Хто кого навчає? Нотатки викладачки бізнес-англійської

P&L.

Пам’ятаю, коли вперше зіткнулася з цією абревіатурою, вона здалася мені чимось із зовсім іншого світу. Хоча, здавалося б, я викладачка англійської, а P&L — це всього лише Profit and Loss. Прибутки та збитки. Що тут складного?

Але знати переклад і розуміти, як це працює, — зовсім різні речі.

Тоді я саме намагалася розібратися з фінансовими результатами Busy English. Як правильно звести всі показники? Що враховувати у витратах? Як зрозуміти, скільки бізнес насправді заробляє?

І ось я, людина, яка звикла пояснювати іншим складні речі простими словами, сама опинилася в ситуації, коли запитань було значно більше, ніж відповідей.

У дитинстві я вчила всіх і всього. Ляльок, сусідських дітей, рідного брата. Здається, питання, ким я хочу стати, навіть не стояло переді мною. Я завжди знала, що буду викладачкою.

І тоді все здавалося досить простим: є викладач, який ставить запитання, і є учень, який на них відповідає. Один знає, інший навчається.

З роками ця модель стала для мене звичною. Я навчалася, здобувала досвід, опановувала методики викладання, а згодом сама стала тією людиною, до якої приходять по знання.

Але чи означає це, що викладач має знати все? Завжди мати готову відповідь? І, головне, чи може він дозволити собі чогось не знати?

Останні кілька років змусили мене подивитися на ці питання зовсім інакше.

Коли викладач стає студентом

Три роки тому я почала опановувати ще одну професію — підприємництво. І якщо викладання було моєю давньою мрією, до якої я свідомо йшла, то бізнес виявився світом, до якого я була значно менш підготовлена.

Зізнаюся, в університеті економіка й маркетинг були серед предметів, які я розуміла найменше. Іронія в тому, що сьогодні саме без цих знань я не можу розвивати свою справу.

Можна бути хорошим фахівцем, любити свою роботу, мати досвід і знання. Але якщо не вмієш розповісти про цінність того, що робиш, знайти свого клієнта, запропонувати послугу — одного професіоналізму може виявитися недостатньо.

І ось тут починається найцікавіше.

Я створила Busy English, щоб реалізувати свої знання, досвід і любов до викладання. Але обрала для себе нову аудиторію — підприємців.

Людей, які щодня працюють із бізнес-моделями, фінансами, продажами, маркетингом, командами, клієнтами. Для них усе це — частина професійного життя. Для мене ж багато з цих понять спочатку були новими.Згодом, коли я вже готувала матеріали для курсу бізнес-англійської, мені довелося знову повернутися до фінансів. Цього разу — щоб навчати підприємців говорити про себе англійською.

І тут я зрозуміла, що вивчити фінансову лексику — це одне. А розібратися в самих поняттях, зрозуміти логіку показників і навчитися ними користуватися — зовсім інше.

І ми опинилися в доволі цікавій ситуації.

Вони приходять до мене, щоб навчитися говорити англійською про те, що добре знають. А я, готуючись до занять і працюючи з ними, навчаюся краще розуміти те, про що вони говорять.

Я допомагаю їм знаходити потрібні слова англійською. Вони допомагають мені відкривати нові для себе бізнес-поняття, підходи та способи мислення.

Іноді я ставлю запитання не лише для того, щоб студент потренував певну граматичну конструкцію. Мені самій цікава відповідь.

«А ось цього я не знаю. Поясніть мені»

Колись мені здавалося, що викладач повинен знати все. А якщо раптом чогось не знаєш, краще цього не показувати. Бо як це виглядатиме в очах студентів? Чи не втратиш ти свій авторитет?

Сьогодні я вже так не думаю.

Я зовсім не соромлюся сказати: «А ось цього я не знаю. Поясніть мені».

Особливо коли справа доходить до фінансів. Зізнаюся, фінансові поняття досі даються мені чи не найважче. І коли студент, який добре розуміється на цій сфері, легко оперує термінами, пояснює, як працюють ті чи інші фінансові інструменти, я слухаю з величезною цікавістю. Іноді перепитую. Іноді прошу пояснити ще раз.

І знаєте що? Мені це подобається.

Я буквально жадібно вбираю ці знання. І дуже вдячна своїм студентам за терпіння, за пояснення, за можливість ще раз повернутися до того, що мені поки не до кінця зрозуміле.

А ще я люблю слухати їхні історії.

Про те, як вони починали власну справу. Як шукають нові ідеї. Як ухвалюють непрості рішення, стикаються з труднощами, помиляються, змінюють підходи й рухаються далі.

Іноді я запитую: «А що б ви зробили в такій ситуації?» Не тому, що це наступне запитання в моєму плані заняття. А тому, що мені справді цікаво почути відповідь.

І в такі моменти я розумію, наскільки змінилося моє уявлення про викладання.

А тепер уявіть себе на місці студента

Ви прийшли вивчати бізнес-англійську. Ваш викладач добре знає мову, вміє пояснити складні речі простими словами, але раптом зізнається, що не до кінця розуміє певне фінансове поняття. І просить вас пояснити.

Або навпаки: чудово розуміє, про що ви говорите, але в якийсь момент не може пригадати потрібного англійського терміна. Відкриває словник, перевіряє його значення, знаходить приклади вживання — і ви разом розбираєтеся, як правильно використати це слово у вашій ситуації.

Скажіть, чи впаде авторитет такого викладача у ваших очах?

Чи, можливо, ви побачите перед собою не людину, яка вдає, що знає все, а професіонала, який не боїться сказати «Я не знаю», але знає, як знайти відповідь?

Навчаючи, навчаюся

Раніше мені здавалося, що визнати незнання — означає показати свою слабкість. Тепер я бачу в цьому зовсім інше: можливість навчитися.

Мої студенти приходять до мене по англійську. А я щоразу виходжу із занять не лише з відчуттям, що поділилася своїми знаннями, а й з новими знаннями для себе.

І, мабуть, саме тоді я почала інакше сприймати свою роль викладачки.

Адже професіоналізм — це не обов’язково здатність відповісти на будь-яке запитання. Це ще й готовність ставити власні запитання, визнавати, що чогось не знаєш, і продовжувати вчитися.

Колись я думала, що моє завдання — навчати. Сьогодні розумію, що навчання не завжди рухається лише в одному напрямку.

Я прийшла до підприємців зі знанням англійської, а вони прийшли до мене зі знанням бізнесу. І виявилося, що нам є чого навчитися одне в одного.

У бізнесі це назвали б win-win situation.

А я називаю це однією з найцікавіших частин своєї професії.

І коли сьогодні я знову відкриваю свій P&L, то бачу вже не просто англійську абревіатуру, а ще одну річ, якої мені довелося навчитися. І точно не останню.

Колись я боялася, що слова «Я не знаю» зруйнують мій авторитет. Сьогодні більше боюся іншого — перестати ставити запитання.