливість давали навіть чоловікам призовного віку, тобто старшим за 25 років. Це стимулювало частину із них іти вчитися суто заради відстрочки.

У 2024 році обмеження для цієї вікової категорії зробили жорсткішими. Зокрема втратили відстрочку ті, хто здобував другу вищу освіту або навчався заочно. Тому, наприклад, у вересні 2024 року Луцький національний технічний університет відрахував понад 1 000 студентів віком 25 і більше років.

Державне стимулювання

На вибір спеціальності при вступі впливають різні чинники. Опитані студенти називають зацікавленість спеціальністю, наявність державних місць, а також якість ремонту у виші, підхід викладачів, програми мобільності тощо.

Не останній фактор — можливість здобувати освіту за кошти держави та отримувати стипендію. Це дозволяє суттєво заощадити, адже, наприклад, навчання на бакалавраті може обійтися від 24 до 46 тисяч гривень на рік.

На національному рівні найбільше державне замовлення у 2025 році мали спеціальності «Середня освіта», «Медицина», «Комп’ютерні науки», «Будівництво та цивільна інженерія», «Електрична інженерія».

Також держава надає особливу підтримку (зокрема полегшені умови вступу) для спеціальностей, які стосуються викладання у школах, природничих наук та статистики, інженерії та будівництва, сільського господарства, транспорту, безпеки та оборони тощо.

Такі пріоритети викликані дефіцитом кадрів. Наприклад, за даними ОДА, на Волині не вистачає шкільних вчителів природничих наук, а також англійської та німецької мов. Особливий дефіцит — у прикордонних селах.

Країні бракує вчителів та інженерів…

Частина спеціальностей, які стимулює держава, мають популярність в абітурієнтів. Наприклад, в ЛНТУ другим за кількістю студентів є фах «Будівництво та цивільна інженерія». Також до десятки найпоширеніших входять «Автомобільний транспорт» та «Інженерія програмного забезпечення».

У Волинському національному університеті на таких позиціях — спеціальність «Філологія германських мов та література» з англійською мовою основною, а також «Початкова освіта» та «Середня освіта».

Проте велике держзамовлення сприяє тому, що тут значна частка студентів, які навчаються за бюджетні кошти. Навіть якщо спеціальність вважається менш престижною через складність професії, низьку зарплату, стереотипи, але там є велике держзамовлення, університет зможе набрати студентів на безплатну форму навчання.

Наприклад, у ВНУ понад 70% студентів навчаються за кошти держави на педагогічних спеціальностях, а також на напрямках «Музеєзнавство, пам’яткознавство», «Екологія», «Фізика та астрономія», «Хімія», «Науки про землю», «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа». В середньому ж по університету «державників» — 40%.

А ще на цих спеціальностях була досить мала конкуренція під час вступної кампанії 2025 року. Наприклад, за одне державне місце на «Математиці», «Фізиці та астрономії», «Хімії» у ВНУ конкурували менш як три людини. Для порівняння, на «Менеджменті» — понад 50.

У луцькій політехніці за бюджетні кошти навчаються трохи менше студентів — 36%. Але на більшості інженерних спеціальностей (наприклад, «Технології легкої промисловості», «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка», «Мікро- та наносистемна техніка») їх понад половина.

Впливає і репутація самого закладу. ЛНТУ сприймають як технічний виш, тому туди частіше йдуть навчатися точних наук. ВНУ вважають більш «класичним», де розвинуті гуманітарні спеціальності та напрям підготовки вчителів.

Дані загалом підтверджують таку репутацію: у ВНУ навчають відносно багато педагогів, а в ЛНТУ — інженерів.

Проте є спеціальності, на які чималий попит, попри мінімальну кількість державних місць. Цікаво, що в обох вишах вони майже однакові.

…а люди вступають на менеджерів та юристів

У ВНУ до десятки найбільших за кількістю студентів належать спеціальності «Право», «Менеджмент» та «Маркетинг». Тут за кошти держави навчається менш як 20% студентів.

У політесі ситуація схожа: тут серед лідерів «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», «Менеджмент», «Маркетинг», де також менше ніж 20% «державників».

Таке бажання бути дипломованими менеджерами, маркетологами та юристами не нове. Тенденція стабільно зберігається останні п’ять років.

«Багато хто з одногрупників каже, що не впевнений, чи будуватиме своє майбутнє саме у напрямку менеджменту. Радше вступили на „Менеджмент“ тому, що навчатись все одно краще, аніж одразу йти на роботу. Ця спеціальність універсальна і не є якоюсь дуже складною», — ділиться міркуваннями студентка ЛНТУ Ольга Яцик.

Є ще низка фахів, які стали значно популярнішими саме під час повномасштабної війни.

Виші намагаються бути в тренді

З 2023 року у Волинському національному університеті майже вчетверо зросла кількість студентів за напрямом «Терапія та реабілітація». Це пов’язано зі зростанням потреби в реабілітологах для військових та ветеранів. Також збільшилася державна підтримка цієї спеціальності.

Проте справді рекордні темпи росту популярності в обох вишах показує спеціальність «Психологія». Якщо у 2021 році у ВНУ навчали 322 таких студентів, то у 2025 вже втричі більше.

В ЛНТУ темп ще швидший: за 5 років студентів із 20 стало 370, тобто приріст у 18 разів. При цьому на «державному» в обох випадках навчаються менше аніж 20% слухачів. Тобто більшість готова платити із власної кишені, щоб стати дипломованим психологом.

Ще один приклад еволюції спеціальностей — освоєння штучного інтелекту. В ЛНТУ з 2022 року студентів набирають на освітню програму «Штучний інтелект та аналіз масивів даних» на спеціальності «Прикладна математика». Проте набори на тут відносно невеликі. Наприклад, у 2024 році було лише 12 студентів, а у 2025 — 13 (станом на жовтень).

Частково зростання популярності таких спеціальностей відповідають трендам ринку праці. Наприклад, за даними порталу Work.ua, за останні три роки кількість вакансій психологів збільшилася більше ніж удвічі, а реабілітологів — утричі.

Водночас реальна кількість студентів, які навчаються на трендових спеціальностях, не зовсім відповідає кількості наявних вакансій. Наприклад, у ВНУ на магістратурі за спеціальністю «Психологія» станом на 2025 рік навчаються близько 460 студентів. Це означає, що більшість із них отримають дипломи впродовж 1–2 років.

Для порівняння, Волинський обласний центр зайнятості наразі пропонує лише 17 вакансій, які безпосередньо стосуються психології, а сайт з пошуку роботи robota.ua — лише чотири такі можливості у Луцьку. Отож більшості випускників, ймовірно, доведеться або не працювати за спеціальністю на Волині, або розвивати приватну практику чи використовувати знання з психології з іншою метою.

Волинські виші освоюють нові ніші

За останні роки ВНУ та ЛНТУ зробили кроки, щоб розширити свої спеціальності та освітні програми. При цьому орієнтуються на запити студентів та ті напрямки, які підтримує держава.

«Ми хочемо, щоб наш випускник став конкурентоспроможним фахівцем як на регіональному, так і на загальноукраїнському ринку праці. Тому за останні роки ми відкрили та розширили спеціальності „Медицина“, „Стоматологія“, „Правоохоронна діяльність“, „Фармація“, „Дизайн“, — розповідає відповідальний секретар приймальної комісії ВНУ імені Лесі Українки Наталія Петрушко.

У луцькій політехніці за цей час також відкрили нетипові для технічного вишу спеціальності, зокрема «Журналістику», «Туризм та рекреацію», «Публічне управління та адміністрування». Остання особлива, адже тут ЛНТУ першим в Україні відкрив освітню програму (тобто окремий напрямок в межах спеціальності) «Публічне управління та адміністрування молодіжної політики».

Молодіжної політики навчатимуть вперше у Луцьку

У Луцьку вперше почали навчати магістрів з публічного адміністрування у сфері молодіжної політики. Ідея створити таку програму виникла у голови ГО «Молодіжна платформа» Захара Ткачука та викладача ЛНТУ Максима Войчука. Її підтримали університет, ЮНІСЕФ і Міністерство молоді та спорту.

Програма готує фахівців для роботи у підрозділах молодіжної політики органів влади, зокрема в департаментах молоді та спорту. Викладати залучили як викладачів університету, так і представників молодіжних центрів, профільного міністерства та громадських організацій.

Студенти вивчають як загальні дисципліни з публічного управління, так і спеціалізовані, наприклад, «Молодіжну роботу», «Стратегічне управління молодіжної політики», «Молодіжну політику в ЄС», «Людський капітал молоді».

За два роки на програму вступили 12 студентів. Це відносно небагато, проте за прикладом Луцька освітню програму планують масштабувати у десятках інших вишів з різних міст України, переконує Захар Ткачук.

«Ми реалізували магістерську програму і показали приклад іншим. Зараз вже є дев’ять закладів вищої освіти, які будуть впроваджувати вибіркову дисципліну „Молодіжна політика“ за нашої підтримки. Серед них — Київська школа економіки, Український католицький університет, Львівська політехніка. Також спробуємо зробити курс підвищення кваліфікації для викладачів на основі цієї програми», — розповідає Ткачук.

Проте далеко не всі спеціальності мають багато мотивованих викладачів-практиків. А саме від них у процесі навчання залежить чи не найбільше, кажуть студенти.

«Все дуже залежить від викладачів, і все тримається на викладачах в університеті…»

У підготовці фахівців важливо не тільки кого та скільки, але і наскільки якісно навчають. Волинський національний університет навіть зробив своїм гаслом: «Якість освіти — пріоритет!». Проте останні п’ять років пройшли в умовах пандемії та повномасштабної війни, які вимушено змістили пріоритети.

Опитані студенти розповідають, що значна частина навчання перейшла у формат онлайн навіть після офіційного закінчення пандемії коронавірусу та за відсутності масових відключень електроенергії. Також онлайн-формат передбачає, що багато інформації дають на самостійне опрацювання, яке частина студентів робить неефективно або просто ігнорує.

А ще враження студентів від процесу навчання суттєво залежать від конкретного викладача.

«Є викладачі, які вміють мотивувати. Ними я повністю задоволена. А є такі, що можуть дозволити собі не прийти на пару або говорити на лекції про якісь сторонні речі. В результаті ми дізнаємося дуже мало корисного на таких заняттях», — розповідає студентка другого курсу ВНУ Таїсія Токарчук.

Іноді нарікають також і на відсутність практичного досвіду у викладачів. Мовляв, студентам на парах дають лише «суху теорію». Хоча тут досвід студентів також дуже різниться, залежно від спеціальності та конкретної дисципліни.

Проте залучити до викладання кращих практиків галузі буває важко, адже зарплати викладачів невеликі. Наприклад, гонорар часто є нижчим, ніж винагорода у шкільного вчителя, хоча вимоги до кваліфікації є вищими, каже ректорка ЛНТУ Ірина Вахович.

Навіть у профільному міністерстві визнають, що доцент університету з науковим ступенем і вислугою років отримує приблизно 14,5 тисячі гривень «на руки», якщо працює на повну ставку. В середньому ж зарплата «на руки» в Україні — близько 20 тисяч.

Тому частина викладачів працює на двох роботах, наприклад, паралельно викладає у школі, займається репетиторством тощо. Інші ж мають другу роботу чи бізнес, не пов’язані з освітою.

Що чекає у майбутньому

Зважаючи на умови навчання та загальну нестабільність, частина студентів не впевнені у тому, що після отримання диплома зможуть бути хорошими фахівцями та потрібними на ринку праці.

Аби краще зрозуміти, що може чекати на них, ми узагальнили результати низки досліджень про майбутнє ринку праці в Україні та світі:

1. Попит на цифрові навички та вміння працювати зі штучним інтелектом зростатиме. ШІ, ймовірно, не забиратиме, а змінюватиме специфіку процесій. Рутину можна автоматизувати, а для людини ключовою буде здатність інтегрувати власні знання з новими технологіями, керувати процесами, адаптовуватися до нових систем.

2. Автоматизація підвищить вимоги до критичного мислення, креативності та «м’яких» навичок, тобто того, у чому ми досі будемо кращі за «машини». Ще важливішими стануть емоційний інтелект, навички комунікації, вмінням працювати в команді.

3. Виникають нові «міждисциплінарні» професії — поєднання технологій з медичними, екологічними та гуманітарними навичками. Наприклад, медичний інженер, спеціаліст з агротехнологій і датчиків, фахівець з відновлюваної енергетики.

4. В Україні існуватиме високий попит на ІТ-спеціалістів та суміжні цифрові ролі. Під час повномасштабної війни українські ІТ-компанії і фахівці показали відносно високу стійкість та гнучкість, а також можливість працювати на іноземних ринках завдяки дистанційній роботі.

5. Через наслідки війни в Україні зростає дефіцит кадрів у багатьох галузях, зокрема будівництві, логістиці, охороні здоров’я та освіті. Популярними будуть ті, хто «працює руками».

Регулярна перепідготовка й освіта протягом життя стануть обов’язковими, тому роботодавці й університети повинні пропонувати короткі курси й практичні програми як для студентів, так і для тих, хто вже працює.