Надсилав рідним гроші з фронту на квартиру — а їх розтратили

Поки військові виконують завдання на передовій, їхнє грошове забезпечення часто стає фундаментом для майбутнього життя: власної квартири, авто чи навчання дітей. Гроші летять на картки рідних з надією, що їх витратять за призначенням. З адвокаткою Наталією Хвищук розбираємося, як переказувати гроші і не залишитися з порожніми кишенями у результаті. Рубрика «Колонки» у misto.media містить авторські матеріали — це майданчик для різних думок. Погляди, висловлені в цій колонці, є суб’єктивним баченням автора.

Чимало військових, які служать далеко від дому та отримують грошове забезпечення та премію, надсилають кошти своїм близьким — дружині, чоловіку, сестрі, матері або навіть співмешканцям.

При цьому бажають, аби гроші накопичували для майбутніх великих покупок — авто, житла або витрат на інші цілі.

Однак, на практиці бувають випадки, коли військовослужбовці, повертаючись зі служби, з’ясовують, що гроші ніхто не відкладав і заощаджень немає. І тут починається «найцікавіше», бо потрібно судитися з людиною, якій ти довіряв і з якою тебе пов’язували родинні або близькі стосунки.

Судова практика з таких питань неоднозначна і є два шляхи розв’язання дилеми у судовому порядку:

• трактувати привласнення коштів як крадіжку (відповідно до статті 185 ККУ);

• почати цивільно-правовий спір щодо набуття майна без достатньої правової підстави (відповідно до статті 1212 ЦКУ).

Перший варіант (крадіжка коштів) часто обирається тоді, коли гроші передавали просто знайомим, співмешканцям або друзям, тобто коли родинні зв’язки сторін не пов’язують.

Але у разі, якщо військовий чи військова передавали кошти родичеві (дружині, чоловіку, сестрі чи матері) — це вже цивільний спір між сторонами, в якому суд з’ясовує низку обставин:

• чи передавались гроші добровільно;

• чи існувала між сторонами домовленість (зобовʼязання) повернути кошти і як це зафіксовано;

• тривалість та періодичність таких перерахувань коштів;

• чи вказувалось хоча б призначення платежу при перерахунку;

• чи вимагав військовослужбовець звіти щодо витрачених коштів або обліку витрат тощо.

Ось, наприклад, в одній із таких судових справ військовослужбовець передав своїй сестрі «на зберігання» 800 000 грн. Дізнавшись, що гроші розтрачуються, він звернувся до суду про стягнення безпідставно отриманих коштів. Однак суд зауважив, що з огляду на те, що військовослужбовець перераховував кошти своїй сестрі добровільно, знаючи, що між ним відсутнє зобов’язання повернути гроші, то його поведінка є суперечливою.

Тобто потерпілий вільно і без помилки погодився, що наслідки його дій можуть бути невигідними. Крім цього, військовий перераховував кошти доволі довго — понад рік, регулярно, різними сумами. При цьому у графі призначення платежу позивач нічого не зазначав, ніяких звітів або обліку витрат від сестри не вимагав. Тому суд вирішив, що вимога повернути гроші є вочевидь суперечливою та недобросовісною.

Підсумовуючи, додам, що кожна ситуація індивідуальна. Але за загальним правилом: якщо ти добровільно передав своє майно (в цьому випадку гроші), зробив це без тиску чи омани, то ця дія є свідомою і дійсною та ніяк не зобов’язує іншу сторону дотримуватись цільового використання коштів, якщо не було попередньої домовленості.

І лише, якби хоча б в призначенні платежу була ремарка про ціль перерахунку («кошти на авто», «кошти на зберігання», «позика до вимоги» тощо), то є шанс довести їх цільове призначення та конкретну мету.

Тому будьте пильними та фіксуйте свої наміри хоча б мінімально, в іншому ж разі ви залишаєтесь незахищеними, а ваші претензії повернути гроші та аргументи можуть не переконати суд.