Як війна змінила наші потреби до житла та міського середовища

Як війна змінила наші потреби до житла та міського середовища

Українські реалії диктують свої правила, змінюючи наше ставлення не лише до способу життя, а й до побуту та осель. За останні роки українці переосмислюють свої потреби щодо формату житла та шукають комфортні і безпечні умови проживання. Що змінилося у світогляді людей та на що вони звертають увагу першочергово, коли обирають чи реорганізовують власне житло, у колонці Усті Антонюк, співвласниця та креативна директорка львівської студії дизайну Ustia Antoniuk Studio.

Наявність укриття як базова вимога

З приходом російської війни в Україну запити людей дещо змінилися, і це не дивно. Зараз людей дедалі частіше цікавить питання територіального розташування будинку чи квартири, наявності укриття та інженерного забезпечення. Очікування відрізняються залежно від того, чи купують вони житло в новобудові чи у старому фонді, але першочергове питання, яке піднімається ще на момент купівлі житла, — наявність укриття.

У багатоквартирній новобудові функцію безпечного простору виконує паркінг, якщо він запроєктований з урахуванням відповідних вимог. Забудовники, що зводять котеджні містечка, почали будувати монолітний «блок» всередині будинку, який буде служити укриттям. Це, наприклад, санвузол, у якому зовнішні стіни зроблені із залізобетону, а не цегли. Тож купуючи котедж-новобудову, варто уточнити, як забудовник вирішив це питання.

Зі старим фондом значно складніша ситуація, адже робота з покращенням умов наявних найпростіших укриттів в нашій країні досі не розкрита. Це повʼязано зі складністю фінансування та узгодженням між сусідами та містом, а також з питанням інженерного проєктування: чи безпечні конструкції, з яких він зведений? Який удар може витримати перекриття підвалу? Чи забезпечена вентиляція? Чи є альтернативний вихід у разі завалів? Оскільки такі укриття проєктувалися радше для побутових потреб, ніж для захисту від обстрілів, обираючи житло у старому фонді, люди йдуть на свідомий ризик.

Підхід планування простору та вимоги життя в ньому також змінилися

Дедалі частіше люди звертаються із запитами, що стосуються фізичної та психологічної безпеки. Простір для життя повинен служити оазою безпеки та комфорту. Тепер, перш ніж розставляти меблі чи робити планування житла, людина ставить низку раціональних питань: а чи коректно розмістити дитяче ліжко навпроти вікна? А чи є в коридорі місце для матраца?

Вікна та скляні елементи стали зоною ризику, і це звучить досить логічно. Але незважаючи на сучасні реалії, житлові фонди, в переважній більшості, не мають просторової можливості розмістити двоспальне ліжко не навпроти вікна чи весь побут «загнати» в коридор.Ще один важливий момент, — це менеджмент під час відключень електропостачання. Зараз ставити інвертор і батарею резервного живлення є абсолютним стандартом ремонту на рівні базового електрощитка. Усі порушують питання резервного живлення та безперебійного доступу до інтернету (оптоволокна).

Також при виборі житла важливим є питання безперебійного доступу до води, адже часто водопостачання на верхніх поверхах висотних будинків залежить від насосних станцій, які можуть бути в іншій групі погодинного відключення електрики. Відповідно, бувають ситуації, коли гарячої води немає під час двох черг відключення: і в будинку, і на насосній станції. Тому радимо перед купівлею дізнатися вихідні умови таких систем постачання.

Зміна запитів до матеріалів та оздоблювальних елементів

Насправді, запити до матеріалів та інших елементів декору змінюються незалежно від воєнного стану. Останнім часом акцент зміщується саме на якість систем, а не на декоративне оздоблення. Наприклад, на якісну сантехніку, проводку та побутову техніку, а не на оздоблювальні елементи чи рівність стін. Розставлення пріоритетів дозволяє спрямувати бюджет не на те, що «прийнято», а на те, що справді дасть задоволення від життя у своєму помешканні.

Безбар’єрність — здоровий підхід до організації громадського простору

Якщо говорити про громадський простір та міську інфраструктуру, то тут так само змінилися вимоги.

Наприклад, до 2018-го року діяла обовʼязкова вимога щодо сходинки або порогу до будівлі, а відмітка першого поверху мала бути вищою за рівень тротуару щонайменше на 15 см. Пізніше цю вимогу скасували і зараз вона звучить непотрібною і абсурдною, за умови наявності дренажу. В наступних редакціях ДБН, вимоги доступності дедалі більше деталізуються і зараз ми маємо конкретні правила оформлення вуличних просторів та інтерʼєрів.

Звісно, найважливіші зміни відбуваються у нашій свідомості. Якщо раніше було популярним уявлення, що безбар’єрний доступ — це додаткові «особливі пристосування» до просторів для невеликої кількості людей, яких майже не видно на вулицях (бо ті вулиці неможливі для самостійного пересування), то зараз зрозуміло, що місто повинне бути створене для всіх людей, що це елемент базової людської гідності й ніхто не має бути обмежений через поганий дизайн.

Здається, найслабше місце зараз — це момент імплементації. Наприклад, не всі інклюзивні вбиральні спроєктовані правильно; не всі вимоги дотримані. Але позитивною зміною є очікування самих людей щодо дотримання цієї норми. Йде процес взаємної освіти: раніше ми переконували у необхідності цих рішень, а зараз люди самі звертаються із таким запитом. На сьогоднішній день це елемент репутації — якщо заклад харчування не влаштує інклюзивного доступу та вбиральні, при наявності умов для цього, — його чекає громадський осуд.

Окремим питанням залишається пристосування старих будівель до безбар’єрності. Тут маємо поступ у тому, що раніше обмежували пристосування памʼяток архітектури, а зараз такі рішення погоджують, і це теж можна розцінювати як промінчик надії у світле майбутнє.

Сподіваємося, що всі зміни, які стосуються стандартів безбарʼєрності та наявності якісного укриття, не втратять своєї актуальності і будуть вдосконалюватися, адже це історія про базову безпеку та справедливість для всіх громадян.

misto.media Підписуйся на misto.media в інстаграмі, фейсбуці, тіктоці та телеграмі

також читайте