Нове покоління та місцеві коаліції. Що показали протести у Луцьку

Громадянське суспільство не проковтнуло спробу президента та його союзників у Верховній Раді ліквідувати незалежність НАБУ та САП. Луцьк не став винятком. Одна із перших з початку повномасштабної війни серія акцій протесту допомагає формуватися новому поколінню молодих лідерів та прочиняє завісу на сучасні методи самоорганізації.

Це важливо. Бо, попри воєнний стан, ризик терактів та обстрілів, заклики «не на часі» та інші фактори тиску, такі акції не тільки допомагають власне досягти мети (незалежності НАБУ та САП). Вони творять нові мережі громадської активності у Луцьку та на Волині, налагоджують та зміцнюють партнерства та допомагають здобути досвід та впевненість майбутнім громадським і політичним лідерам.

Гнів на «картонці»

Перша акція протесту розпочалася близько 21 години 22 липня на Театральному майдані. На площі кілька десятків молодих людей. Хтось із плакатом, нашвидкуруч зробленим із картонної коробки. У ній, можливо, ще вчора були товари, куплені в інтернеті.

Вже у наступні дні ці «картонки» стали символом протесту. На Театральному майдані їх були вже десятки чи навіть сотні. На них маркером написані гнівні гасла, вимоги ветувати законопроєкт № 12 414 (тоді ще була надія), згадки про 2013 рік та Януковича. Часто зустрічаємо доволі свіжі новотвори «кринж», «don’t push the НАБУ». А ще згадки про війну, що триває. «Мій чоловік воює не за це» — читаємо одразу на кількох плакатах.

А поруч поліцейські. Хтось у формі намагається фільмувати протестувальників, а хтось у цивільному — просить сфотографувати паспорт у «Дії» просто так, «про всяк випадок». Проте в умовах, коли протести анонсують у телеграм-каналах, немає сцени, партійних прапорів та яскраво виражених «вождів», навіть встановити організатора такої акції доволі складно. Водночас рух має більш щирий та натуральний вигляд. Природній.

Політичний протест, майже без політиків

Хоча акції протесту мають доволі виражені політичні вимоги (повернути гарантії незалежності НАБУ та САП), на них майже не було політиків. А ті, що таки прийшли, були не у статусі «вождів» та і загалом суттєво не виділялися із натовпу. В результаті жодна політична партія не керує порядком денним протестів, принаймні у Луцьку.

Чому це важливо? Бо це дає простір для нових облич, які так очікують побачити в українській політиці частина виборців. Як на мене, новими лідерами вже стають ветерани та волонтери, а ще саме така молодь. Перші тут, у тилу, відстоюють справедливість та інклюзивність, а другі — право на свободу та європейську перспективу.

Були, звісно, й інші причини, чому ви не побачили на протестах у Луцьку більшість «старих» політиків. Перша, ймовірно, пов’язана із неформальними домовленостями. Закон № 12 414 прийняла так звана монобільшість у Верховній Раді, сформована зі «Слуги народу» та ситуативних союзників із ОПЗЖ, «Батьківщини», депутатських груп «Довіра», «Відродження України», «За Майбутнє». Звісно, не обійшлося і без підтримки президентської вертикалі, адже Володимир Зеленський оперативно підписав закон.

«Відповідно до Конституції…»

Часто прихильники законопроєкту посилаються на те, щоб привести відносини між НАБУ та САП і Офісом генерального прокурора у відповідність до Конституції. І це дуже вигідна та формально правильна позиція. Хоча загалом тема відповідності чи не відповідності — для правників, які озвучували різні думки із цього приводу.

Якщо коротко, у 2014—2016 роках, коли закладали правові основи роботи антикорупційних органів, належні зміни в Конституцію так і не внесли. Можливо, тому що не вистачило голосів депутатів. Це закріпило половинчастість реформи та забезпечило певну лазівку для можливого відкату. Тепер же, під час воєнного стану, Конституцію змінювати не можна. Тому і передбачити у ній незалежність НАБУ та САП — також.

Припускаю, до того, як антикорупційні органи почали активно розслідувати справи проти оточення президента, на цю колізію не звертали значної уваги. Її існування розглядали радше як потенційну можливість вплинути на антикорупційні органи. Натомість зараз про це «згадали» і навіть зібрали достатньо голосів у Верховній Раді для удару по НАБУ та САП. Долучилися група «За майбутнє», «Батьківщини» та інших.

Серед волинян проголосували «за» В’ячеслав Рубльов («Слуга народу») та Ірина Констанкевич («За Майбутнє»). Проте на місцевому рівні вони фактично працюють в одній команді, сформованій навколо іншого нардепа, Ігоря Палиці. Констанкевич у поясненні свого вибору використала аргумент про «повернення до Конституції», а Рубльов — на загальне рішення фракції.

Ця політична група послідовно виступає за менший вплив на українську владу західних партнерів, а саме у питанні антикорупційних органів. Це так звана історія про «зовнішнє управління». А ще вони публічно критикували грантове фінансування українських громадських організацій з боку Заходу. Зокрема активістів, які нині активно відстоюють незалежність НАБУ та САП.

Отож, оточення Палиці та більшість представників групи «За майбутнє», ймовірно, не довелося довго переконувати проголосувати за цей закон. Він цілком відповідає публічному іміджу цих політиків.

Схожі мотиви і в місцевої «Батьківщини», адже їх лідерка Юлія Тимошенко стала однією із найпалкіших прихильниць ліквідації незалежності НАБУ та САП і також публічно розкритикувала нібито «зовнішнє управління» цими органами.

Утримався від підтримки та участі й «Громадянський рух „Свідомі“ — політична партія, активна у Луцьку. Вони часто критикують та звинувачують у корупції місцеву владу, проте акції протесту фактично проігнорували. Припускаю, що цьому сприяла ситуативна коаліція „Свідомих“ із президентською вертикаллю після призначення їх лідера Тараса Шкітера заступником голови Волинської ОВА.

Отож, за чотири дні протестів вдалося помітити на площі лише місцевих представників «Європейської солідарності» та ВО «Свобода». Інші, можливо, долучаться пізніше та помітніше, щоб ми про них дізналися.

Проте зрештою, все може швидко закінчитися. 31 липня Верховна Рада має оперативно розглянути законопроєкт № 13 533, який може суттєво відновити незалежність НАБУ та САП. Напередодні, 30 липня, у Луцьку планують ще одну акцію, саме на підтримку законопроєкту. Далі все, ймовірно, залежатиме від результатів цього голосування.

Оновлено 30 липня. 31 липня Верховна Рада має оперативно розглянути кілька законопроєктів, які можуть суттєво відновити незалежність НАБУ та САП. Зокрема президентський законопроєкт № 13 533 та законопроєкт №13531, ініційований групою нардепів. Саме другий закликають підтримати на акції у Луцьку 30 липня, адже він може потенційно забезпечити антикорупціонерам більше незалежність.

Висновки, коротко

• Протести за незалежність НАБУ та САП допомагають розкритися новому середовищу молодих лідерів. Разом із ветеранами та волонтерами вони поступово займають нішу «нових облич» у громадсько-політичному житті;

• Результати голосування за № 12 414 та реакція на них є маркером для волинських нардепів та місцевих політиків. Вони частково розкривають місцеві політичні коаліції. Але якщо протести триватимуть або ж цей рух стане більш системним, ніколи не пізно «перевзутися»;

• Ключовим стане голосування у Верховній Раді за законопроєкт № 13 533, покликаний відновити незалежність НАБУ та САП. Воно покаже, чи здатна президентська вертикаль і її союзники визнавати помилки та в підсумку повертатися до проєвропейської позиції.