Фотостенд героїв у Луцьку обіцяють не переносити без обговорень

На початку березня 2025 року Луцька міська рада зініціювала обговорення майбутнього фотостенду в центрі міста. Зокрема запропонували містянам визначитися з місцем, куди можна було б перенести стенд із портретами загиблих учасників Революції гідності та війни з Росією, що знаходиться на Театральному майдані фактично з 2014 року. На ньому — світлини на дошках із написами: «Небесна сотня» та «Герої нескореної України».

«На жаль, вільний простір на фотостенді для розміщення фотографій наших Героїв закінчується», — пишуть на сторінці міської ради у фейсбуці.

Щоб зібрати думки населення, створили онлайн-анкету для пропозицій.

Станом на 18 березня 2025 року анкету заповнили 132 людини. Та опитування триває. Крім того, наприкінці анкети можна вказати, чи хочете ви відвідати обговорення офлайн, які планують після збору відгуків.

Уже є пропозиції від лучан перенести стенд на Київський майдан, у Центральний парк культури і відпочинку імені Лесі Українки (зробити алею з фото), на площу навпроти ательє «Зося», на Меморіал вічної слави чи встановити вздовж пішохідної вулиці Лесі Українки, розповідає директор департаменту з питань ветеранської політики Олег Кобилинський.

Окрім пропозицій, анкета викликала у лучан обурення. Адже у ній запитують «куди», а не «чи» перенести пам’ятний об’єкт. Половина людей, що залишили відповідь — проти зміни локації.

Чи можна продовжити стенд?

У серпні 2024 року стенд вже ущільнювали — до наявних 560 фото загиблих додали орієнтовно ще 100—120 місць. Проте вільний простір знову закінчується. На 10 можливих доданих фотографій вже є 5 заяв, каже Олег Кобилинський.

За його словами, продовжити стенд нереально, адже цьому заважатиме паркан Свято-Троїцького собору, що у власності Волинської єпархії ПЦУ. А їй, мовляв, «департамент не може вказувати». Каже: навіть якби керівництво єпархії погодилось на розміщення світлин — місця з часом забракне і там. Як, наприклад, закінчилось воно на стінах Михайлівського Золотоверхого монастиря  у Києві.

Зробити стенд вищим або фото меншими — теж погана ідея, стверджують у департаменті, бо фото тоді стануть нечитабельними й важкодоступними. Зникне змога підійти, роздивитись, доторкнутись, як часто роблять близькі загиблих, проходячи повз.

Кобилинський зазначає, що КП «Луцькреклама», яке виготовило стенд і займається друком та розклеюванням фото, може встановити ще орієнтовно 1,5 метра та помістити 80 фотографій. А коштуватиме це 500 тис. грн.

— Чого такі ціни? Питання у підсвітці, у цих плитах. Фотографії друкують на спеціальному папері, який не вигорає на сонці дуже довго, і сама конструкція не горить. Це для того, щоб уникнути пожежі, як це сталось у 2018 році. У суму входить монтаж, виготовлення та розклеювання фотографій у майбутньому. Компанія також може безоплатно надрукувати ідентичне фото у будь-якому розмірі та кількості для родини. Часто дизайнерам доводиться редагувати фото, бо в родин може не бути світлини якісної загиблого, — коментує директор.

Рішення немає. Вивчають досвід

Олег Кобилинський пояснює, що кінцевого рішення міської ради щодо фотостенда немає. Навіть конкретної ідеї, як меморіалізувати загиблих з Волині, немає теж.

Анкета є початком обговорення, яке має привести до цього рішення. І дискусії ці триватимуть довго — місяць, пів року, рік — поки не знайдуть вихід з проблеми, який підтримає більшість.

— Ми зараз досліджуємо, що з цим роблять загалом по країні, в інших містах: десь портрети ставлять по одному, десь говорять про меморіальний комплекс. Збираємо позитивні досвіди й аналізуємо негативні, — каже чиновник.

Із позитивних для прикладу називає проєкт на Тернопільщині у селі Лішня, де побудують всеукраїнський меморіал-пантеон у вигляді спіралі.

А також згадує про реабілітаційний центр для ветеранів у Калуші на Івано-Франківщині, який відкрила Василина Перегуда, дружина загиблого захисника Олега Перегуди, здійснивши його мрію. На в’їзді у центр посадили 100 дубів, до кожного додавши ім’я загиблого воїна.

— Такий меморіал за містом, де можна усамітнитись, згадати загиблих та вшанувати у тиші — теж хороша ідея, яку ми розглядаємо, — каже Кобилинський.

Директор департаменту пояснює: у разі перенесення стенда або ж будівництва меморіального комплексу хочуть пам’ять про Героїв цифровізувати, створивши сайт із історіями про них, на який вели б конкретні QR-коди.

Для цього планують співпрацювати з урбаністами, а також залучати інших спеціалістів та родичів загиблих на війні з Росією.

Але це все лише думки та ідеї без конкретних планів та рішень. Команда департаменту наголошує, що всім небайдужим краянам варто брати участь у обговоренні, пропонувати свої ідеї в анкеті та приходити на офлайн обговорення.

Також лучан будуть ознайомлювати з досвідами інших міст та країн і так теж пробувати знайти рішення.