Голова Волинської ОВА Погуляйко йде у відставку. Чим ми його запам’ятаємо

Введемо в контекст: 8 листопада 2024 року стало відомо, що новим головою Волинської обласної військової адміністрації може стати Іван Рудницький. Він змінить Погуляйка.

Голова Волинської ОВА (а у мирний час облдержадміністрації) — ставленик президента по вертикальній лінії. Саме він представляє його владу і команду на місцях.

Він — найманий менеджер. Його обличчя. Яким Юрія Погуляйка запам’ятають волиняни? Зібрали п’ять історій, які яскраво висвітлювали медіа.

Нетеплий прийом

Юрій Погуляйко побачив свій новий кабінет на початку зими 2019 року. На той час уже пів року крісло було вакантним. Тимчасово тут господарював Олександр Киричук, він був першим замом Олександра Савченка, попередника Погуляйка.

Савченка, якого ще з 15 головами ОДА призначив президент Петро Порошенко, звільнив президент Володимир Зеленський. І довгі 6 місяців на Волині ширилися чутки і здогадки: хто ж прийде на заміну.

Коридори адміністрації у ті дні, коли приїхав Погуляйко, теплими не назвеш. І річ не в тому, що на Волинь зайшла календарна та фактична зима. Справа в тому, що людину зі східної України тут не чекали. Очікувалося, що вводити його в кабінет буде сам головнокомандувач, але в останню мить все змінилося.

«Зранку в нас випав сніг, місто стоїть у заторах, не міг доїхати до аеропорту. Президент, ураховуючи важливість Волинської області, хотів бути тут присутнім, але невідкладні робочі справи не дали йому такої можливості», — цитувала інформагенція Волинські Новини першого заступника керівника Офісу президента Сергія Трофімова. Він і приїхав представляти Погуляйка.

Новина, що область очолить не місцевий, стала відома за місяць до офіційного приїзду і викликала велике обурення. Волиньрада навіть зверталася до президента з незгодою із можливим призначенням, а у день офіційного представлення під стінами ОДА був мітинг. Серед протестувальників — азовці, атовці та інші небайдужі.

«Сьогодні починається найбільш складний етап у моєму житті. Бо для мене голова обласної адміністрації — це не посада, а парадигма мислення», — резюмував Погуляйко у перший день.

Мєнтовський слід

Життя Юрія Погуляйка з 1999 по 2016 роки з перервами було тісно пов’язане спочатку із міліцією, а потім — і з поліцією. Починав дільничим, а потім опером у відділенні Державної служби боротьби з економічною злочинністю Краснодонського (нині Сорокинський) міського відділу УМВС України в Луганській області. Пізніше — у податковій міліції, а далі — у Нацполіції.

Він став третьою людиною системи на цій посаді. З міліційного кола також були згаданий Савченко за президента Порошенка та Анатолій Француз — ще за Леоніда Кучми.

Останнім місцем роботи перед візитом на Волинь стала посада першого заступника голови Луганської ОДА.

Донецько-волинська команда

Юрій Погуляйко — родом із Донбасу, а саме із села Верхньошевирівка Луганської області. Цей населений пункт окупований із 2014 року Росією.

Голова ОДА поступово підтягував на Волинь свою команду з Донбасу чи тих, з ким долі перетнулися за інших обставин. А за кілька років роботи на посаді він набрав у команду і місцевих. Деякі звільнення обернулися скандалом. І, схоже, значними репутаційними втратами для самого Погуляйка.

Заступник Олександр Троханенко (досі на посаді) — з Донецької області. Юрій Судаков, керівник апарату, — з Криму.

Радник Еміль Мікаїлов родом із Баку, а у Луганську займався бізнесом.

Тетяна Щербак, яка була «спікеркою епохи коронавірусу», — із Чернівецької області. Вона пішла з посади разом з Емілем улітку 2020 року.

Анатолій Костик був єдиним волинянином у команді. Але казали, що на посаді зама той нібито був креатурою не Зеленського, а «вертикалі» міністра Авакова. Із вересня 2022 року очолив Луцьку районну адміністрацію.

У вересні 2020 року на посаду першого заступника прийшов Сергій Мовенко, який теж родом із Луганщини. А у листопаді 2024 року звільнився.

Деякі колишні посадовці відверто говорили, що волинян усували з посад. Наприклад, колишній заступник Леонід Кирильчук подав до суду через своє звільнення. Розповідав: під час призначення усім заступникам веліли написати заяви на звільнення за згодою сторін або за власним бажанням без дати. Світлана Мишковець, яку теж звільнили з посади заступниці, казала про таку ж практику.

У жовтні 2020 року заступником Погуляйка став Ігор Чуліпа, волинянин, а вже за рік — пішов із посади.

На початку березня 2022 року на посаду заступника призначили волинянина Юрія Гупала. У січні 2024 року його звільнили.

Найбільшого розголосу наробило звільнення на початку осені 2024 року заступниці Мирослави Якимчук. Посадовицю підозрювали у сприянні в незаконному переправленні осіб через державний кордон України.

У червні 2021 року до команди приєдналася Вікторія Левчук. У 2024 році долучився медійник і депутат Луцькради Тарас Шкітер. Обоє лучани.

Терикони — перепони

Кожен керівник приносить у своє оточення у волинському «білому домі» щось важливе і щось побутове. Наприклад, покійний голова ВОДА Борис Клімчук багато курив, часом просто в коридорі. Голова Волиньради Ігор Палиця курити будь-де всередині заборонив. Регіонал Олександр Башкаленко зробив одразу ремонт у кабінеті.

А Погуляйко — поставив додаткові турнікети на центральному вході у споруду ОВА, замінив доріжки, відгородив коридор, де є його кабінет, пластиковими дверима, а також поставив тенісний стіл, уникав розмов із пресою та загалом публічності.

Про цирк і морди

Уже за рік після представлення, у грудні 2020 року, обласна рада висловила недовіру Юрію Погуляйку 49 голосами (загалом в обласній раді 63 депутати, 57 тоді були присутні).

Обранцям не подобалося те, що голова адміністрації непублічний, не ходив на комісії особисто, а часто когось делегував, зауваження лунали за російськомовність, за неосвоєння бюджетних коштів, які зайшли в область. За це Погуляйко отримав «червону картку», але не змовчав.

Він же ж казав, що його навіть на сесію не запросили і звітуватися перед усіма буде у законом передбачені межі, а не на вимогу обранців.

«Цирк. Це все цирк!», — кричав тоді Погуляйко. Називав депутатські обличчя «наглими мордами». І казав, що це розділення людей на своїх і чужих за територією.

«Я захищав Україну у 2015 році, я учасник бойових дій. А де ти був? Брехун! Брехун і популіст! Більшість із вас — брехуни. І цей сценарій був написаний давно. (…) Щоб ви тут знали: ви розділяєте Україну! Я — українець, Рубльов , запам’ятай це: я у 2015 році захищав цілісність держави нашої», — вигукнув він. Розвернувся і пішов.

У той же день депутати внесли питання про звіт голови обласної державної адміністрації за 2019–2020 роки. І визнали його діяльність незадовільною. Голова адміністрації це все не проковтнув і судився з радою.

Суд став на сторону заявника. Бо і проєкт рішення завчасно не подали, і таємницю голосування порушили.

Після 2022

Після початку широкомасштабної Погуляйко почав носити темно-зелений одяг, як і вся вертикаль, з’являвся у чорному худі з написом I’m Ukrainian, суттєво покращив українську (як і вся вертикаль), приймав Зеленського на кордоні, аби інспектувати захист області з боку Білорусі, у справи волинсько-польського кордону під час блокади особливо публічно не втручався, за кадром — не відомо.

Не втік, як було популярно казати у 2022.

У 2024 захиталися крісла його замів. А далі — і його. Та й п’ятирічка на такій посаді — ой який немалий термін.